Порядок виконання роботи

1. Вивчити методичні вказівки до роботи. Отримати у викладача комплект електродів та вимірювальний інструмент.

2. Записати маркування кожного електрода.

3. Розшифрувати схеми умовних позначень електродів.

4. Визначити товщину покриття електродів.

5. З довідкової літератури виписати хімічний склад покриття електродів.

6. Область застосування вказаних електродів.

7. Скласти звіт по проведеній роботі.

8. Зробити висновок

Контрольні запитання та завдання

1. . Для чого призначені покриті електроди?

2. Які вимоги ставляться до електродів?

3. З яких компонентів складається покриття електродів?

4. Охарактеризуйте довгі та короткі шлаки.

5. . Як класифікують плавкі штучні електроди?

6. . Які є види покриття електродів?

7. Яке призначення покриття електродів?

8.  Що таке тип електрода?

9. Яке умовне позначення плавких штучних електродів?

10.  Які електроди використовуються при зварюванні?

Лабораторна робота №2

Тема: Вивчення хімічного складу та маркування неплавких електродів

Мета: Ознайомитися з маркування та хімічним складом неплавких електродів

Прилади та матеріали:

1. Комплект електродів;

2. Штангенциркуль;

3. Довідкова література по маркуванню та хімічному складу електродів.

Короткі теоретичні відомості.

Неплавкі електроди призначені тільки для підведення зварювального струму до дуги, а присаджувальний метал подається окремо. До неплавких відносяться вольфрамові, вугільні та графітові електроди.

Вольфрамові електроди використовують при дуговому зварюванні в інертних газах, плазмовому зварюванні, а також для різання та наплавлення. Вольфрам — це тугоплавкий метал із температурою плавлення 3400°С і температурою кипіння 5555°С. Висока тепло- і електропровідність зумовили широке застосування вольфрамових електродів для зварювання. Через сильне окиснення їх використовують при зварюванні в середовищі аргону, де вольфрам майже не окислюється, а тільки повільно випаровується. Вольфрамові електроди виготовляють із вольфрамового порошку шляхом пресування, спікання й прокатування. Застосовують електроди марок:

•   ЭВЧ     — чистий вольфрам;

•   ЭВЛ     — з присадкою оксиду лантану (1,1-1,4%);

•   ЭВИ-1 — з присадкою оксиду ітрію (1,5-2,3%);

•   ЭВИ-2 — з присадкою оксиду ітрію (2-3%);

•   ЭВИ-3 — з присадкою оксиду ітрію (2,5-3,5%) і танталу (0,01%);

•   ЭВИ-15   — з присадкою оксиду торію (1,5-2%).

Присадки оксидів лантану, торію, танталу та ітрію понижують потенціал іонізації, в результаті полегшується запалювання дуги, підвищується стійкість електродів і стійкість горіння дуги. Електроди з чистого вольфраму використовуються для зварювання на змінному струмі, а з присадками — на змінному та постійному струмі прямої й зворотної полярності. Виготовляють електроди діаметром від 0,5 до 10 мм, довжиною 75 мм, 150, 200 і 300 мм. Найкращі зварювальні характеристики мають електроди з присадкою ітрію. Витрати електродів діаметром 8-10 мм при безперервній роботі протягом 5 год становлять, г/год: ЭВЧ - 8,4; ЭВЛ - 1,2; ЭВИ - 0,18; ЭВТ - 1,4.

Для зменшення витрат електродів, інертний газ необхідно подавати до вмикання зварювального струму, а припиняти після вимикання та охолодження електрода до його потемніння. Коли зварюють на постійному струмові всі електроди заточують на конус, а коли використовують змінний — електроди марок ЭВИ і ЭВЛ повинні мати плоску заточку, електроди марки ЭВЧ — сферичну. Довжина заточування повинна дорівнювати 2-3 діаметрам електрода.

Вугільні електроди (стрижні) виготовляють із електротехнічного вугілля (кокс, сажа, смола) шляхом дроблення, пресування й відпалу. Графітові електроди виготовляються з вугільних шляхом додаткової високотермічної обробки — графітизації. Такі електроди мають високі температури плавлення й кипіння та малу теплопровідність. Електропровідність графітових електродів у 3 рази вища вугільних, вища стійкість проти окиснення, менші витрати. Для підвищення стійкості електродів їх покривають тонким (0,06-0,07 мм) шаром міді. Графітові електроди використовуються для зварювання низьковуглецевих сталей, кольорових металів і сплавів, а також заварювання дефектів чавунних деталей. Кінець електродів заточують на конус довжиною 10-20 мм із притупленням 1,5-2 мм. Поверхня має бути рівною без тріщин. Електроди високої якості не залишають слідів на папері, а при вдарянні по них видають металевий звук. Графітові електроди для зварювання і наплавлення згідно з ГОСТом 10720-75 виготовляють марки СК довжиною 250 мм, діаметром 4 мм, 6, 8, 10, 15 і 18 мм. Зварюють на постійному струмі прямої полярності, що покращує стійкість горіння дуги і зменшує витрати. Для покращення стабілізації горіння дуги застосовують вугільні електроди з гнітом, які мають осьовий отвір, заповнений легкоіонізуючими речовинами.

 

Порядок виконання роботи

1. Вивчити методичні вказівки до роботи. Отримати у викладача комплект електродів та вимірювальний інструмент.

2. Записати маркування кожного електрода.

3. Розшифрувати схеми умовних позначень електродів.

4. Визначити діаметр електродів.

5. Область застосування вказаних електродів.

6. Скласти звіт по проведеній роботі.

7. Зробити висновок

Контрольні запитання

1. Які електроди називають неплавкими?

2. Які є види вольфрамових електродів?

3. Охарактеризуйте особливості вугільних і графітових електродів.

4. Які   електроди   використовують   для   зварювання   технічного алюмінію?

5. Якими електродами зварюють силуміни?

6. Які марки дроту використовують для аргонодугового зварювання алюмінію?

Лабораторна робота №3

Тема: Визначення швидкості розкладання карбіду кальцію та виходу з нього ацетилену

Мета: Дослідження впливу грануляції карбіду кальцію на швидкість його

розкладання та виходу з нього ацетилену.

Прилади та матеріали:

1. пристрій для розкладання карбіду;

2. барометр;

3. секундомір;

4. карбід кальцію грануляції 2/8 і 15/25 мм;

5. ваги з важками;

6. міліметровий папір.

Короткі теоретичні відомості

Дослідження швидкості розкладання карбіду кальцію здійснюється за допомогою пристрою, схему якого показано на рис.3.1.

Рис.3.1. Схема пристрою для розкладання карбіду кальцію

Принцип дії зазначеного пристрою такий. До горизонтально розташованого циліндричного резервуара 1 зі стінками 2 з органічного скла приварено дві циліндричні посудини 4. Ці посудини з’єднанні з корпусом 1 за допомогою трубок 3; вони закриваються кришками 7. Між посудинами 4 розміщено газоутворювач 9, поділений заслінкою 12 на дві частини. У верхню його частину засипають 50 г CaC₂ і закривають кришкою 10 і гвинтом на траверсі 11. До нижньої частини газоутворювача 9 приєднують скляну банку 6 і ущільнюють притисканням гвинта 5. Газоутворювач з’єднаний з газозбірником трубкою 8. Заслінка 12 утримується в горизонтальному положенні до скидання CaC₂ у воду за допомогою важеля 13, який обертається відносно осі. У корпус газозбірника 1 вмонтовано термометр 14 зі шкалою до 1000 ^оС. До посудини 4 (правої) приєднано водомірну скляну трубку 15 зі шкалою, нульове значення якої знаходяться на рівні заливання води «а-а».

Для підготовки пристрою до роботи треба зняти кришку 7 і залити в резервуар 4 воду до рівня «а-а». Потім слід заповнити водою скляну банку 6 на 60…70 % і встановити її, притискаючи гвинтом 5. Пристрій готовий до роботи.

Завдання роботи:

1) визначити вихід ацетилену ( у літрах з кілограма карбіду кальцію ) залежно від грануляції.

2) визначити швидкість розкладання карбіду кальцію залежно від грануляції

3) побудувати графіки залежності швидкості розкладання карбіду кальцію від часу