Підлітковий вік

Поняття "тінейджера" відносно недавнє. Окремість статусу "тінейджера" сьогодні спричинена як загальним розвитком прав дитини, так і процесом формальної освіти. Тінейджери часто намагаються наслідувати дорослих, але закон ставиться до них як до дітей. А проте в багатьох культурах ці зміни не призводять до такого сум'яття й непевності, які часто спостерігаються серед молоді в новітніх суспільствах. Там, де існує поділена на чіткі вікові Градації система, з'єднана з особливими ритуалами, які позначають перехід особи в дорослий стан, процес психосексуального розвитку здебільшого відбувається без ускладнень (). Підліткам у традиційних суспільствах доводиться менше "відучуватись", ніж їхнім одноліткам з сучасних суспільств, з огляду на сповільнений темп змін. Настає час, коли нашим дітям треба перестати бути дітьми: забути про свої іграшки, про свої дитячі мрії та розваги. У традиційних суспільствах, де діти вже працюють разом з дорослими, цей процес "відучування", як правило, значно менш болючий.

Рання зрілість

Рання зрілість, дорослий вік, як здається, все більшою мірою стає специфічним етапом особистого та сексуального розвитку людини в сучасному світі. Зокрема серед заможних верств населення, але не тільки, люди у свої двадцять із лишком років витрачають чимало часу на мандри, для набуття сексуального, політичного та релігійного досвіду. Важливість цього "мораторію", мабуть, і далі зростатиме, з огляду на подовжений період освіти, яку нині здобувають багато людей.

Зрілість

Більшість "молодих дорослих" на Заході мають усі підстави сподіватися, що їхнє життя триватиме довго, до старості. В доновітні часи мало хто мав тверду надію на таке майбутнє. Смерть від хвороби, пошесті або поранення була тоді явищем набагато частішим у всіх вікових групах, аніж сьогодні, а особливо наражалися на великий ризик жінки внаслідок високої смертності при пологах.

З іншого боку, життя в давні часи було менш напруженим, ніж тепер. Люди звичайно підтримували тісніші зв'язки зі своїми батьками та іншою близькою ріднею, аніж у нинішньому значно мобільнішому світі, і, як правило, вони виконували ту саму рутинну працю, що і їхні предки. В нашому суспільстві нам часто доводиться зустрічатися з великою кількістю проблем в шлюбі, в родинному житті та в інших соціальних контекстах, і часто ми не знаємо, що чекає нас навіть у найближчому майбутньому. Ми мусимо самі "робити" своє власне життя значно більшою мірою, аніж "робили" його люди в минулому. Утворення сексуальних та подружніх зв'язків, наприклад, тепер залежить від індивідуальної ініціативи та вибору, а не визначається, як раніше, батьками. Це надає індивідові більшу свободу, але відповідальність, яка лягає на нього, може також спричиняти напругу й труднощі.

Сьогодні для нас велику вагу має вміння "дивитися вперед" і в середньому віці. Сьогодні мало хто сподівається, що "все своє життя робитиме одне й те саме", як то було з більшістю людей у традиційних культурах. Чоловіки або жінки, які впродовж усього життя ішли однією певною стежиною, можуть раптом виявити в середньому віці, що результати їхніх життєвих зусиль явно незадовільні, а можливості подальшого просування вперед вичерпалися. Жінки, які першу половину свого життя віддали родині й чиї діти покинули дім, можуть почуватися безвартісними для суспільства. Феномен "кризи середини життя" є цілком ймовірним для багатьох людей середнього віку. Особа може раптом відчути, що вона знехтувала можливості, які пропонувало їй життя, або що вона ніколи не досягне мети, яку поставила перед собою ще в дитинстві. Проте подібні ситуації не обов'язково призводять до покори або безнадійного розпачу: визволення з полону дитячих мрій часто приноситі полегкість.