Аграрні суспільства

Аграрні суспільства, певно, виникли приблизно тоді ж, як і скотарські. На якомусь етапі свого розвитку спільноти мисливців та збирачів дійшли висновку, що їм зручніше сіяти власні їстівні рослини, аніж збирати дикі. Ця практика, певно, розпочалася з так званої "культури городництва", коли обробляються лише невеличкі ділянки землі за допомогою мотики або інших копальних інструментів. Багато народів світу досі живуть переважно з городництва.

Як і скотарство, городництво дає більш надійне забезпечення харчами, аніж полювання та збирання диких плодів, тому воно може прогодувати значно більші спільноти. А що народи, які живуть із городництва, не перебувають у постійних перегонах, вони спроможні нагромаджувати значно більше матеріальне багатство, аніж скотарські племена, а тим більше угруповання мисливців та збирачів. Осідаючи на постійних місцях проживання, окремі поселення можуть розвинути стабільні політичні та торговельні відносини. Войовничі набіги — звичайне явище в суспільствах землеробської культури, хоча рівень насильства тут здебільшого виражений менш яскраво, аніж серед деяких скотарських племен. Ті, хто обробляє землю, здебільшого необізнані з мистецтвом війни; натомість пастухи-кочовики легко об'єднуються у величезні армії грабіжників.

Як приклад суспільства городницької культури ми розглянемо курурумба, новогвінейське плем'я кількістю близько тисячі чоловік, що живуть у шістьох поселеннях (Newman, 1965). У кожному поселенні є по кілька городів, відокремлених один від одного огорожею. Ці обгороджені ділянки поділені на клапті, якими володіють різні родини. Усі, і дорослі, й діти, беруть участь у обробітку своїх клаптів землі, хоча чоловіки та жінки відповідають за різні види плодів та городини. Кожна родина має більше ніж один клаптик ґрунту й у різні пори року вирощує там різні рослини, таким чином забезпечуючи постійну наявність харчів. Культура курурумба включає в себе складну систему церемоніальних обмінів подарунками між родинами, за допомогою чого можна досягти високого престижу в спільноті. Таким чином, люди мають городи, на яких вони вирощують овочі та плоди для своїх повсякденних потреб, та інші ділянки, з яких збирають "урожаї престижу". Врожаям престижу вони приділяють набагато більше уваги, аніж тим, які мають задовольняти їхні потреби в харчах.

Курурумба також відгодовують свиней, яких тримають не для власного споживання, а для обміну подарунками, призначеного для підняття їхнього статусу у спільноті. Через кожні кілька років вони справляють Грандіозний бенкет зі свининою, на якому забивають, засмажують і підносять у вигляді дарунків сотні свиней. Як і в скотарських культурах, у курурумба існує більша нерівність, аніж у культурах мисливців та збирачів. Вожді і племенні ватажки відіграють визначну роль, досить значною також є різниця між людьми в матеріальних статках.

Неіндустріальні цивілізації, або традиційні держави

Десь починаючи від 6000 р. до Р.Х. ми знаходимо свідчення про існування суспільств, значно більших від тих, що коли-небудь існували, які багато в чому різнилися від давніших. Ці суспільства виникали внаслідок розвитку міст і характеризувалися яскраво вираженою нерівністю в багатстві та владних повноваженнях та були пов'язані з правлінням царів або імператорів. Оскільки вони знали писемність і в них процвітали наука та мистецтво, їх часто називають цивілізаціями. А що в них також були набагато розвиненіші форми врядування, ніж у суспільствах давніших видів, то до них застосовують також термін "традиційні держави".

Більшість традиційних держав були ще й імперіями; вони досягали своїх великих розмірів унаслідок завоювань та підкорення інших народів (Eisenstadt, 1963; Claessen and Skalnik, 1978; Kautsky, 1982). Наприклад, це можна сказати про традиційні Китай і Рим. На своєму злеті, в першому сторіччі після Р.Х., Римська імперія сягала від Британії в Північно-західній Європі й поза межі Близького Сходу. Китайська імперія, яка існувала понад дві тисячі років, аж до початку нинішнього сторіччя, займала більшість величезного реґіону Східної Азії, де сьогодні розташувався сучасний Китай. У сьогоднішньому світі традиційних держав уже не існує. Хоча деякі з них, як, наприклад, Японія і Китай, більш або менш утрималися у своїх колишніх кордонах до початку двадцятого сторіччя, та усі вони тепер або розпалися, або розчинилися в сучасних системах.