5.3. Електричний інструмент
Електричний інструмент має двигун вбудованого типу. За наявністю механічного захисту двигуни електроінструмента поділяються на захищені та закриті.
Захищеними називають електроінструменти, які мають пристосування для попередження від випадкового торкання до обертальних та струмопровідних частин, а також для запобігання потрапляння в середину сторонніх предметів.
Закритими називають електроінструменти, у яких внутрішній об’єм відокремлений від зовнішнього середовища оболонкою, яка захищає внутрішні частини від потрапляння пилу.
Важливе значення має влаштування вентиляції двигуна. Від вентиляції залежить ступінь охолодження та значення потужності двигуна. Для кращого охолодження та підвищення потужності закритих електродвигунів їх виконують із зовнішнім обдувом.
Для підключення електроінструменту в мережу трьохфазного струму існують спеціальні трьохполюсні штепсельні з’єднання, які виготовляються на напругу 220 В та струм 6А з додатковими заземлюючими контактами та на напругу 36 В та струм 25А без заземлюючих контактів.
Деревообробні електроінструменти застосовують при влаштуванні дерев’яних ущільнень, але їх також можна застосовувати в якості обладнання для столярної майстерні ділянки для виготовлення настилів пішохідних мостів, теплоізоляційної обшивки затворів та ін.
На рис. 5.2. представлені електричні інструменти: дискова електропила, яка призначена для поздовжнього та поперечного розпилювання деревини (рис. 5.2.а); електрорубанок, який застосовується для зачищення та фугування (рис.5.2.б); машина для електроловбання, яка призначена для здійснення в деревині отворів різного розміру та гнізд прямокутної форми, проушин та шпунтових пазів (рис.5.2.в); електрична свердлильна машина, яка призначена для свердління отворів діаметром до 26 мм в брусах або дошках (рис.5.2.г). Електрогайковерт (рис.5.2.е) призначений для закручування гайок. Закручування гайок відбувається під дією обертального моменту на торцевому ключі, який створюється двигуном. Електромолоток (рис.5.3.е) являє собою електричний ударний інструмент, який значно полегшує працю монтажників. Для зачистки кромок металів, зварних швів, а також для шліфування поверхонь застосовують електрошліфувальну машину (рис.5.2.з) з гнучким валом. Вона складається із асинхронного двигуна, гнучкого валу та шліфувальної головки з встановленим на ній абразивним кругом. Машинка обладнана змінними шліфувальними головками - прямою та кутовою.
Тема 7. Монтаж механічного обладнання, стаціонарних і пересувних механізмів та металевих конструкцій.
Монтаж закладних частин штрабним і безштрабним способами. Монтаж затворів, решіток і воріт шлюзів. Монтаж трубопроводів, вирівнювальних резервуарів та металевих конструкцій.
У комплекс робіт по монтажу заставних частин механічного устаткування входять: установка, вивіряння і розкріплювання пазових конструкцій, порогів плоских і шандорних затворів, сміттєзатримуючої решітки опорних шарнірів, порогів, бічних, що направляють і забральных балок сегментних затворів; підп'ятників і п'яткових пристроїв, наполегливих подушок і анкерів гальсбантів шлюзових воріт; заставних анкерів і направляючих конструкцій клапанних, вальцових, дискових, шарових, конусних, гільчатих і інших типів затворів.
Монтаж пазових конструкцій плоских затворів здійснюється двома способами: в штрабах (рис. 7.1, а), коли пазові конструкції встановлюються після укладки основного бетону 7 споруди, що зводиться, в залишених для цього штрабах, і бесштрабний (рис. 7.1,б), при якому пазові конструкції установлюються одночасно з монтажем арматури до укладання основного бетону.
Монтаж заставних частин в штрабах (рис. 7.1, а) здійснюється таким чином. Установленні в штаб 2 пазових конструкції 4, 5 і 6 розкріплюють до випусків арматури 1 і після вивіряння здійснюють бетонування штрабу 3.
Перевагою способу є: незалежність виробництва бетонних і монтажних робіт, точніша установка закладних частин і достатньо жорстке їх закріплення в любій точці на висоті.
Недоліки: низька якість бетонування штраб, в наслідок чого складне бетонування і укладаня. Внаслідок цього заставні частини в штрабах монтують в тих випадках, коли на бетонних роботах не застосовують крани великої вантажопідємності; при невеликому числі однотипних пазів; коли потрібна підвищена точність установки заставних частин, наприклад для плоских затворів з багатоколісними або катковими опорно-ходовими частинами, при монтажі заставних частин воріт шлюзів і т. п.
Внаслідок цього заставні частини в штрабах монтують в тих випадках, коли на бетонних роботах не застосовують крани великої вантажопідємності; при невеликому числі однотипних пазів; коли потрібна підвищена точність установки заставних частин, наприклад для плоских затворів з багатоколісними або катковими опорно-ходовими частинами, при монтажі заставних частин воріт шлюзів і т. п.
Рис 7.1. Установка пазових конструкцій плоских затворів:
а-в –штраби; б- безштрабний метод.
Рис 7.2. Схема установки пазових конструкцій в вертикальній площині.
Рис 7.3. Схема монтажу порогів плоских затворів:
а – безштрабний метод; б – в штрабах.
Бесштрабний метод монтажу. Заставні частини 3 і 5 (рис. 7.1,б) зазвичай заздалегідь омонолічують бетоном і у вигляді залізобетонних блоків 4 подают до місця монтажу. Випуски арматури 1 омонолічених блоків заставних частин зварюють з арматурой 2 основні блоки споруди, встановлюють опалубку і бетонують за один прийом.
Достоїнства способу : надійне сполучення омонолічених заставних частин, виключення трудомістких операцій по очищенню штраб і укладанню штрабного бетону, одночасна готовність споруди і встановлених заставних частин.
Недоліки: складність поєднання робіт по монтажу заставних частин і арматурних конструкцій блоків бетонування, а також складність розкріплювання закладних частин при установці і збереженні їх в незмінному положенні в процесі бетонування; наявність додаткових витрат на облаштування стендів для попереднього бетонування і додаткові роботи по бетонуванню. Проте незважаючи на відмічені недоліки, достоїнства способу зробили його основним в гідротехнічному будівництві.
Монтаж пазових конструкцій (рис. 7.2) 1 зазвичай здійснюється за допомогою монтажних столиків 4, котрі виконуються з куточків, швелерів або двутаврів, приварених до арматури блоку бетонування, випускам арматури 3 або закладених в раніше укладений бетон. Столик монтують на відмітці низу установленої конструкції, яка за допомогою домкратів, металічних клинів і прокладень 2 доводиться до проектних відміток по висоті. Точність установки конструкції в плані здійснюють також за допомогою домкратів і винтових розтяжок. При цьому в першу чергу вивіряють робочі шляхи в плані відносно осей проекту і паза, і тільки після цього переходять до вивіряння інших його елементів.
Монтаж порогів плоских затворів (рис. 7.3) і сміття утримуючих решіток також здійснюють з використанням монтажних столиків 3. При монтажі безштрабним способом (рис. 7.3, а) поріг 1 установлюють на монтажний столик згори, який в цьому випадку приварюють до випусків арматури 4. При монтажі в штрабах (рис. 7.3,б) поріг 1 підвішують до монтажного столику 3 знизу. В цьому випадку він спирається на бетон споруди 5. Положення порогів вивіряють спочатку в плані(по осях паза) і у вивіреному положенні фіксаторами 6 кріплять до столиків. Далі нівеліром і рівнем вивіряють висотні положення і горизонтальність. Встановлені таким чином пороги приварюють до столиків.
Монтаж заставних частин сегментних затворів і послідовність його здійснення залежить від степені готовності будівельної частини споруди. Якщо до початку робіт затвор на будівельний майданчик встановлений, монтаж заставних частин може здійснюватися в такій послідовності. Спочатку встановлюють направляючі під бічні ущільнення 5 (рис. 7.4, а), поріг 4, потім монтують затвор 3 і, в останню чергу, встановлюють опорні шарніри 2. У інших випадках монтаж можуть розпочинати з установки опорних шарнірів 2, а закінчують установкою тих, що направляють під ущільнення 5 і поріг 4. При цьому в усіх випадках до початку монтажу опорного шарніра має бути закріплена і забетонована монтажна рама 1, на якій розміщують нерухому частину опорного шарніра 7.
Опорний шарнір сегментного затвора (рис. 7.4,б), що складається з рухливої 13 і нерухомою 7 частин, залежно від його маси і вантажопідйомності кранів монтують або цілком, або окремо розчленовувавши його при цьому на рухливу і нерухому частині. Нерухому частину опорного шарніра 7 встановлюють на монтажну раму 1, закріплену у бетоні споруди
Відхилення рами від проектного положення не повинне перевищувати ±5 мм.
Установку шарніра в проектне положення по вертикалі роблять за допомогою регулювальних гвинтів 14, закріплених на монтажній рамі. Положення осі обертання в плані вивіряють. Піся вивірки нерухому частину опорного шарніру приварюють до монтажної рами, встановлюють анкерні болти 11 і виконують об бетонування 10 відкритої частини рами і основи нерухомої частини опорного шарніра 7.
У тих випадках, коли затвор змонтований, кріплення заставних частин здійснюють за місцем. При цьому їх закріплюють з необхідним проміжком на обшивці затвора і після цього роблять оббетонування. Установку ущільнень роблять після підйому затвора.
Рис.7.4. Монтаж закладних частин сегментних затворів.
а- загальна схема установки закладних частин; б- схема монтажу опорних шарнірів.
Монтаж порогів сегментних затворів 4 виконується в штрабах або бесштрабним способом залежно від міри готовності будівельної частини і наявності закладних частин до моменту бетонування основних блоків споруди.
Монтаж заставних частин воріт шлюзів — підп'ятників, гальсбантів, застав опорних і наполегливих подушок розпочинають з установки і вивіряння монтажної рами 13 (рис. 7.5,б), яку розміщують в штрабі 11, приварюють до випусків арматури 14 і обетоновують до основи швелера рами. Далі на неї установлюють підп'ятник 12, який служить нижньою опорою обертання стулки воріт 6 і після вивіряння установки положення підп'ятник приварюють до рами.
Монтажну колону 9 для закріплення заставних подушок 8 розміщують у вертикальній штрабі 10. При цьому низ колони спирається на основу горизонтальної штраби 11 підп'ятника 12 (рис. 7.5, а, б, г). Монтажна колона 9 є жорсткою наскрізною конструкцією. Положення заставних подушок вивіряють по парних з ними наполегливих подушках 7 на вереяльном стовпі 15.
Рис. 7.5. Монтаж закладних частин шлюзових воріт
а- загальна схема установки закладних частин; б- схема установки монтажної рами і монтажної колони; в- гальсбант; г- установка закладних частин вереяльного стовпа.
Вертикальність осі обертання стулки воріт вивіряють за допомогою гальсбанта 16-верхньої опори стулки. Його тяга (рис. 7.5, в) -поперечна 19, нерегульована 18 і подовжена 21, пов'язані через жорстку трикутну ланку 20 з оголовком вереяльного стовпа 15, сприймають великі зусилля і тому мають заставні частини у вигляді потужних анкерних блоків 17, закладених у бетон 3. Заставні частини гальсбанта встановлюють в густоармованій штрабі за допомогою монтажних столиків. У одних випадках анкерні конструкції спирають на монтажні столики. При цьому конструкцію в потрібному напрямі переміщають за допомогою домкратів, правильність її розташування фіксують мірними металевими клинами і підкладками. У інших випадках заставні частини підвішують до монтажних балок на болтах, за допомогою яких здійснюють регулювання їх положення. Правильність положення вивіряють за допомогою схилів по нижніх осях для підп'ятників у підвішеному виді зі встановленими опорно-ходовыми, підвісними і гумовими ущільнюючими пристроями, які перед перевезенням захищають від ушкоджень обшивкою з дерев'яних щитів. На кожен затвор на заводі-виробнику складають схему контрольних замірів, яку разом з сертифікатом відправляють на будівництво.
Монтаж затворів, решіток і воріт шлюзу.
Монтаж плоских габаритних затворів. Затвори, розміри яких дозволяють транспортувати їх залізничними коліями, відправляють з заводу в зібраному і пофарбованому виді. На кожний затвор на заводі складають схему контрольних замірів, яку разом з сертифікатом відправляють на будівництво.
Монтаж багатосекційних затворів, що складаються з секцій, повністю зібраних на заводі, розпочинають з нижньої секції. Її опускають в паз і підвішують на підхватах. На нижню секцію встановлюють наступну і сполучають їх зчепами. Далі обидві секції піднімають краном, відкидають підхвати і опускають глибше в паз, потім підвішують їх на підхвати за другий зчеп. Таким чином приєднують і інші секції.
До затоплення водосховища затвор три рази переміщують експлуатаційними механізмами на максимальному робочому ходу і один раз піднімають в ремонтне положення для перевірки проміжків між рухливою конструкцією затвора і заставними частинами, а також роботу опорно-ходових частин, штанг і підхватів. Якщо затвор складається з декількох секцій, що роз'єднуються при маневруванні, то один раз піднімають і опускають повністю зібраний затвор і ще двічі піднімають і опускають не менше половини усіх секцій.
Монтаж плоских затворів негабаритів. Конструкції плоских затворів негабаритів відвантажують із заводів-виробників відправними одиницями. Гумові ущільнюючі елементи перевозять в ящиках або іншій упаковці, що оберігає їх від механічних пошкоджень і сонячних променів. Затвори негабаритів зазвичай монтують експлуатаційними кранами. Якщо до моменту початку робіт вони не встановлені, для монтажу затворів використовують будівельно-монтажні крани.
Укрупнення елементів затворів роблять на спеціальному майданчику укрупнюючого складання. Після цього секції подають під експлуатаційний кран, який опускає їх в пази, де робиться підгонка по закладним частинах.
Складальний майданчик розташовується на бетонних спорудах, що дозволяє обслуговувати її експлуатаційними кранами. Якщо на бетонних спорудженнях потрібного майданчика немає, її влаштовують поблизу — на тій, що примикає до бетонних споруд земляної греблі. В цьому випадку рівень греблі доводять до відміток бетонних споруд, щоб підкранові шляхи на земляній греблі і бетонних спорудах знаходилися на одній відмітці.
Монтаж поверхневих сегментних затворів. Невеликі сегментні затвори, як правило, укрупнюють на монтажному майданчику і встановлюють в проектне положення в зібраному виді. Сегментні затвори великих розмірів і мас збирають з елементів в проектному положенні навіть за наявності експлуатаційних кранів, вантажопідйомність яких дозволяє встановити повністю зібраний затвор. Це пояснюється складністю установки зібраного затвора і вивіряння його положення в умовах вузького прольоту, а також мінімальними проміжками між пролітною будовою і стінками бичків.
Монтаж затворів, як правило, здійснюють при забетонованих бичках і порозі затвора. Іноді монтаж затвора починають відразу після бетонування порога, т. е. в умовах, при яких бички ще не збудовані В деяких випадках, коли опорні шарніри і металоконструкції затвора поставляються різними заводами, а готовність будівельної частини достатня для монтажу затвора, його доводиться монтувати за відсутності опорних частин.
Як правило, сегментні затвори монтують в такій послідовності: спочатку закріплюють опорні шарніри 3 (рис. 7.6, а), після цього козловим краном 1 встановлюють ноги 2, фіксація яких в проектне положення здійснюється за допомогою монтажного пілона 4. Після розкріплювання ніг монтують елементи пролітної будови 5 (рис. 7.6,б). Обетонення опорних частин затвора дозволяється тільки після вивірки його геометричних розмірів.
Рис 7.6. Монтаж поверхового сегментного затвора експлуатаційним краном. а- монтаж ніг затвора; б- монтаж пролітної будівлі.
Якщо умови дозволяють монтувати опорні шарніри завчасно і є схема контрольних замірів з точними даними фактичних розмірів затвора, складена при його загальному складанні, то опорні частини монтують і бетонують до монтажу інших частин затвора. Подальше складання і вивіряння затвора, при закріпленні його ніг відразу в проектному положенні, значно спрощується, а змонтований затвор можна швидше підготувати до випробування і експлуатації.
Монтаж затворів при незабетонованих бичках розпочинають з установки монтажної рами 2, фіксаторів опорного шарніра 3 і заставних частин ущільнення 1 (рис. 7.7, а). Потім збирають пролітну будову 4 (рис. 7.7,б), після чого монтажну раму 2 подовжують у бік опорного шарніра 6 (рис. 7.7, б) і роблять кріплення ніг 7. При монтажі опорного шарніра раму нарощують по висоті і далі роблять його установку (рис. 7.7, г). Для зручності наведення ніг на шарніри і стикування їх з ригелями 5 пролітна будова зміщують в напірну сторону на 100-150 мм. Якщо конструкція затвора дозволяє зробити наведення ніг на опорні шарніри і ригелі, то пролітну будову і опорні шарніри краще збирати відразу в проектному положенні, а ноги встановлювати в останню чергу.
Рис. 7.7. Монтаж сегментного затвора при не забетонованих бичках
а- монтаж закладних частин під ущільнення; б- монтаж пролітної будівлі; в- встановлення ніг і рухомої частини опорного шарніра; г- монтаж нерухомої частини опорного шарніра.
Пролітну будову збирають по ярусах від низу до верху і симетрично від середини до країв. Змонтовані конструкції закріплюють підкосами, встановленими з напірного боку, і монтажними упорами, закріпленими в штрабах, призначеними для розміщення вертикальних заставних частин затвора. Після складання всієї пролітної будови роблять контрольні заміри, виправляють дефекти і потім зварюють або склепують монтажні стики.
Опорні шарніри монтують після бетонування бичків. Заставну частину шарніра спирають на раму, вивіряють осі в плані і у вертикальній площині і розкріплюють. Після установки анкерних болтів укладають штрабний бетон першої черги. Потім монтують опорні конуси шарнірів, вивіряють їх співвісну і укладають штрабний бетон другої черги.
Паралельно із складанням пролітної будови і монтажом елементів опорних шарнірів ведуть укрупнене складання ніг затвора. Після з'єднання монтажних стиків на ногах до них на землі пристиковують втулки опорних шарнірів. Потім ноги піднімають і втулки заводят в опорні конуси шарнірів. Пролітна будова домкратами переміщають у бік ніг і стикують з ними.
Монтаж вертикальних заставних частин і опорних шарнірів затвора спрощується, якщо його ведуть за місцем. У цих випадках на початку монтують затвор, потім пролітна будова і ноги. Змонтований затвор вивірюють відносно подовжніх і поперечних осей і по відмітці, а потім закріплюють в стінах бичків в горизонтальній площині. У вертикальній площині пролітну будову кріплять до металевих клітин, установлених на порозі, а ноги затвора — до опорних конструкцій. До ніг прикріпляються також опорні шарніри із заставними частинами, а до обшивки пролітної споруди — заставні частини для примикання ущільнень. Положення опорних шарнірів перевіряють. Далі до закладних частин шарнірів кріплять анкери, а потім бетонують заставні частини опорних шарнірів і заставні частини для примикання ущільнень.
Монтаж глибинних сегментних затворів. Глибинні затвори монтують у більше обмежених умовах, ніж поверхневі. Іноді роботу ведуть під прикриттям затворів верхнього і нижнього б'єфів, що вимагає пристрою водовідливу. В деяких випадках затвори монтують в тунелях. Монтаж глибинних сегментних затворів взаємозв'язаний з монтажем інших конструкцій, що знаходяться в камері затвора і безпосередньо приєднуючих до нього — металевих облицювань підлоги, стін і стелі камери і т. п.
Глибинні сегментні затвори монтують кількома способами, що відрізняються послідовністю монтажу окремих елементів. Найбільш розповсюджені два. Перший спосіб — передбачає монтаж затвора з його опорних шарнірів у напрямі заставних частин під ущільнення. При другому — монтаж розпочинають із заставних частин під ущільнення і ведуть в направленні опорних шарнірів затвора. Застосовується також монтаж конструкцій за місцем. При великій масі монтуючих елементів і недостатньої вантажопідйомності кранів опорні шарніри сегментних затворів установлюють частинами: нерухомі, рухливі частини з осями, кришки нерухомих частин.
Монтаж затворів на трубопроводах. У кінці трубопроводів перед спіральними камерами турбін іноді встановлюють кульові або дискові затвори, які, як правило, повністю, включаючи ущільнення, проходять контрольне складання і випробування на заводах. Монтують ці затвори експлуатаційними кранами і в залежності від габаритів і маси — або в зібраному виді, або в проектному положенні з окремих частин.
Монтаж сміттєзатримуючих решіток. Якщо на будівельному майданчику є транспортні засоби і крани достатньої вантажопідйомності, решітки транспортують і встановлюють в зібраному виді; заздалегідь їх укрупнюють на базі монтажної організації або безпосередньо в районі установки.
Грати укрупнюють в горизонтальному положенні на стелажах. Окремо збирають каркас, що несе, кожній секції і секції стержнів, котрі закріплюють болтами на несучих каркасах. При складанні несучих каркасів на них установлюють усі механічні деталі і опорно-ходові частини. Каркас вивірюють по струнах нівеліром і зварюють монтажні стойкі. Опорно-ходові частини решіток підганяють по закладним частинах так само, як і при монтажі плоских затворів.
Монтаж двостулкових воріт шлюзів. При монтажі двостулкових воріт застосовують гусеничні 2 (рис. 7.8) або мачтові крани. У залежності від готовності будівельної частини гусеничні крани розташовують в камері між засадами або на засадах, а щогловий стріловидний кран-по осі шлюзу між засадами.
Ворота збирають в горизонтальному або вертикальному положеннях. У останньому випадку коміра 3 і 1 збирають в шафовій частині голови шлюзу так, щоб створи були майже відкриті або закриті. Найзручніше монтувати ворота з відкритими створами , оскільки при невеликому вугіллі від положення «відкрито» звільняється місце для роботи монтажників між стулкою воріт і стіною засади.
Складання ведуть на п'яті або над нею залежно від того, чи змонтована п'ята до моменту установки нижньої марки створи. При цьому враховують можливість подальшого монтажу п'яти і опускання створи з потужністю гідравлічних домкратів. Якщо трапляється нагода, то прийнятніше за комір монтувати на п'яті, оскільки надалі не доводиться опускати і встановлювати створи на п'яту.
Рис. 7.8. Схема монтажу воріт в вертикальному положенні.
При складанні воріт в положень «закрито» надовго перекривається вхід в камеру шлюзу, в якій в цей період виконуються багаточисленні будівельні роботи. Крім того, в закритому і близькому до закритого положеннях нижній ригель заходить на поріг короля, що створює труднощі у облаштуванні збірних клітин.
Складання в закритому положенні буває виправдано лише за наявності моста через камеру, на якому встановлюють монтажні і будівельні крани.
Складання в горизонтальному положенні застосовують при монтажі воріт невеликих розмірів і маси, коли під час зварювання створи можна кантувати монтажним краном, а потім цим же краном і навісити. З горизонтального положення у вертикальне створи піднімають також за допомогою поліспастів, закріплених до якорів, які закладені у бетоні засад. Після підйому створу саджають на п'яту за допомогою домкратів. При великій масі створ такелажні пристрої для підйому виходять громіздкими.
Незручність горизонтального складання стулок полягає і в тому, що частину швів доводиться підварювати знизу в стельовому положенні. Крім того, із-за недостатньої ширини камери обидві стулки не завжди можна розмістити на стелажах одночасно; складання в горизонтальному положенні на тривалий час ускладнює доступ в камеру шлюзу.
При складанні стулок воріт в проектному положенні на п'яті нижню монтажну марку одним кінцем установлюють на п'яту, а іншим — через домкрати на збірну клітину. У тих випадках, коли стулку збирають над п'ятою, її спирають на дві складальні клітини, які розташовують під стулкою діафрагмою і під другою діафрагмою вереяльного стовпа.
Монтаж відкатних воріт. Одностулкові відкатні ворота збирають, як правило, в камері шлюзу. У ніші ворота збирають рідко в основному із-за невеликих габаритів ніш, а іноді із-за розташування над ними приміщень для механізмів. Ворота монтують так, щоб не перегороджувати вхід і в'їзд до камери по днищу. На початку збирають лише частину полотна воріт, наприклад 2 із 3 з боку ніші, залишаючи проїзд біля протилежної засади. Потім змонтовану частину воріт укочують в нішу, забезпечуючи можливість продовження робіт по створці і охороняючи проїзд. При такому складанні нижній ригель встановлюють на тимчасові санчата, які можуть ковзати по нижніх шляхах. Верхній ригель консольною частиною спирають на верхній ходовий експлуатаційний візок, який переміщається по верхніх шляхах.
Після складання воріт на усю висоту в межах 2/3 прольоту їх відсовують у бік ніші і закінчують складання останньої частини відкатних воріт. Перед початком складання цієї частини на шляху встановлюють нижній візок, на який потім спирають кінець ригеля. Після укладання і вивіряння нижнього ригеля підганяють і зварюють його стики, потім продовжують зварювання вгору по ярусах.