10. Соціологічна юриспруденція Роско Паунда

Найбільше розповсюдження соціологічна юриспруденція отримала в США. Одним з напрямів якої тут є функціоналізм - одна з провідних правових доктрин XX ст. Термін "функціоналізм" означає, власне, своєрідний метод підходу до питань, який переносить центр ваги з питань типу "що це таке?" на питання "як воно діє?". Правовий функціоналізм, оминаючи питання суті права, займається лише його дією. Згідно з принципами цього напряму, юрист повинен займатися прогнозуванням викликаних правом наслідків. Тобто, предметом наукового та практичного інтересу є "право в дії" (law in action). При цьому право визначається як комплекс елементів, які викликають узгодженість поведінки членів суспільного колективу, регулюючи конфлікти які в ньому виникають та запобігаючи його розкладові. Ідеалом, досягнення якого служить право є рівноваги між суперечливими інтересами у суспільстві.

Раско Паунд (1870-1964), один з найбільш яскравих представників функціоналізму розглядав право як режим впорядкування людських стосунків. Вчення Паунда викладено у таких працях як «Право у книгах і право у дії», «Соціальний контроль через право», «Юриспруденція» у 5 томах.

Юрист, на його думку, виконує роль "суспільного інженера". Власне створений Паундом термін "суспільна інженерія" (social engineering) пояснює думку вченого про те, що справедливість не є ані "індивідуальною доброчесністю", ні "ідеальними стосунками між людьми", а тільки чинником, який полегшує обіг благ.

Паунд скептично ставився до догматики права, підкреслюючи, що "будь-яке юридичне знання є відносною істиною", проте головна мета теорії права є постійна і незмінна: збереження суспільної рівноваги.

Завдання ж права полягає у забезпеченні шести суспільних інтересів:

1. загальна безпека, тобто правові норми, які гарантують безпеку і публічний порядок, а також охорону святості договорів;

2. суспільний інтерес, який полягає у забезпеченні таких суспільних установ, як сім'я, релігія і політичні права громадян;

3. охорона почуття суспільної моралі;

4. збереження суспільних благ; цей інтерес виражається у правах, які захищають необхідні для життя людини блага;

5. суспільний інтерес, який виражається в загальному прогресі, у правовій підтримці економічного, політичного і культурного прогресу;

6. суспільний інтерес, який полягає в охороні життя особи. Цей останній, на думку вченого, є "певною мірою найважливішим з усіх".

Паунд виділив три аспекти у понятті права: 1) право як правопорядок - режим впорядкованих стосунків між людьми за допомогою систематично застосовуваної сили організованої спільноти; 2) право як вся сукупність юридичних приписів (правил і норм) в даному політично організованому суспільстві; 3) право як судовий і адміністративний процес, здійснення правосуддя. Всі ці три поняття, або аспекти права, він об'єднує ідеєю соціального контролю.

11. Соціологічні погляди т. Парсонса

Толкотт Парсонс (1902—1979) соціолог-теоретик, засновник теорії соціальної дії і системно-функціональної школи в соціології. Основні праці «Структура соціальної дії», «Соціальна система», «До загальної теорії дії».

Вихідним моментом своєї теоретичної моделі соціальної системи Парсонс вважав акт взаємодії індивідів. Такі дії можуть розглядати як сукупність (систему) способів, застосованих індивідом для досягнення певної мети.

Для підтримання свого існування кожна система повинна задовольняти чотири системні потреби, чи функціонально необхідні умови: адаптації, цілепокладання, інтеграції і латентності.

На рівні соціальної системи функцію адаптації забезпечує економічна підсистема, що відіграє роль єднальної ланки між соціумом і природним оточенням; функцію цілепокладання — політична система, яка містить усі форми прийняття рішень, стандартизації мети і мобілізації ресурсів для її досягнення; функцію відтворення структури — система соціалізації, складовими якої є мораль, вірування, інститути сім´ї і освіти; функцію інтеграції — правові інститути соціального контролю.

У соціальній системі право, на думку Парсонса, виконує організувальну роль, яка полягає у здатності знаходити інституціалізовані канали, що забезпечують вихід із ситуацій колективної напруги і пом´якшення потенційних конфліктів. Це відкриває можливість функціонуванню «систем суспільної взаємодії без збоїв» («Право і соціальний контроль», 1962). Крім того, «інтегровані якості права як інструменту соціального контролю мають т. зв. надзавдання — соціалізацію особи для її солідарності з групою. Як частина соціальної системи право має специфічну особливість — примусову силу, яка реалізована в типових соціальних ситуаціях від "інших", "інших" від "я"».

Парсонс значну увагу приділяв дослідженню взаємозв’язку соціальних норм і соціальних цінностей, який позначав терміном легітимація нормативної системи.

Підтримуючи систему саморегуляції в суспільстві, право забезпечує взаємодію експектацій людей у процесі соціальних взаємин. При відхиленні поведінки Я (індивіда) інші негативно реагують на цю поведінку, що легітимізує застосування санкцій. ля підтримання права, згідно з підходом Парсонса, правомірна поведінка не обов´язково має підпадати під дію норм права. Таку поведінку формує вплив багатьох чинників, тому вона часто відхилена від норми. Отже, стандартом правомірної поведінки є не норма права, а ступінь допустимих відхилень від неї — доки відхилення не загрожують порушенням домінантних форм соціальної взаємодії, тобто соціальної рівноваги, що забезпечує стабільність суспільної системи.