25 Питання «улісс» Джойса ( сначала очень узко –дальше с обьяснениями- ВыБирай)

      І. "Улісс" - філософський епос епохи модернізму. ("Улісс" належить до жанру філософського роману, точніше, це роман-травестія, який пропонує узагальнену концепцію кінця героїчних ідеалів у житті та героїчного пафосу в мистецтві. Він створює епічно повну й історично вірогідну картину світу, що розпадався, та зробив він це через зображення численної кількості індивідуальних станів та асоціацій, мистецьких ремінісценцій та алюзій, бажаючи висвітлити променем роздуму помилки свої та суспільства.)       ІІ. Будова роману.       1. Жанр. (Це філософський роман. Він побудований на травестії міфу про Одіссея - Улісса, що має багату традицію долітературних та літературних обробок, унаслідувань авторів різних країн (Ф. Фенелоп "Пригоди Телемаха, сина Одіссея", В. Тредіаковський "Телемахіда", І. Котляревський "Енеїда"). Джойс надає перевагу латинізованому імені Улісс, проте зберігає канву грецької поеми. Для чого? Улісс - уособлення хитромудрості, яка засуджувалася римлянами. Гомер же оспівав у хитромудрому Одіссеї майстра, митця.)       2. Структура роману. (Вісімнадцять глав роману названі "епізодами" й поділені на 3 частини: 3 епізоди "Телемахіди", 12 епізодів "Мандрів" і 3 епізоди "Повернення". Джойс створює ілюзію хаосу, розірваності мислення, але насправді порядок слів жорстко продуманий, ретельно виписані сцени і діалоги, потоки свідомості трьох основних персонажів - Стівена, Блума та Моллі - складаються з точних слів, до потоку свідомості вмонтовані авторські коментарі. Та й підтекст глибокий.)       ІІІ. Герої роману. ("Улісс" - це книга-лабіринт, що оповідає про один день (16 червня 1904 року) блукань Стівена Дедала серед хитросплетінь дублінських вулиць і площ, подій, розмов, що завершуються його зустріччю з Леопольдом Блумом. Цей Блум рекламний агент, який, на відміну від Дедала-героя, давно одружився з "німфою Каліпсо" (Меріон - Моллі) і сказав собі: "моя батьківщина - Ірландія". Час від часу згадується ім'я Саймона Дедала, батька Стівена, про якого син чує позитивні відгуки від п'яного матроса. Мотив друга-ворога й зради пов'язаний з образом Бика Маллігана - приятеля Стівена, такого собі нового "римлянина" в Дубліні. Усі герої мають свій образ-аналог з гомерівських прототипів: Блум - Одіссей, Стівен - Телемак, Малліган - Антоній тощо.)       ІV. Модерністсько-експериментаторський характер роману. (Події роману мають чіткі просторові і часові рамки. Кожний епізод пов'язаний із певною годиною доби і складає в цілому хронометраж одного дня життя людини. Не визначений лише останній час - час вісімнадцятого епізоду, бо реальний потік часу йде у нескінченність.       Кожному епізодові відповідає якесь мистецтво у середньовічному смислі: теологія ("Телемак"), історія ("Нестор"), філологія, музика тощо. Більшість епізодів роману мають аналогію з певним органом людського тіла (крім перших глав). Таким чином, у художньому світі роману ніби твориться людина. Всі епізоди книги мають також свій провідний колір, формально кольори відповідають кольорам католицької меси. Фактично ж вони відбивають увесь спектр кольорів людського життя. Роман сповнений літературних алюзій та аналогій з різними видами людської діяльності.)       V. Смисл і значення роману. (Джойс створює проекцію міфу на світову культуру, відомі сюжети, які в свою чергу пов'язує з сучасністю. Таким чином, перекидаючи на сучасність культурні надбання попередніх епох, письменник ніби відображає шлях мандрів людства крізь віки, своєрідну Одіссею людства в усіх проявах його культури і цивілізації. Л. С Ліхачов писав про нього: "Джойс - це явище культури, унікальне, як кажуть зараз, виняткове, неповторне. "Улісса" не можливо повторити в історії культури. Джойс не може мати своєї школи, але він колосально впливає на літературу і культуру усього світу".)

А видавці кажуть, що не можуть друкувати не зрозумілі їм твори, а критики пишуть, що не можуть оцінювати твори, які не подібні на все те, що раніше друкувалося... Це тепер Джойс уважається класиком, його твори називають «Євангелієм від модернізму», а Т. С. Еліот уважав «потік свідомості» єдиним сучасним, модерновим методом, а тоді було зовсім не так... Роман «Улісс» (1922). написаний у манері «потоку свідомості», був публічно спалений у Парижі як аморальний, а твір «Поминки за Фіннеганом» (1939), де експериментаторство автора сягнуло апогею (цс суміш уривків асоціацій, снів, трансформованих міфів тощо), сам письменник називав «поминками за Джойсом».

І. Образна система (натуралістичність)

ІІ. Античні (або міфологічні паралелі)

У «Улісс» розповідається всього про один день в житті Блума, Меріон, Стівена Дедала та міста, в якому вони живуть, – Дубліна. Це самий звичайний, нічим не примітний день 16 червня 1904 року. Джойс показує, що робили, думали, говорили, відчували три дублінці з 8 години ранку 16 червня до 3 години ранку наступного дня. Він навмисно стосується тут всього того, що складає в його концепції людське існування як таке. Трудова діяльність персонажів роману малюється лише мимохідь – це симптоматично: вона для Джойса не головне і визначальне людини. Роман відкривається зображенням ранку 16 червня: Детально малюється ранковий туалет Блума і відхід його в місто, повернення, ранковий сніданок, відвідування вбиральні. Даються епізоди в лазні та на пошті ( ЦЕ НАТУРАЛІСТИЧНЕ)

- Всі змальовується автором з однаковою ретельністю і натуралістичної відвертістю. Тут, як і далі, Джойс скрупульозно вказує на час дії: 8 годин ранку, 10 годин, 3 години дня, 8 годині вечора і т. д. У міру того як рухається час, відбуваються різноманітні, намальовані то з більшою, то з меншою натуралістичної ретельністю епізоди. Блум і Стівен рухаються своїми шляхами, кілька разів зустрічаючись і знову розходячись. Схема зовнішніх подій– лише канва, на якій тчуться й переплітаються найскладніші алегорії. Саме вони розкривають зміст, справжній зміст книги.

- Весь текст «Улісса» пронизаний символікою. На думку Джойса, «Улісс» повинен був у символічній формі передати мандри людини в похмурому хаосі. Назвавши свій роман «Улісс», Джойс хотів провести аналогію між поневіряннями дублінського обивателя Блума і героя древнього епосу.

Античні паралелі в «Улісс» повинні були підкреслити «загальне в приватному» і мали підтекст, оскільки герої роману задумані за схемою Юнга як архетипи і у відповідності з вченням Фрейда в кінцевому рахунку символізують витіснені в підсвідомість статеві потягу. «Улісс» просочений натяками на відповідність з «Одіссеєю», хоча ці відповідності носять чисто формальний характер, Так як дух обох творів – життєрадісного і життєствердного епосу стародавніх і похмурої «епопеї» Джойса – абсолютно різний.

• !!! Книга будується за композиційною схемою «Одіссеї», епізоди її пародійно відтворюють епізоди класичного епосу, а персонажі-її головних героїв. Кожен епізод роману мав асоціюватися з відповідним епізодом «Одіссеї». Джойсового Улісс за один день проробляє подорож, на яке йде 20 років життя героя «Одіссеї».

• ПАРАЛЕЛІ СЮЖЕТІВ:

• Ранок у будинку Блума – грот Каліпсо.

• Похорон Дігнема – перебування Одіссея в підземному царстві.

• Епізод в редакції газети «Фрімен» повинен був нагадати перебування героя «Одіссеї» на острові бога вітрів Еола,

• епізод в барі – перебування його серед племені лестригонов.

• Суєта Дубліна,-- плавання Одіссея серед Бродячих скель,

• зустріч Блума і Стівена в публічному домі – зустріч Одіссея і Телемаха в палаці Цирцеї.

• повернення Блума додому пізно вночі – повернення Одіссея на батьківщину до Пенелопи.

«Улісс» перенасичений різноманітною символікою, що виникає на самих різних основах, причому найчастіше подвійний і переплітається:

-ремінісценції з книг середньовічних містиків,

• символи католицької літургії, і древні ірландські перекази,

• складна система еротичних символів, розроблених Фрейдом.

• Блум є не тільки Одіссей, але і Вічний Жид,

• Стівен не тільки Телемах, але і Шекспір, а за твердженням деяких коментаторів – Христос.

• -Меріон – і діва Марія, Пенелопа, «вічна жіночність».

• Все ж, як правило, символіка заснована на фрейдистському розумінні ролі несвідомого в людській психіці. Смак Джойса до символіки, мабуть, був сприйнятий письменником у його католицьких наставників, проте спрямовані ці символи часом на саме блюзнірське викриття католицьких святинь.

Складна символічна «надбудова» «Улісса» без «ключа» не може бути сприйнята і вимагає розшифровки коментаторів. Композиція «Улісса» – дуже складний кіномонтаж. У логіці автора, який будував книгу, відчувається вплив перших вчителів Джойса – схоластів.

Натуралістичне, гранично документоване розповідь чергується з внутрішніми монологами персонажів, за тим переривається і як би коментується цими самими персонажами. ( ЗАПИС ДУМОК ПЕРЕД ТИМ, ЯК ВОНИ БУЛИ СКАЗАНІ) Весь текст «Улісса» буквально пронизаний найрізноманітнішими пародіями, що вимагали різкої зміни складу і словника.

Джойс пародіює:

- стиль і біблійних текстів,

-і церковних книг,

- і лицарський роман пізнього Відродження,

- і древні ірландські оповіді,

+ бульварного роману його часу,

-наукового трактату, т

-ділової кореспонденції.