Франція в др. Пол. XVI ст.
Син Франсуа Генріх II (1547-1559) розширив кордони Франції: в 1552 р. здобув від Німеччини Мец, Тулон і Верден, а в 1559 р. - порт Кале, який англійці утримували з часів Столітньої війни. З 1552 р. вів війну в Італії, але невдало. Невдалою була війна і з Англією за Нідерланди у 1558 р. Помирає під час лицарського турніру в 1559 р.
Після смерті Генріха II Францією по черзі правили 3 його сини - Франсуа II (1559-1560), Карл IX (1560-1574) і Генріх III (1574-1589). В цей час великим впливом у державі користувались дві ворогуючі княжі родини: католицька - Гізів і кальвіністська - Бурбонів.
Серед обох родин нейтральне становище намагалася тримати Катерина Медічі, мати малолітнього короля Карла ІХ, що була регентом від його імені. Вона видала в 1562 р. толеранційний едикт, за яким дозволила кальвіністські церковні служби, але поза межами міст. Це розпорядження викликало обурення католиків, - прихильники Гізів нападали на кальвіністів і розганяли їх служби. У відповідь гугеноти почали нападати на католиків, започаткувавши гугєнотські війни, що тривали 30 років. На чолі кальвіністів виступали генерал Коліньї, а пізніше Генріх, король Наварри. Католиків очолювали князь Франсуа Гіз та Генріх Анжу.
Варфоломіївська ніч
Найбільш значним епізодом гугенотських війн була так звана ніч св. Варфоломея, або «криваве весілля», в Парижі в 1572 p. Під час весілля короля Навари Генріха Бурбона (кальвініста), з сестрою Карла ІХ Маргаритою Валуа католики напали на гугенотів і вирізали іх на вулицях. У Парижі загинуло до 2000 кальвіністів, а в усій Франції до 8000.
Все почалося з того, що лідер гугенотів Коліньї у 1571 р. увійшов до складу королівської ради. Ставши радником Карла IX, він намагався підмовити короля до війни з католицькою Іспанією, яку він вважав найпершим ворогом Франції.
Гізи розуміли, що подібний розвиток подій позбавить їх шансів на владу у Франції. 22 серпня 1572 р., коли Коліньї ввечері їхав із Лувру повз будинок, що належав Гізам, з вікна в нього вистрілив найманий вбивця, але куля лише поранила радника короля у руку.
23 серпня 1572 р. Гізам вдалося переконати Карла IX та Катерину Медичі в тому, що можна покінчити з протестантизмом у Франції за одну ніч. Зручним моментом стало зібрання у Парижі кальвіністської знаті країни. Щоправда, на думку істориків, у переговорах Гізів із королем та К. Медичі йшлося про ліквідацію лідерів гугенотів, але не про масове вбивство протестантів. Однак Гізи на практиці реалізували щось зовсім інше.
Хоча в ніч на 24 серпня 1572 р. на вулицях Парижа вбивали не лише гугенотів. Сусід зводив рахунки з сусідом, чоловік з дружиною, боржник з кредитором… І далеко не завжди католик вбивав гугенота чи гугенот католика. Таким чином Гізи виходили на перший план у політичній боротьбі за владу у Франції.
Після Варфоломіївської ночі 200 тис. гугенотів втекли в сусідні держави. Англія, Річ Посполита, а також Московська держава і німецькі герцогства засудили ці події.