4.6. Вантажні крюки та серги

Вантажні крюки та серги виконуються сталевими кованими або штампованими з термічною обробкою. Литі крики та серги для монтажних робіт не допускаються. Кожен крюк повинен бути оснащений клеймом заводу-виробника та паспортом із вказуванням його вантажопідйомності. Крюки оснащуються запобіжними пристосуваннями (рис.4.7.), які унеможливлюють випадання строп під час підйому вантажів.

Рис .4.7. Петля на крюку з карабіном. а – проста; б – перехресна.

4.7. Затискачі

Закріплення кінців канатних вузлів та петель проводиться за допомогою затискачів, які повинні бути такої конструкції, щоб забезпечити швидкий захват з’єднувальних кінців канату, тому що цей вид робіт доволі часто виконується на великій висоті, інколи в не дуже зручному для монтажника положенні, а також вони повинні забезпечити надійність та міцність з’єднання, цілісність троса.

Затискач хомут (рис.4.7.а) найбільш поширений на монтажних роботах та складається із сталевої дуги з гвинтовою нарізкою 1 по кінцях та накладки 2. Кінці канатів закладаються в хомут, закривають накладкою та затягують гайками 3.

Затискач «корінний зуб» (рис. 4.7. б) складається із дуги 1, яка оснащена чотирма зубцями овальної форми та двома отворами для пропуску в них сталевої накладки 2. Скобу затягують двома гайками 3, які притискають канат.

За великих навантажень в канату, в разі необхідності частих змін його довжини, найкраще кріплення канату забезпечується клиновим затискачем (рис.4.7.г), в якому під час натягування канату клин 4 входить у зазор між щоками та затискає канат. Чим сильніше натяг канату, тим сильніше він заклинюється.

Відстань між затискачами повинна бути не менше восьми діаметрів канату.

Рис.4.8. Затискачі. а – затискач-хомут; б – затискач «корінний зуб»; в- правильне розташування затискачів; г – затискач-клин; 1 – дужка; 2 – накладка; 3 – гайка; 4 – клин; 5 – обойма; 6 – канат; 7 – форкопф; 8 – кріплення до якоря.

Під час роботи затискачів необхідно постійно доглядати за їх станом та підтягувати їх.

4.8. Поліспасти і талі

Поліспасти складаються із двох систем блоків – нерухомих та рухомих й канату що їх охоплює. Поліспаст запасовуються канатами двома способами – з кінцем, який спадає з нерухомого (рис. 4.9.а) або з рухомого блоку (рис. 4.9.б)

Під час підняття вантажу зазвичай застосовують перший спосіб запасовки поліспастів, тобто тяговим канатом з нерухомого блоку. В залежності від необхідного числа підйомних ниток, який визначається розрахунком, нерухома нитка підйомного канату може бути закріплена або на нерухомому блоку (при парній кількості роликів) або на рухомому (при непарній кількості роликів).

Рис 4.9. Схеми поліспастів. а – в чотири нитки; б – в чотири нитки з відвідним блоком; в – диференціальний блок (таль); 1 – нерухомі блоки; 2 – рухомі блоки; 3 – відвідний блок; 4 – робочі нитки; 5 – ходова нитка.

Застосування поліспастів дає виграш в силі з одночасною зміною швидкості підйому. Цей виграш в силі декілька знижується у зв’язку із наявністю шкідливих опорів в блоках. Найбільш напруженою буде ходова нитка, яка йде на лебідку, тому що сила в ній буде складатися із сили в нерухомій закріпленій нитки та суми усіх сил тертя всіх роликів. Найменш напруженою є закріплена нитка. Під час опускання вантажу розподіл зусиль буде зворотнім.

Для визначення зусилля в канату, що йде на лебідку, необхідно враховувати К.К.Д., який залежить від числа робочих нитей та відвідних роликів.

Талі – диференційні блоки, принцип дії яких оснований на застосуванні ведучого та веденого коліс різних діаметрів та черв’ячного валу (рис.4.9.в). Талі з диференційованими блоками мають цепи та пристосування для гальмування, яке забезпечує зупинку вантажу на необхідній висоті підйому, а талі із черв’ячною передачею є само гальмівними: під дією вантажу блок сам не опускається, а для того щоб опустити вантаж необхідно обертати колесо приводу в протилежну сторону.

Талі виконуються вантажопідйомністю від 1000 до 10000 кг. Швидкість підйому вантажу ручним талем мала, тому частіше їх застосовують при ремонтних роботах.