Питання 27-28. Юліан Тувім.

Ю.Тувім використовує досвід російського футуризму і німецького експресіонізму, а також спирається на віталістичну теорію А.Бергсона, яка сформувала не позбавлений метафізично-екзистенційного субстрату біологізм його пізньої лірики. Архетип міста у Ю.Тувіма представлений двома мегаполісами – Лодзі, де він народився, і Варшавою, куди закинула його доля. Образ Лодзі уособлює негативний смисловий концепт і характеризується сірими кольорами (синонім бідності), а Варшави – позитивний. У Лодзі Ю.Тувім мріє про сонячний, квітучий край. На поезію Є.Маланюка і Ю.Тувіма впливає символ містичного міста („Двенадцать” О.Блока, „Конь блед” В.Брюсова), він синтезований із ранньоскамандритськими акцентами експресіоністичної поетики. У Ю.Тувіма-провінціала Варшава асоціюється з геометричною фігурою кола, що означає середину, центр („W Warszawie”),

Втілення обох моделюючих систем присутнє в кабаретних текстах Ю.Тувіма. Долучення до аналізу тексту поеми “Бал в опері” ми мотивували особливістю композизії, тематики і стилю цього твору, Узагальнюючи думку дослідників, можна зазначити, що поема є своєрідним синтезованим підсумком усієї попередньої епохи (міжвоєнного двадцятиліття) та попередньої поетичної діяльності Ю.Тувіма. Варто, на наш погляд, звернути увагу на деякі структурно-композиційні та поетикальні компоненти, які дозволяють розглядати цей твір як перехідний етап або єднаючу ланку з кабаретною практикою в Польщі після Другої світової війни.

На користь цього положення свідчать такі моменти: наявність двох типів нарації:

-нарації і коментарів конферансьє в кабаре; структурно і стилістично текст наближений до традиційних кабаретних мелодекеламацій;

-використання елементів колажної техніки:

-хаотичне нагромадження фрагментів цитат із преси, рекламних слоганів, змішування стилів, ритміки тощо.

Сатирична модель світу, імплікована в тексті поеми, постає у конфронтованих дихотомних парах: любов–проституція, бал – щоденна робота, багатство – злидні тощо. У гротескній картині світу домінують влада грошей, пансексуальність як своєрідний підсумок чвертьстолітнього розвитку.

Отже, поему Ю.Тувіма ще можна трактувати як підтвердження факту взаємопроникнення й взаємовпливу стилістики й поетики кабаре в добу міжвоєнного двадцятиліття, тобто, інтеграцію двох видів мистецтва – літературного і паралітературного.

У четвертому розділі – “Сатирична „Шопка” та її інваріанти в літературно-мистецькому кабаре” – висвітлюються жанрово-тематичні інновації в кабаре, трансформаційний перехід до сатиричного “театру” К.І.Галчинського в повоєнні роки, визначаються специфічні особливості поетики і жанрово-стильові зміни в польському літературному кабаре, зумовлені соціокультурними і політичними процесами.

. Дійові особи та їх прототипи розглядаються як морфологічний елемент соціокультурного поля, що може виступати додатковою характеристикою як творчого методу кабаре, так і політичного спрямування шопок. “Szopka satyryczna” “Зеленої Кульки”: Коло дійових осіб та їх фактичних прототипів обумовлене насамперед такими особливостями визначеного жанру та чинниками, як: оказіональність - сатиричне спрямування вистав вимагало швидкої реакції на актуальні події політичного та культурного життя, традиційність – через зв’язок із материнським жанром, “локальність” – більшість прототипів були мешканцями Кракова та його околиць.