37. Відмінність чинників що впливають попит на ресурси від чинників що впливають попит на продукт

Економічна теорія визначає попит як зв'язок між двома конкретними змінними: ціною і кількістю блага. Попит — не просто кількість, це завжди перелік (англ. schedule) цін і перелік кількостей (величин блага), які люди прагнуть купити. Рух від одного пункту переліку до іншого називають зміною величини попиту, а не зміною попиту як такого. Крива попиту показана на рис. 2.1, де D — узвичаєна позначка величини попиту (англ. demand — англ. попит). Варіант 1. Величина QD2 порівняно з QDJ зросла у три рази. Але попит залишиться незмінним, бо попит — це вся крива D (або перелік), а вона нікуди на графіку не зміщувалася (рух від точки 1 до точки 2). Варіант 2. Для того щоб зріс попит (крива попиту Dx зміщується в положення /у, повинна відбутися подія, внаслідок якої споживачі хотіли б купувати більше товару ніж раніше, за кожною з даних цін. Р (англ. price) — ціна, тобто рух від точки 2 до точки 3. Зовнішніми чинниками можуть бути: зростання доходів споживачів, поява альтернативних товарів, вплив погодних умов, демонстративна відмова від товару внаслідок об'єднаного руху споживачів, зміна цін на інші товари, тощо. Це може бути зростання кількості населення у певному регіоні, що спричинить збільшення ринкового попиту, тобто зміщення всієї кривої праворуч угору (D2). Наприклад, в Україні за останні десять років зовнішніми чинниками збільшення попиту на товари побутового призначення були будівництво дач за містом, переселення великої маси людей, які постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, коливання курсів валют, відплив за кордон товарної маси і загальні інфляційні очікування. Вплив усіх цих чинників зумовлює попит на товар, тобто відображає зв'язок між рівнем ціни та обсягом покупок. Зміни попиту будуть водночас спричиняти тиск в одному і тому самому напрямі на ціну і на величину попиту. Якщо не буде змінюватися сам попит, то ціна і величина попиту будуть завжди рухатися у протилежних напрямах

38.Факторів яких впливають на цінова еластичність попиту на ресурси

ЦІНОВА ЕЛАСТИЧНІСТЬ ПОПИТУ НА ПРОДУКТ. Дійова еластичність попиту на ресурс залежить, по-перше, від цінової еластичності попиту на продукт, для виробництва якого використовується цей ресурс: чим більша еластичність попиту на продукт, тим вищою є еластичність попиту на ресурс. Причиною цієї залежності є похідний характер попиту на ресурс. Наприклад, попит на коштовності є еластичний. Якщо ціни на них зростуть внаслідок підвищення заробітної плати ювелірів, попит на коштовності значно знизиться, а отже, суттєво зменшиться попит і на ювелірів. З іншої сторони, попит на електроенергію є нееластичний. Підвищення тарифів иа електроенергію, викликане збільшенням заробітної плати працівників галузі, суттєво не вплине на споживання електроенергії, а отже, і попит на працю її виробників також суттєво не знизиться.

39.У чому полягає особливість праці як товару? Як фактора виробництва?

Робоча сила, як це вже визначено, - це здатність людини до праці, а сама праця - це процес реалізації цієї здібності. Ці поняття тісно пов'язані між собою, але водночас є і різними. Наукова заслуга такого розмежування належить К.Марксу, і це є надзвичайно важливим методологічним моментом у розумінні процесу створення додаткової вартості.

Робоча сила є найважливішим фактором будь-якого суспільного виробництва, але для здійснення останнього вона повинна поєднатися із засобами виробництва. Це поєднання здійснюється на двох рівнях.

Перший рівень - це рівень виробництва. На цьому рівні, який можна визначити як техніко-економічний, певна кількість робочої сили поєднується з відповідною кількістю засобів виробництва. Пропорція між ними визначається рівнем розвитку науки і техніки і через прогрес останніх постійно змінюється.

Другий рівень поєднання факторів виробництва - це поєднання робочої сили і засобів виробництва на рівні їх соціально-економічної форми. При цьому можливі два варіанти. Перший полягає в тому, що й робоча сила, і засоби виробництва виступають безпосередньо у цій своїй формі. В умовах ринкової економіки поєднання робочої сили і засобів виробництва в цьому різновиді їх соціально-економічної форми має місце тоді, коли працівник водночас є і товаровиробником, і власником засобів виробництва. Це має місце на приватних підприємствах, на яких не застосовується наймана праця, а також на тих підприємствах колективної форми власності, де власник засобів виробництва або їх якоїсь частки водночас є і його працівником. У цьому випадку працівникам належить і той продукт, який вони створили.

Особливості праці як товару, стають вирішальними в умовах кризи, що характерна для сучасної економіки України. Особливості ці, зокрема, полягають у тому, що, по-перше, праця як товар невіддільна від її власника, і по-друге, в умовах кризи кошти від продажу цього товару (тобто оплата праці) є головним, а найчастіше і єдиним джерелом існування як абсолютної більшості працівників, так і членів їхніх родин (зазначимо, що в економічно розвинених країнах значну частку в структурі доходів людини мають доходи від власності, діють ефективні системи соціальної допомоги та підтримки, а середня зарплата одного працівника достатня для пристойного утримання сім'ї).