11.3. Методи управління державним боргом

Існування державного боргу, його значний вплив на економіку і фінансове становище держави зумовлюють потребу чіткої системи управління ним.

Управління державним боргом – це сукупність заходів держави з виплати процентних доходів кредиторам і погашення позик, зміни умов уже випущених позик, визначення умов і випуску нових позик.

Проблема управління державним боргом полягає в забезпеченні платоспроможності держави, реальних джерел його погашення. Для капітального боргу важливо встановити терміни погашення і виплати процентних доходів за наявності відповідних для цього джерел.

Виплата процентних доходів за позиками та їх погашення звичайно здійснюються за рахунок бюджетних коштів. Однак в умовах зростання державного боргу і обмеженості бюджетних коштів держава може здійснити рефінансування державного боргу. Рефінансування державного боргу – це погашення державного боргу шляхом залучення коштів від випуску нових позик.

Існує кілька методів управління державним боргом.

1. Конверсія – зміна дохідності позик. Вона відбувається внаслідок зміни ситуації на фінансовому ринку (наприклад, рівня облікової ставки НБУ) чи погіршення фінансового стану держави.

2. Консолідація – перенесення зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Проводиться у формі обміну облігацій попередніх позик.

3. Уніфікація – об’єднання кількох позик в одну. Це спрощує управління державним боргом.

4. Обмін за регресним співвідношенням. Облігації попередніх позик на нові проводиться з метою скорочення державного боргу. Це не є оптимальним шляхом, оскільки означає часткову відмову держави від своїх боргів.

5. Відстрочка погашення. Перенесення термінів виплати заборгованості. При цьому у даний період виплата доходів не проводиться.

6. Анулювання боргу. Означає повну відмову держави від своїх зобов’язань.

11.4. Боргове навантаження в Україні

Державний та гарантований державою борг має властивість до накопичення. Величина державного та гарантованого державою боргу складається з боргів минулих років та новостворених. Динаміка державного та гарантованого державою боргу України наведена в табл. 11.2.

Таблиця 11.2

Державний та гарантований державою борг України у 2012-2013 роках

Показники	31.12.2012		31.12.2013
	млрд. грн.	ПВ, %	млрд. грн.	ПВ, %
Загальна сума державного та гарантованого державою боргу, млрд. грн.	515,5	100,0	584,4	100,0
Державний борг, млрд. грн.	399,2	77,4	480,2	82,2
Внутрішній прямий борг, млрд. грн.	190,3	47,7	257,0	53,5
Зовнішній прямий борг, млрд. грн.	208,9	52,3	223,2	46,5
Гарантований борг, млрд. грн.	116,3	22,6	104,1	17,8
Гарантований внутрішній борг, млрд. грн.	16,2	13,9	27,1	26,0
Гарантований зовнішній борг, млрд. грн.	100,1	86,1	77,0	74,0

На кінець 2013 р. державний та гарантований державою борг України склав 515,5 млрд. грн., з них 51,4 % (300,3 млрд. грн.) припадає на державний та гарантований державою зовнішній борг, а 48,6 % (284,1 млрд. грн.) – на внутрішній.

Державний борг України на кінець 2013 р. становив 480,2 млрд. грн., або 82,2 % від загальної суми державного та гарантованого державою боргу. У структурі державного боргу найбільша частка припадала на державний зовнішній борг – 53,5 %, який склав 257,0 млрд. грн. Державний внутрішній борг становив 46,5 %, або 223,2 млрд. грн.

Гарантований державою борг на кінець 2013 р. становив 104,1 млрд. грн., або 17,8 % від загальної суми державного та гарантованого державою боргу. Найбільша частка припадає на гарантований зовнішній борг – 13,2 % від загальної суми гарантованого державою боргу, який становить 77,0 млрд. грн. Гарантований внутрішній борг складає 27,1 млрд. грн., або 4,6 %.

Як свідчать дані табл. 11.2, державний та гарантований державою борг України зростає (наприкінці 2013 р. порівняно з 2012 р. державний та гарантований державою борг України збільшився на 68,9 млрд. грн. (13,4 %), причому зовнішній борг значно перевищує внутрішній.

Понад 80 відсотків загального обсягу внутрішнього державного боргу становить заборгованість перед юридичними особами за внутрішніми позиками. Сума внутрішнього державного боргу може бути збільшена на величину заборгованості з заробітної плати, грошового забезпечення, пенсій, стипендій і соціальних виплат, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, заборгованості на утримання бюджетних установ (тобто заборгованості з платежів, а також на величину прямих кредитів комерційних банків вітчизняним підприємствам за державними санаційними програмами і програмами адресної підтримки, гарантованими бюджетом). Однак, така заборгованість не визнається офіційно як державний борг. Компенсація втрачених заощаджень громадян також не відноситься на рахунок внутрішнього державного боргу.

Та реальною проблемою є не обсяг внутрішнього боргу як такий, а виняткова залежність від нього державного бюджету. Висока дохідність по ОВДП спричинила навантаження на державний бюджет, не дала можливості розвитку корпоративних цінних паперів, які за цих умов не могли конкурувати з державними цінними паперами. Високі ставки по ОВДП негативно впливали на виробничі інвестиції, що, у свою чергу, позначалося на можливостях наповнення дохідної частини державного бюджету.

Великий зовнішній державний борг розглядається кредиторами як підвищення ризику щодо кредитування держави, що змушує іноземних інвесторів бути обережнішими з інвестиціями в Україну. Ця обставина пояснює вкрай низький обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну порівняно з іншими постсоціалістичними країнами.

Основними причинами створення і збільшення державного боргу є:

• трансформаційний спад виробництва і звуження на цій основі податкової бази;

• циклічні спади в економіці;

• несприятливий інвестиційний клімат;

• збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів;

• зменшення податків з метою стимулювання економіки без відповідного зменшення державних витрат;

• вплив політичних циклів – надмірне збільшення бюджетних видатків у виборчий період.

Обсяг державного боргу та його структура значною мірою визначають рівень боргового навантаження та стан платоспроможності держави. Для оцінки боргового навантаження використовують такі показники:

• відношення суми державного боргу до ВВП;

• відношення суми державного зовнішнього боргу до ВВП;

• відношення державного зовнішнього боргу до доходів від експорту;

• відношення суми державного боргу до обсягу інвестицій;

• відношення суми зовнішнього державного боргу до обсягу іноземних інвестицій;

• відношення державного боргу до доходів державного бюджету;

• відношення зовнішнього державного боргу до доходів державного бюджету;

• відношення обсягу державного боргу до державних капітальних вкладень;

• відношення гарантованого державного боргу до доходів державного бюджету;

• відношення суми державного боргу до кількості населення в країні;

• відношення платежів з обслуговування державного боргу до ВВП;

• відношення платежів з обслуговування державного боргу до видатків (доходів) бюджету;

• відношення платежів з обслуговування зовнішнього державного боргу до доходів від експорту;

• відношення платежів з обслуговування зовнішнього державного боргу до видатків (доходів) бюджету.

Невідкладним завданням для України є зменшення боргового навантаження та вдосконалення системи управління державним боргом. Необхідно вжити заходів щодо вдосконалення управління борговими ризиками, поліпшення прогнозування боргової політики та її координації з бюджетною, податковою та грошово-кредитною політикою. Реалізація цих завдань передбачає:

• вдосконалення законодавчого забезпечення формування і обслуговування державного боргу, зокрема прийняття Закону України „Про державний борг України”;

• розроблення обґрунтованої стратегії залучення позик, як внутрішніх, так і зовнішніх;

• проведення інвентаризації державного боргу;

• зміна структури державного боргу і переведення його на довгостроковіше обслуговування;

• зменшення вартості позикових коштів і, відповідно, вартості обслуговування державного боргу;

• розвиток повноцінного сектору муніципальних цінних паперів (місцевих облігацій) з метою диверсифікації напрямів вкладення капіталу на боргових ринках;

• продовження практики заборони надання державних гарантій при одержанні кредитів суб’єктами підприємницької діяльності, заборони реструктуризації або списання заборгованості за кредитами, залученими під державні гарантії;

• моніторинг і прогноз стану, підготовка проектів політичних рішень щодо обсягу та структури державного боргу.