12. Калікреїн-кінінова система.

Кініни — низькомолекулярні пептиди, що містяться в крові та інших біологічних рідинах та тканинах, беручи участь у регуляції судинного тонусу (розширення судин), процесів мікроциркуляції, запаленні, алергічних реакціях.Основними кінінами крові є нонапептидбрадикінін та декапептидкалідин:

Кініни синтезуються з білків кініногенів за участю протеїназкалікреїнів, щовирізають у молекулах кініногенів специфічні нона- або декапептидніфрагменти.В свою чергу, калікреїн плазми крові знаходиться в неактивному стані у форміпрекалікреїну, який перетворюється вактивний фермент за участю сери нової протеїнази — фактора ХII згортальноїсистеми крові.Період напівжиття кінінів плазмикрові незначний (20-30 с). Руйнуваннякінінів здійснюється за рахунок дії ферментівкініназ, що розщеплюють пептидні зв’язки у молекулах кінінів, спричиняючи втрату їх біологічної активності.Кініни розслаблюють гладенькі м’язи кровоносних судин, спричиняючи зниження кров’яного тиску, а також розширення судин мікроциркуляторного руслав ділянках запалення. Брадикінін є найбільш потужною судинодилятуючоюречовиною в організмі. Крім того, внутрішньотканинне утворення кінінів у зонізапалення спричиняє підвищення проникності судинних стінок, почуття болю.У зв’язку із значною роллю кінінів у патогенезі запальних процесів, у клінічнійпрактиці широко застосовуються лікарські засоби, що є інгібіторами кініноутворення

13. До складу згортальної системи крові входять ферментативні та не ферментативні білки плазми, тканин, надмолекулярні комплекси, іони кальцію. Процеси згортання каталізуються факторами згортання (12 факторів). Є також тромбоцитарні фактори коагуляції. Центральним є утворення фактора Х (Стюарта-Провера). Є коагуляція за зовнішнім і внутрішнім шляхом, що складають загальний шлях коагуляції. Внутрішній шлях: активація - 1)фактора ХІ, 2) ХІ, 3) ІХ, 4) Х, 5) ІІ (протромбін), 6) перетворення фібриногену в фібрин. Активується при взаємодії крові з «чужою» поверхнею. Зовнішній шлях – за умови надходження кровоносних судин і надходження в кров фактора ІІІ.

Антизгортальна система крові складається з антикоагулянтів, що виконують функції інгібіторів деяких факторів згортання крові. Антитромбіни – гальмують активність тромбіну. Альфа-1 – інгібітор протеїназ. Альфа-2 – макроглобулін. Гепарин – гетеро полісахарид, синтезується тучними клітинами. Кумарини – природного та рослинного походження, антагоністи вітаміну К.

14. Вітамін К – жиророзчинний вітамін, необхідний кофактор коагуляції. При його відсутності порушується формування деяких факторів згортальної системи: ІІ, 7, ІХ, Х. Ферментна система перетворює глутамінову кислоту в гамма-карбоксиглутамінову. Гамма-карбоксилювання білкових факторів коагуляції збільшує спорідненість їх молекул з іонами Ca, які необхідні для зв’язування білків із мембранними фосфоліпідами та запуску каскаду коагуляції. Авітаміноз К супроводжується підвищеною кровоточивістю. Декальцинована кров не згортається.

15. Фібриноліз – процес ферментативного розщеплення фібрину кров’яного згустка, що супроводжується руйнуванням тромбу. Завдяки цьому відбувається розчинення внутрішньосудинних тромбів, що можуть утворюватися на стінках судин. Складається з 2 етапів: 1 ЕТАП – утворення з неактивного проферменту плазміногену активного ферменту – протеїнази плазміну, яка розщеплює фібрин тромбіну. 2 ЕТАП – розщеплення фібрину, що є основою фібринового згустка, до пептидних продуктів протеолізу. Каталізується плазміном. Лікарські засоби: фібринолізин, урокіназа (виділяють із клітин нирок), стрептокіназа, тканинний активатор плазміногена.

16. Комплемент – ферментна система, необхідна для здійснення лізису чужорідних клітин після взаємодії їх зі специфічними антитілами. Білки комплементу – каскадна система протеаз, що послідовно активуються після утворення комплексу антиген-антитіло і спричиняють розщеплення мембранних структур, які підлягають руйнації в процесі імунної реакції. Є 9 компонентів системи комплементу (С1-С9). Активація відбувається за альтернативним механізмом. Спочатку активується С3 і запускає каскад. Існує також класичний шлях активації (послідовність реакцій, що запускаються при взаємодії першого компонента С1 з комплементзв’язувальними ділянками антитіл). Альтернативний шлях не потребує імуноглобулінів і має значення до продукування необхідної кількості антитіл. Первинний етап тут – це взаємодія бактеріальних антигенів з білками системи пропер дину (скл. з 3 білків: Р, В, D).

17. Основними неорганічними компонентами плазми крові є катіони електролітів – кальцію (2,5 ммоль/л), натрію (140ммоль/л), калію (5 ммоль/л), інших мінеральних елементів (переважно заліза, міді), мікроелементів – та аніони бікарбонатів, хлоридів, сульфатів, фосфатів, йодидів.

18. Сечовина. Виділення з сечею підвищується при підвищеному надходженні білкової їжі, активації процесів анаболізму, втраті м’язевої маси, після шлунково-кишкових кровотеч, проведенні терапії глюкокортикоїдами. Знижується – при порушенні функції нирок (ниркова недостатність), при ураженнях печінки. Норма 333-583 ммоль.добу.

Креатин і креатинін. У нормі виділяється 1-2 г креатині ну за добу. Синтез креатину, з якого утв. Креатинін відбувається в печінці та нирках. Підвищення вмісту креатиніну в крові: при кишковій непрохідності, закупорці сечовивідних шляхів, гіперфункції наднирників, вагітності. В сечі: при вживанні м»ясних продуктів, інтенсивній м»язовій роботі, гарячці, гострих інфекційних захворюваннях, при цукровому і нецукровому діабеті, акромегалії, гігантизмі, гіпотиреозі. Зниження в сечі: при захворюваннях нирок, хронічному нефриті, м»язовій атрофії, гіпертиреозі, анемії, лейкозі, дерматоміозиті.

Білірубін. Норма. Загального: 1,7-20,5 ммоль.л

При збільшеному вмісті виникає жовтяниця. Поява білірубіну в сечі може бути при механічному перешкоджанні відтоку жовчі і ураженнях печінки, гемолітичних станах та захворюваннях кишечника.

19. Транспортування ліпідів відбувається у водному середовищі, але ліпіди нерозчинні в воді, тому для транспортування в крові утворюють асоціати (ліпідно-білкові комплекси, ліпопротеїни) з особливими білками – апопротеїнами, що синтезуються в клітинах печінки та в невеликій кількості у слизовій оболонці тонкого кишечника. Велика частина вільних жирних кислот утворює комплекси з альбумінами плазми. Таким чином всі гідрофобні ліпіди стають водорозчинними.

20. Основною транспортною формою ліпідів у організмі є ліпопротеїни, які являють собою комплекси ліпідів і білків у різних співвідношеннях. Ці спів­відношення проявляються фізично у вигляді щільності (густини), яка збільшу­ється при зростанні частки білка. За швидкістю осаджування при центрифугу­ванні ліпопротеїди поділяються на такі основні класи:хіломікрони (ХМ) містять 2% білка та 98% ліпідів (основним чином тригліцеридів), в нормі у плазмі поза прийомом їжі вони не містяться;ліпопротеїди дуже низької щільності (ЛПДНЩ) містять 10% білка і 90% ліпідів (в основному триглщеридів). За електрофоретичною активністю (рухомістю) воші належать до npe-fi-ліпопротеїтв,ліпопротеїди низької щільності (ЛІПШІ,) або ^-ліпопротеїни містять 25% білка і 75% ліпідів (в основному вільний холестерин і його ефіри), здатні транспортувати холестерин у клітини, тому є найбільш атерогенними.ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ) або а-ліпопротеїни містять 50% білка і 50% ліпідів (фосфолігідів і тригліцеридів), здатні «забирати» над­лишок холестерину з поверхні фібробластів, ендотеліальних і гладком'язових клітин і переносити їх у печінку, відкіля він-або повертається у кров, або екс-кретується із жовчю, тому є антиатерогенним

21. Хіломікрони утворюються в ентероцитах кишечника та гепатоцитах навіть при голодуванні і забезпечують транспорт триацилгліцеролів та ефірів холестерину через лімфатичну систему до різних тканин та печінки. Апобілок В синтезується рибосомами шорохуватого ендоплазматичного ретикулуму. У гладенькому ендоплазматичному ретикулумі він утворює ліпопротеїни з триацилгліцеролами, холестерином та його ефірами. У комплексі Гольджі ліпопротеїни збагачуються вуглеводними залишками. При злитті секреторної вакуолі з мембраною ентероцита відбувається зворотний піноцитоз – вивільнення хіломікронів з клітин кишечника у міжклітинний простір, які далі надходять у лімфатичні капіляри, а потім у кровоносну систему.Аналогічно утворюються хіломікрони і ЛПДНЩ у гепатоцитах і вивільняються в кровоносну систему. Особливістю ЛПДНЩ та хіломікронів, синтезованих у печінці, є наявність апобілка В-100. Вже в кровоносному руслі до хіломікронів та ЛПДНЩ приєднуються апобілки С та Е, які постачаються ЛПВЩ, синтезованими в печінці. Необхідним компонентом хіломікронів та ЛПДНЩ є апобілок В. При абеталіпопротеїнемії порушується синтез цього білка і відповідних ліпопротеїнів. У клітинах кишечника та печінки накопичуються “крапельки” ліпідів. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ (частина може безпосередньо синтезуватися в печінці) і поглинаються печінкою, наднирниками, жировою тканиною тощо – клітинами, що мають рецептори до ЛПНЩ. Фібробласти, лімфоцити, клітини артерій тощо мають рецептори, специфічні до апобілка В-100 ЛПНЩ, тому їх деградація відбувається як в позапечінкових клітинах. ЛПВЩ синтезуються як у кишечнику, так і в печінці. ЛПВЩ транспортують ефіри холестерину за участі апобілка D на ліпопротеїни більш низької щильності – ЛПНЩ, ЛПДНЩ, хіломікрони, і, в кінцевому рахунку, – до печінки.22. Характеристика гіперліпопротеїнемій

Гіперліпопротеїнемія І типу (хвороба Бюргера Грютца) пов'я зана з низькою активністю ліпопротеїнліпази

Гіперліпопротеїнемія ІІ типу (підтип ІІа і ІІб) пов'я зана з пору-шення м регуля ції синтезу холестерину або повільним катаболізмом ЛПДНЩ

Гіперліпопротеїнемія ІІІ типу характеризується незвичайною формою бета-ліпопротеїну (вищою у 2-5 разів), підвищення м холестерину і ТГ, атеросклерозом (зустрічається дуже рідко)

Гіперліпопротеїнемія ІV типу характеризується збільшенням вмісту пре-бета-ЛП, тирацилгліцеринів; поєднується діабетом і ожирінням

Гіперліпопротеїнемія V типу характеризується підвищенням вмісту пре-бета-ЛП і хіломікронів, активність ліпопротеїнліпази знижується , але менше, ніж при ГЛП І типу (зустрічається рідко)

23.

☼ Тип 1 – гіперхіломікронемія. Характеризується: а) підвищеним вмістом у плазмі холестерину, ХМ і ТГ (виражений хільоз плазми), б) позаклітинним відкладенням ТГ у шкірі у вигляді еруптивних ксантом, в) гепатоспленомегалією - відкладення жиру у стромі печінки і селезінки, г) абдомінальними коліками із-за мікроемболії брижових судин, д) схильністю до гострого панкреатиту. Атеросклероз не розвивається, оскільки ХМ не володіють атерогенністю.

☼ Тип II - гіпер-β-ліпопротеїнемія, або сімейна гіперхолестеринемія (рівень загального холестерину у крові в 2-4 рази є вищим від нормального). Проявляється: а) множинними горбкуватими ксантомами, б) розвитком атеросклерозу, в) коронарною недостатністю, аж до розвитку інфаркту міокарда, навіть у дітей.

☼ Тип III - сімейна дис-β-ліпопротеїнемія, або «флотуюча» гіперліпемія. Характерні: а) високий рівень холестерину і ТГ у плазмі; б) ксантелазми, ліктьові і колінні ксантоми, жовтувато-коричневі відкладення ліпідів у шкірі долонних ліній і в місцях тиску кілець; в) атеросклероз коронарних артерій, периферичних судин і судин мозку; в) ожиріння, цукровий діабет, гіпотиреоз.

☼ Тип IV - гіперпре-β-ліпопротеїнемія, або сімейна ессенціальна гіперліпемія. Клінічно проявляються: а) загальним ожирінням, б) ожирінням печінки, в) цукровим діабетом, г) хронічними захворювання нирок, д) органними ангіопатіями, є) жировими відкладеннями в сітківці.

☼ Тип V - поєднання гіперпре-β-ліпопротеїнемії і гіперхіломікронемії, або комбінована гіперліпемія. Характерні: а) підвищений вміст у крові ХМ, ТГ і холестерину; б) гострий панкреатит, в) еруптивні ксантоми, г) гіперурікемія, д) нейропатія, е) парестезії рук і ніг.

☼ В особливий тип виділяють гіпер-α-ліпопротеїнемію, коли у практично здорових людей визначається підвищений вміст у крові ЛПВЩ і α-ліпопро-теїнового холестерину при нормальному чи зниженому рівні інших фракцій ліпопротеїнів. Клінічні прояви відсутні. Механізм даного синдрому не відомий.