МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ

СОЦІОЛОГІЯ

Конспект лекцій (скорочений)

для студентів усіх спеціальностей

Харків 2014

ВСТУП

Динамізм та інтенсивний розвиток сучасного громадського життя вимагають постійного аналізу й узагальнення соціальних явищ та факторів, включення отриманих наукових результатів у навчальний процес.

Пропонований конспект лекцій є одним із багатьох можливих варіантів вивчення предмета соціології у вищих навчальних закладах.

При розробці структури курсу, а також при змістовному розгляді питань автори прагнули максимально реалізувати всі вимоги програми з соціології, а при викладенні проблем – уникнути однобічних оцінок.

У конспекті викладено основні завдання та положення загальної соціологічної теорії, охарактеризовано базові соціологічні категорії, що стосуються суспільства в цілому, окремих спільнот, соціальних груп, відносин тощо, проаналізовано соціальні процеси, що відбуваються в сучасному українському суспільстві.

Сьогодні соціологія доводить свою ефективність і цілком виправдовує себе як у навчальному процесі, так і під час проведення соціологічних досліджень. Засвоєння майбутніми спеціалістами основних соціологічних категорій і теорій має бути важливою складовою частиною їхньої загальної професійної освіти, що сприятиме більш глибокому розумінню соціальної дійсності та допоможе визначити своє місце в ній, сформувати активну громадську позицію.

Модуль 1. ІСТОРИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ

ЛЕКЦІЯ 1

СПЕЦИФІКА ТА ЗНАЧЕННЯ СОЦІОЛОГІЇ

ЯК НАУКИ

Головна теза: Соціологія вивчає суспільство як цілісну систему, основою розвитку якої є відтворення людини як соціальної істоти. Соціологи досліджують шляхи розв’язання проблем людської життєдіяльності та взаємодії соціальних груп з метою надання практичних рекомендацій для вдосконалення суспільних відносин у напрямку їхньої гуманізації.

План лекції:

1. Об’єкт і предмет соціологічної науки.

2. Взаємодія соціології з іншими суспільними науками.

3. Структура і функції соціології.

Основні поняття й терміни: соціальне, макросоціологія, мікросоціологія, емпіричні дослідження; теоретико-пізнавальна, практична, прогностична, виховна, регулятивна, світоглядна функції; плюралізм, соціоінженерія.

Рекомендована література: основна 1, с. 9-27; 2, с. 66-79; 3, с. 10-13, 16-20; 4, с. 3-13; 5, с. 4-9; додаткова: 12, с. 7-10; 13, с. 28-30; 21; 22, с. 4-31; 32; 43; 51, с. 5-22; 65, с. 27-33, 181-186; 66; 70; 71, с 6-47, 203-234; 79, с. 50-63; 83; 85, с. 16-39; 87, с. 6-19; 89, с. 302-313; 90, с. 5-47; 95, с. 30-68, 92-111; 103.

1. Предмет соціологічної науки

Вивчення науки завжди починається зі з'ясування її предмета, структури, функцій, зв'язків з іншими галузями знання. Термін «соціологія» походить від латинського слова «societas», що означає суспільство, і грецького «logos» – учення, поняття. Тому, виходячи з етимології слова, соціологія – це наука про суспільство. Саме ж поняття «соціологія», як визначення галузі наукового знання, було введене в науковий обіг французьким філософом Огюстом Контом у його праці «Курс позитивної філософії»» (1842 р.). Так, у розумінні Конта, соціологія ототожнювалася із суспільствознавством, тобто вбирала в себе все, що стосувалося суспільства. У такій інтерпретації соціологія не мала свого специфічного предмета дослідження, який дозволяє виділити особливості соціології на відміну від інших суспільних наук. Таке розуміння соціології панувало в науці до кінця 19 ст. Із виділенням економічних, демографічних, юридичних і соціальних аспектів аналізу суспільних відносин предметна галузь соціології починає обмежуватися вивченням соціальних сторін суспільного життя. Першим соціологом, який спробував відділити соціологію від інших суспільних наук, був французький соціолог Еміль Дюркгейм. Він уважав, що суспільне життя породжує особливу соціальну субстанцію, яку не можна зводити ні до психічних, ні до природних (фізичних) явищ. Саме вона і є предметом соціології. Ця ідея Дюркгейма відіграла важливу роль у виділенні соціології в самостійну галузь знання поряд з іншими науками про суспільство.

Уявлення про предмет, методи, спрямованість соціологічних досліджень розвивалися й доповнювалися з розвитком соціології. Однак, навіть у наші дні предмет соціології трактується неоднозначно як у зарубіжній, так і у вітчизняній соціології.

Це свідчить про складність, багатоплановість, системність явищ, що досліджуються соціологією. Тому одні з них акцентують увагу на соціальній структурі суспільства й основних її складових і, перш за все, соціальних спільнотах; інші – на механізмах реалізації соціальної поведінки і діяльності суб'єктів соціальних процесів; треті – на інституціональних соціальних структурах тощо. Незважаючи на різноманітність визначень соціології, усім їм властива спільна змістовна основа, яка полягає в обмеженні предметної галузі соціології дослідженням соціальних явищ. При цьому слід пам'ятати, що саме поняття «соціальне» трактується неоднозначно і вимагає уточнення. Часто цей термін вживається у широкому розумінні, тобто як синонім «суспільного». У такій інтерпретації неможливо відокремити і визначити об’єкт і предмет соціології.

Інколи «соціальне» використовується для визначення однієї з основних суспільних сфер. Суспільство розподіляється на економічну, політичну, соціальну і духовну сфери. Соціальна сфера охоплює специфічні форми діяльності людей, пов'язані зі споживанням матеріальних і духовних благ, відтворенням способів життєдіяльності і робочої сили. Це сфера побуту і сімейних стосунків, до неї належать також так звана соціальна інфраструктура – транспорт, охорона здоров'я, торгівля, сфера послуг тощо. «Соціальне» у значенні соціальної сфери – це вузьке поняття, яке не охоплює весь предмет соціології, тому що соціологія вивчає процеси, які стосуються економіки, політики, духовної сфери.

І лише соціальне, яке розглядається через взаємодію, через функціонування упорядкованих структур, тобто соціальне як упорядкування основ суспільного життя є предметом соціології. Основні поняття соціології – «соціальні спільноти», «соціальні інститути», «соціальні зв'язки», «соціальні організації» тощо – відображають універсальні засади життєдіяльності людини, які проявляються в усіх сферах суспільного життя. Саме тому соціологія має універсальний характер, тобто «займається» усіма аспектами і сферами людського життя, однак під кутом зору їх соціальних основ.

Досліджуючи суспільні процеси і явища, соціологія в центр своєї уваги ставить людину, її думку, ставлення і реакцію на суспільні зміни не тільки як індивіда, але і як члена певної суспільної групи, соціального прошарку тощо. Людина, мисляча і діюча згідно з цим, упорядковані зв'язки і взаємодії між індивідами, спільнотами і групами утворюють цілісну соціальну систему з якостями, яких немає у жодного з цих елементів окремо.

Таким чином, об’єктом соціології виступає суспільство як цілісна соціальна система, механізм її функціонування та розвитку, тобто соціальні зв’язки, соціальна взаємодія, соціальні відносини і спосіб їх організації, предметом – реальні вияви суспільної свідомості як предметне втілення (за формою і за змістом) знань, установок, ціннісних орієнтацій, потреб та інтересів, умови, в яких розвиваються і здійснюються реальна свідомість, діяльність, поведінка людей. Цілісний підхід до вивчення соціологією суспільства проявляється у тому, що всі соціальні явища аналізуються під кутом зору їх місця і ролі в інтеграції суспільного цілого в структурі єдиного функціонуючого соціального організму.