1.Фізіологічні та біохімічні функції крові.

Дихальна функція — гемоглобін, разом із плазмою крові здійснюють транспорт кисню від альвеол легень до всіх органів і тканин організму та зворотний транспорт діоксиду вуглецю. Поживна (трофічна) функція — плазма крові забезпечує перенос поживних речовин (вуглеводів, ліпідів, амінокислот, нуклеотидів, продуктів їх метаболізму, вітамінів) до клітин, де вони використовуються в катаболічнихта анаболічних процесах. Видільна (екскреторна) функція — за допомогою плазми крові забезпечується транспортування до органів виділення (нирок, легень, кишечника, шкіри)кінцевих метаболітів обміну речовин (сечовини, сечової кислоти, амонійних солей, білірубіну) Захисна функція—забезпечуює широкий спектр захисних реакцій, протидіючи порушенням внутрішнього гомеостазу, зокрема проникненню у внутрішнє середовище організму генетично чужорідних для нього білків та інших макромолекул. Ця імунна функція крові реалізується за рахунок Т-лімфоцитів, що руйнують чужорідні клітини і власні клітини із зміненими генетичними властивостями, та В-лімфоцитів, що виробляють специфічні антитіла — імуноглобуліни, які забезпечують гуморальну ланку імунітету. Регуляторна функція — здійснюється за допомогою гормонів та інших біорегуляторів, що секретуються в кров певними ендокринними залозами, та за допомогою специфічних транспортних білків плазми крові переносяться у відповідні органи-мішені. Регуляторна функція крові виявляється також у підтриманні кислотно-лужного та водно-сольового балансу, осмотичного тиску міжклітинної рідини, участі в регуляції температури тіла.

2. Дихальна функція еритроцитів. Транспорт кисню та діоксиду вуглецю. Біологічна роль кисню.

Дихальна функція еритроцитів здійснюється за рахунок гемоглобіну — білка з четвертинною структурою, що складається з чотирьох субодиницькожен з яких містить поліпептидний ланцюг, зв’язаний з гемомчерез залишок гістидину.

Гемоглобін відіграє також суттєву роль у переносі від тканин до легенів СО2, який утворюється в клітинах у реакціях декарбоксилювання. Діоксид вуглецю,що надходить у кров через стінки тканинних капілярів утворює бікарбонати, які з током крові надходять до легенів. Оскільки гемоглобін має властивості кислоти (HHb), до того ж його кислотні властивості зростають при оксигенації (HHbO2), він здатен взаємодіяти з бікарбонатами (KHCO3) з утворенням вугільної кислоти (H2CO3), що і відбувається в легеневих капілярах; подальша дисоціація вугільної кислоти призводить до утворення вільного діоксиду вуглецю, який виділяється з легень у процесі зовнішнього дихання. Процеси, що лежать в основі здатності гемоглобіну брати участь у транспорті СО2, описуються такими рівняннями реакцій: HHb + O2 HHbO2 HHbO2 + KHCO3 KHbO2 + H2CO3

H2CO3 H2O + CO2 3. Види (гетерогенність) гемоглобінів, їх будова, функції.

HbF— фетальний гемоглобін(глобін має у своєму складі 2 альфа-та 2 бета-ланцюги) — є основною молекулярною формоюгемоглобіну людини під час внутрішньоутробного розвитку плода і зникає в перші 3 міс. після народження, тобто після переходу на легеневетдихання атмосферним киснем.

HbS — мутантний гемоглобін, у β-ланцюгах якого в положенні 6 замість залишку глутамінової кислоти присутній залишок валіну Це призводить до зниженням його спорідненості до O2 та здатністю окремих молекул гемоглобіну злипатися між собою, надаючи їм характерного серпоподібного вигляду — “серпоподібноклітинна анемія”

HbC— аномальний гемоглобін, у молекулі якого існує заміна залишку глутамінової кислоти в 6-му положенні β-ланцюга на лізин. Еритроцити,що містять такий аномальний гемоглобін, здатні до гемолізу, що також супроводжується розвитком анемії.