Урок №17

Клас: 9

Тема: Захист особистих немайнових і майнових прав.

Цивільно-правова відповідальність.

Мета: Сформувати в учнів поняття про особисті немайнові та майнові права, навчити їх розрізняти; розвивати вміння аналізувати ситуації і правильно їх оцінювати; ви­ховувати в учнів розуміння цінності особи, необхідності поваги і дотримання її прав. Ознайомити учнів з особливостями та порядком при­тягнення до цивільно-правової відповідальності, сфор­мувати розуміння можливої відповідальності за завдану шкоду; виховувати почуття відповідальності за свої дії.

Обладнання й матеріали: Конституція України, Цивільний кодекс України,

Базові поняття терміни: особисті немайнові права, майнові права, захист майнових і особистих немайнових прав, позов, позивач, від­повідач, цивільно-правова відповідальність, підстави цивільно-правової відповідальності, майнова шкода, немайнова шкода.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

І. Організаційний етап

2. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності

3. Вивчення нового матеріалу

1. Захист особистих немайнових прав.

2. Процедура захисту цивільних прав у суді.

3. Захист майнових прав.

4. Поняття та підстави цивільної відповідальності.

5. Цивільно-правова відповідальність малолітніх та неповнолітніх осіб.

2. Узагальнення й систематизація знань та вмінь учнів

3. Підсумки уроку

4. Домашнє завдання

Хід уроку

1. Організаційний етап

2. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності.

3. Вивчення нового матеріалу.

• Розповідь учителя

1. Захист особистих немайнових прав.

Немайнові права - право особи на особисту гідність ,недоторканість особи від чужих незаконних зазіхань, тощо.

Особисті немайнові права є предметом регулювання різних галузей права. Наприклад, право на участь у виборах та право бути обраним регу­люються конституційним правом.

Але є особлива група особистих немайнових прав, які виникають не­помітно, діють постійно, не можуть бути припинені на підставі правочинів або інших юридичних дій. Вони належать кожній фізичній особі від на­родження або за законом і не мають економічного змісту.

Ці права тісно пов’язані з людиною, вона не може від них відмовитися, а також не може бути позбавлена цих прав і володіє ними довічно (напри­клад, право на життя, право на охорону здоров’я); деяких вона набуває за законом (наприклад, право на інформацію, право на опіку та піклування тощо).

Особисті немайнові права фізичні особи здійснюють самостійно. В ін­тересах малолітніх і неповнолітніх дітей, а також осіб, які за віком чи ста­ном здоров’я не можуть здійснювати свої особисті права, їх здійснюють батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники.

Для забезпечення здійснення особистих немайнових прав органи дер­жавної влади, органи місцевого самоврядування установи, підприємства, організації, їх працівники, окремі фізичні особи зобов’язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.

Таким чином, особисте немайнове право — це право, яке надає уповно­важеній особі юридично забезпечену можливість вимагати від оточення утримуватися від будь-яких дій, що заважають правильно оцінювати її індивідуальні особливості.

Відповідно до Конституції України, фізична особа має такі особис­ті немайнові права: право на життя, право на охорону здоров’я, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до честі, гідності та ділової репутації, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, пра­во на недоторканність житла, право на вибір місця проживання та на віль­не пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової та тех­нологічної творчості.

Кожна особа має право на захист свого особистого немайнового пра­ва від будь-яких посягань інших осіб. Якщо фізичній особі внаслідок по­рушення її особистого немайнового права було завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Наприклад, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї неправдивої інформації, вправі вимагати в судовому порядку спростування цієї інформації та відшкодування мо­ральної шкоди.

Вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недо­стовірною. Спростування здійснюється у той самий спосіб, у який була поширена ця неправдива інформація, і тією ж особою, яка й поширила цю інформацію. При цьому спростування недостовірної інформації проводить­ся незалежно від вини особи, яка її поширила.

Поширювачем неправдивої інформації, яку надає посадова особа чи службова особа при виконанні своїх службових обов’язків, визнається юридична особа (підприємство, організація, установа), в якій вона працює. Документ, у якому міститься неправдива інформація, що видала юридична особа, має бути відкликаний.

Коли такі відомості поширено у пресі, інших засобах масової інформа­ції (кінофільми, телепередачі тощо), суд може заборонити або припинити їх розповсюдження до усунення такого порушення, а якщо усунення та­кого порушення неможливе — вилучити тираж газети, книги, кінофільму та знищити його.

Якщо особа, яка поширила інформацію, невідома, фізична особа, пра­во якої порушено, може подати до суду заяву про встановлення факту не­правдивості цієї інформації та її спростування. Особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих та інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування у тому самому засобі ма­сової інформації.

Коли відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації не­можливі у зв’язку з його ліквідацією, такі відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації за рахунок особи, яка поширила неправдиву інформацію.

У разі відмови особи вчинити відповідні дії з виконання судового рі­шення, спрямовані на усунення порушень особистого немайнового права, вона може бути оштрафована відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Сплата штрафу не звільняє цю особу від обов’язку ви­конати рішення суду.