Соціально-економічний розвиток Франції на поч. Хvi ст.
Найвпливовішою частиною населення Франції на поч. XVI ст. було дворянство. Становище привілейованого стану в централізованій державі його влаштовувало, оскільки дворяни отримували виплати, пенсії, подарунки від короля.
В складі франц. дворянства виділялися 2 самостійні верстви - спадкове і нове дворянство. Починаючи з сер. XV ст. до складу спадкового дворянства, що походило із лицарських родів вливалися заможні городяни, які отримували дворянство купівлею, через королівську милість або володіння високою посадою. Відтепер були "дворяни, які походили з дворянського роду" і звичайні дворяни. Новий дворянин не був зобов'язаний військ. службою, яка звільняла спадкове дворянство від сплати податків.
На поч. XVI ст. у Франції сформувалася верства чиновницького дворянства ("дворянство мантії"). Воно скуповувало землі спадкового дворянства, яке розорювалося, а також проходило державну службу.
Важливе значення мали міста. Центром розвитку парфумерії, ювелірної справи, виготовлення скляного посуду, меблів, одягу став Париж, столицею франц. друкарства і банківської справи - Ліон, де відбувалися щорічні ярмарки, в яких брали участь купці з Європи. Під час здійснення торгових операцій купці використовували письмові кредитні зобов'язання. Найбільшим портовим містом, через яке здійснювалася торгівля Франції, залишався Марсель. Зростало значення і ін. портів - Бордо, Нанта, Гавра.
У більшості галузей французької промисловості мануфактури витіснили цехове ремесло. Багато мануфактур з'явилось в галузі виробництва лляних і шовкових тканин. На Ліонських шовкових мануфактурах працювало близько 12 тис. найманих працівників. Втім, порівняно з Англією та Нідерландами формування ринкових відносин у Франції відбувалося набагато повільніше, більшість населення країни була зайнята в с\г.
З розвитком підприємництва й торгівлі формувалася буржуазія. Вона відігравала значну роль в розвитку економіки, позичала гроші збіднілому дворянству, але залишалися політично безправною. Буржуазія підтримувала короля в боротьбі проти дворянства.
Реформація у Франції
Зародження ідей реформації у Франції розпочалося в гуманістичних колах в пер. чверті XVI ст. Прихильником цих ідей був гуманіст Лефевр д'Етапль, який виклав свої погляди на реформу церкви в 1512 р., за 5 років до виступу М.Лютера. Він сформулював 2 принципи Реформації - виправдання вірою і визнання Святого Письма єдиним джерелом релігійної істини. Тоді ж він почав перекладати Біблію французькою мовою.
Після виступу М.Лютера в Півд. Франції з'явилися прихильники кальвінізму, яких називали гугенотами (від західношвейцарського - "спільний","товариші"). Але французи залишалися прихильниками католицизму, адже католицька церква у Франції фактично підкорялася королю і була символом національної єдності країни.
Король Франсуа І не перешкоджав поширенню реформаційних ідей, оскільки під час боротьби проти Карла V користувався підтримкою німецьких князів-протестантів. Проте в 30-х р. король почав переслідувати протестантів – розпочалися арешти і суди, а з 1540 р. в країні розгорнула свою діяльність інквізиція.