Лекція 8 соціальні інститути

Головна теза: Соціальні зв’язки, щоб забезпечити систематичний взаємообмін між людьми матеріальними і духовними благами, інституціалізуються. Соціальні інститути є механізмом задоволення найбільш важливих суспільних та індивідуальних потреб через регулювання людської поведінки.

План лекції:

1. Сутність, структура і характерні риси соціальних інститутів.

2. Економіка і політика як основні різновиди соціальних інститутів суспільства.

Основні поняття й терміни: соціальна залежність, соціальний зв’язок, інституціалізація соціальних зв’язків, соціальний інститут, формальні й неформальні інституційні зв’язки.

Рекомендована література: основна 1, с. 201-216, 227-333, 254-255, 477-529; 2, с. 80-87, 182-196; 3, с. 29-32, 39-53, 143-175; 4, с. 87-99; 5, с. 54-61; додаткова: 12, с. 54-55, 61-62, 165-174; 30; 42, с. 51-70; 44; 62; 71, с. 85-89; 89, с. 104-114; 90, с. 180-195; 92, с. 184-193, 253-266; 95, с. 329-365.

1. Сутність, структура і характерні риси соціальних інститутів

Соціальні інститути (від лат. instіtum – заснування) – це історично сформовані стійкі, відтворювані суспільні форми організації і регуляції спільної діяльності людей, підлеглих певним цілям і завданням.

Соціальні інститути – форма закріплення і спосіб здійснення спеціалізованої діяльності, яка забезпечує стабільне функціонування суспільних відносин. Тому соціальний інститут можна розглядати як певну організацію соціальної діяльності і соціальних відносин. Соціальні інститути як організовані соціальні системи – це, перш за все, система цінностей, норм, ідеалів, установок, принципів, що регулюють сфери людської діяльності. Ця система узгоджує і регулює певні спрямування людей, знаходить способи задоволення їх потреб, вирішує конфлікти, які виникають у процесі повсякденного життя, забезпечує стан рівноваги і стабільності в рамках тієї чи іншої соціальної спільноти і суспільства в цілому.

Структура соціальних інститутів. Соціальні інститути, як правило, поділяються на формальні і неформальні. Формальні соціальні інститути мають спільну ознаку – взаємодія між суб’єктами здійснюється на основі формально створених правил, законів, положень. Формальні соціальні інститути відіграють важливу роль у зміцненні суспільства.

Неформальні інститути, хоча й регламентуються в соціальних діях і зв’язках, але не оформлені законом. Природно неформальні соціальні інститути основані на тісних особистих зв’язках, взаємних симпатіях, безпосередньому спілкуванні, спільності інтересів.

Соціальні інститути можуть бути охарактеризовані з точки зору як зовнішньої формальної структури, так і внутрішньої діяльності, тобто із змістовної сторони. Тому термін «соціальні інститути» вживається в найрізноманітніших значеннях, які мають різні змістовні навантаження.

Наприклад, ми кажемо про інститут сім’ї, власності, влади, про інститути освіти. Найчастіше значення терміну «соціальний інститут» пов'язане із характеристикою всякого роду упорядкування, формалізації і стандартизації суспільних зв'язків і відносин. З цієї точки зору соціальні інститути можуть бути розглянуті як організовані соціальні системи, що мають стійку структуру, яка характеризується інтегративністю їх елементів та певною мінливістю їх функцій.

Соціальні інститути розрізняються за типом потреб, вирішених ними завдань. Виходячи з цього, система соціальних інститутів може бути представлена в такому вигляді (див. рис. 7.1):

економіка

політика

сім'я

охорона здоров’я

наука

освіта

засоби масової інформації

релігія та ін.

Рис. 8.1 – Система соціальних інститутів

Соціальні інститути відрізняються один від одного своїми функціональними якостями. Економіко-соціальні інститути – власність, гроші, банки забезпечують усю сукупність виробництва і розподілу соціального багатства, з'єднуючи, разом з тим, економічне життя суспільства з іншими сферами соціального життя.

Політичні інститути в своїй сукупності складають політичну систему даного суспільства. Соціокультурні та освітні інститути зайняті не тільки відтворенням культурних і соціальних цінностей, але також і включенням індивідів у процес соціалізації. Нормативно орієнтовані інститути виробляють механізми морально-етичної орієнтації і регуляції поведінки індивідів. Існують і інші соціальні інститути, які займають певне місце у системі суспільних відносин. Прийнято виділяти дві форми існування соціальних інститутів: просту і складну. Прості соціальні інститути – організовані об'єднання людей, які на основі соціальних цінностей, що склалися, ідеалів, норм самі забезпечують стійкість свого існування і функціонування.

Соціальні інститути виконують певні соціально-значимі функції, які забезпечують спільне досягнення цілей на основі виконуваних соціальних ролей, і спираються при цьому на певні норми, цінності.

Норми – основні правила участі громадян в політичному житті суспільства, що регулюють їх поведінку в тих чи інших політичних ситуаціях. За своєю формою норми виступають у вигляді законів, звичаїв, традицій.

Функції соціальних інститутів. Кожний соціальний інститут виконує свою, характерну лише для нього соціальну функцію. Сукупність цих соціальних функцій дуже багатогранна. Найповнішу класифікацію розробили представники інституційної школи в соціології – С. Липсет, Д. Ландберг, які виділили чотири основні функції соціальних інститутів:

1) відтворення членів суспільства. Головним інститутом, який виконує цю функцію, є сім'я, але до неї належать і інші соціальні інститути такі, як держава;

2) соціалізація – передача індивідами встановлених зразків поведінки і способів діяльності;

3) виробництво і розподіл. Вони забезпечуються економіко-соціальними інститутами управління і контролю;

4) функція управління і контролю здійснюється через систему соціальних норм і розпоряджень. Соціальні інститути керують поведінкою індивіда через систему заохочень і санкцій, адміністративних рішень, правових норм.

В умовах інтенсивності суспільних процесів прискорення темпів соціальних змін може виконувати ситуація, коли змінені суспільні потреби не знаходять адекватного відображення в структурі і функціях відповідних соціальних інститутів. В результаті їх діяльності може виникнути дисфункція.

Динаміка соціальних інститутів. Цей процес здійснюється в двох основних напрямках. По-перше, поява нових соціальних інститутів, по-друге, розвиток і вдосконалення вже створених соціальних інститутів.

Соціальні інститути з'являються на основі соціальних зв'язків, взаємодій і відносин окремих осіб, індивідів, соціальних груп. Але вони, як і інші соціальні системи, не можуть бути зведені до суми цих осіб і їх взаємодій. Соціальні інститути носять індивідуальний характер, мають свої власні системні якості. Отже, соціальні інститути являють собою самостійну суспільну сферу, яка має свою логіку розвитку, з'являючись у процесі розвитку праці та суспільних відносин, регламентуючи спосіб здійснення сукупної цілеспрямованої діяльності певної групи людей.

Спочатку цей процес носить стихійний характер, створюючи елементи регламентації, контролю, впорядкування життєво важливих стосунків (наприклад, сімейні стосунки). Далі вони набувають форми соціальності, визначаючись в системі політичних, правових, ідеологічних закладів, покликаних забезпечити ефективне функціонування всієї системи суспільних відносин.

Динаміка соціальних інститутів пов'язана з їх організаційним оформленням. Зовнішня сторона цього явища виглядає як сукупність осіб, закладів, споряджених матеріальними засобами, які дозволяють виконувати певні функції.

Для функціонування соціального інституту треба, щоб усі його складові елементи стали надбанням зовнішнього світу і були інтерналізовані особою в процесі соціалізації, втілюючись у певні соціальні статуси з виконанням певної ролі.

Динаміка цього процесу призводить до деформування на вказаній основі системи потреб особи, її ціннісних орієнтацій, мотивацій, що, в свою чергу, спрямовує діяльність людей на досягнення певних цілей, на задоволення тих чи інших потреб.

Іншим напрямком динаміки соціальних інститутів є розвиток, вдосконалення вже існуючих соціальних інститутів. В них міститься найбільша потенція різноманітностей, спеціалізації зв'язків, функції закладів і на цій основі формування нових соціальних інститутів.

Динаміка припускає можливість переплетіння основних систем соціальних інститутів. Тоді відбувається перегляд основних систем цінностей, ідеалів, що веде до кризи.

Таким чином, бачимо, що розвиток суспільства іде через розвиток соціальних інститутів. Чим більше інституціалізована сфера в системі соціальних зв'язків, тим більшими можливостями володіє суспільство. Зрілість суспільства визначається появою соціальних інститутів, їх різноманітністю, здатністю постійно, професійно задовольняти різні потреби індивідів, соціальних спільностей людей.