Суспільства "першого", "другого" й "третього світу" Як починався цей поділ

Від сімнадцятого до початку двадцятого сторіччя країни Заходу засновували колонії в численних регіонах світу, застосовуючи в разі потреби свою досконалішу воєнну силу. І хоча фактично майже всі з цих колоній на сьогодні здобули незалежність, наступ колоніалізму був тим вирішальним фактором, який зробив суспільну мапу світу такою, якою ми її сьогодні знаємо. В деяких регіонах, наприклад, у Північній Америці, Австралії та Новій Зеландії, раніше дуже мало заселених групами мисливців і збирачів, європейці сьогодні складають більшість населення. В інших регіонах, передусім на великих територіях Азії, Африки та Південної Америки, тубільне населення досі переважає.

Ідею «трьох світів» запропонував журналіст Альфред Сові [Sauvy] (1898–1990) у статті «Три світи, одна планета» [Trois mondes, une planète] в журналі «L'Observateur» 1952 року^[1]

Суспільства першого типу, включаючи й Сполучені Штати, стали індустріальними. Суспільства з другої категорії колонізованих європейцями територій перебувають здебільшого на багато нижчому рівні індустріального розвитку, і їх часто називають суспільствам* "третього світу". Сюди входять Китай, Індія, більшість африканських країн (таких як Нігерія, Ґана Й Алжир) і країни Південно Америки (наприклад, Бразилія, Перу та Венесуела). Оскільки багаті з цих суспільств розташовані на південь від Сполучених Штатів Європи, їх іноді всіх разом об'єднують під назвою Південь, проти ставляючи його багатшій, індустріалізованій Півночі.

Термін "третій світ" спочатку виник унаслідок різниці, яка пс стала між трьома головними типами суспільства, що сформували^ в першій половині двадцятого сторіччя. Країнами "першого світу були (і є) індустріалізовані держави Європи, Сполучені Штати, Австралазія (Австралія, Нова Зеландія, Тасманія і Меланезія) та Японія. Майже всі країни "першого світу" мають багатопартійні, парламентські системи врядування.

Суспільствами "другого світу" називали суспільства комуністичні, тобто колишній Радянський Союз, а також країни Східної Європи, включаючи Чехословаччину, Польщу, Східну Німеччину та Угорщину. Суспільства "другого світу" мали економіку централізованого планування й відводили незначну роль приватній власності або конкурентному економічному підприємству.

Нові індустріалізовані країни

"Третій світ" — це не щось єдине. Тоді як більшість країн "третього світу" плентають далеко позаду західних суспільств, деякі з них нині успішно вийшли на шлях індустріалізації. Ці країни іноді називають новими індустріалізованими країнами (НІК), і серед них можна згадати такі, як Бразилія та Мексика в Латинській Америці, Гонконг, Південна Корея, Сингапур і Тайвань у Східній Азії. Темпи економічного зростання найуспішніших НІК, таких як Тайвань, у кілька разів перевищують темпи західних індустріальних економік. Жодна країна "третього світу" не фігурувала серед тридцяти найбільших світових експортерів у 1968 році, але через двадцять п'ять років Гонконг та Південна Корея увійшли до першої п'ятнадцятки.

5. Сьогоднішні соціальні зміни: глобалізація

Зверніть увагу на багатий вибір продуктів у місцевій крамниці або супермаркеті, коли ви підете туди наступного разу. Розмаїття товарів, які тут, на Заході, доступні кожному, хто має гроші (і ми сприймаємо це як щось цілком природне), залежить від неймовірно складної мережі економічних зв'язків, що покриває весь світ. Продукти, виставлені на полицях, виготовляються в сотні різних країн або мають у своєму складі виготовлені в тих країнах інґредієнти. Усі вони мають регулярно перевозитися по всій земній кулі, й потрібні постійні потоки інформації, щоб координувати мільйони трансакцій, які щодня укладаються.

"До сьогодні людське суспільство ніколи не існувало", — написав антрополог Петер Ворслі (Worsley, 1984, р. 1), маючи на увазі, що тільки недавно ми дістали змогу говорити про певні форми людських зв'язків, які охоплюють усю земну кулю. Світ у багатьох важливих відношеннях перетворився на єдину соціальну систему внаслідок зміцнення стосунків взаємозалежності, в яких сьогодні фактично заанґажована кожна людина. Глобальна система тепер не просто середовище, в якому розвиваються і змінюються окремі суспільства. Суспільні, політичні та економічні зв'язки, що перетинають кордони між країнами, у вирішальний спосіб формують долю тих, хто живе в кожній з таких країн. Узагальнений термін, яким позначають цю внутрішню взаємозалежність світового суспільства, — ГЛОБАЛІЗАЦІЯ.

Жодне суспільство на земній кулі більше не живе в цілковитій ізоляції від інших, і навіть у найбагатших суспільствах кожна людина залежить від товарів, що постачаються з-за кордону.

Глобальні процеси принесли великі вигоди багатьом людям, які живуть в індустріалізованих суспільствах; тепер їм доступна набагато більша розмаїтість промислових товарів та харчових продуктів, аніж будь-коли раніше. Водночас той факт, що нині ми заанґажовані в набагато ширшому світі, сприяв виникненню багатьох надзвичайно серйозних проблем, яким ми мусимо тепер давати раду.