- •Національно-визвольний рух в Україні на початку хіх ст.
- •Українська культура в іі Пол. Хvіі – хvііі ст.
- •3Визволення України від німецьких загарбників. Закінчення Другої світової війни.
- •3 Труднощі відбудовчого періоду в Україні. Голод 1946 – 1947 рр.
- •Внутрішня і зовнішня політика Данила Галицького.
- •Утворення перших політичних партій в Україні, їх програми.
- •Модернізація економіки України в іі Пол. Хіх ст. Особливості капіталізації економіки Наддніпрянської і Західної України
- •3 Політична платформа і тактика боротьби оун – упа в 1945-1953 рр.
- •Соціально-економічні та політичні передумови виникнення українського козацтва. Реєстрове козацтво.
- •Суспільно-політичні рухи на Західній Україні в іі пол. Хіх ст.
- •Активізація українського національного руху
- •Заснування Запорізької Січі, її історичне значення.
- •3. Спроби лібералізації суспільно-політичного життя України у другій половині 50-х – у першій половині 60-х років. Шестидесятники.
- •Варант 18 1Суспільно політична організація та етнічний склад укр. Козатства Історія козацтва, його роль в державотворенні України
- •2….Активізація революційно-визвольної боротьби в Україні на поч.. Хх ст.
- •Вплив війни на Україну
- •3. Суспільно-політичне життя в Україні наприкінці 40-х – на поч. 50-х рр. Сталінські репресії.
- •Політика гетьмана п.Конашевича-Сагайдачного.
- •Заснування Української Центральної Ради, її соціальна база і програма.
- •Посилення кризових явищ в соціально-економічному житті України протягом 60-80-х рр. Хх ст.
Посилення кризових явищ в соціально-економічному житті України протягом 60-80-х рр. Хх ст.
З середини 60-х рр. за ініціативою прогресивно мислячих керівників з верхнього ешелону влади було продовжено пошуки шляхів піднесення економіки, що знайшло свій вияв у намаганні запровадити господарську реформу— систему заходів по вдосконаленню управління виробництвом, які відповідали б потребам часу. Було вирішено усунути адміністративні пута, надмірну централізацію, дріб'язкову опіку, які душили економіку міста і села.
З січня 1966 р. почали запроваджуватися економічні методи управління промисловістю, розширялися права й ініціатива підприємств, які переводилися на господарський розрахунок. Як це було заведено тоді, партійні та господарські органи, відповідні міністерства та відомства України почали звітувати про активне запровадження реформи. Згідно з цими рапортами в 1966 р. на нові методи планування й економічного стимулювання перейшло 1,5 % підприємств республіки, а на 1970 р. вже 85 %. Насправді ж промислові підприємства зробили тільки перші кроки в господарюванні по-новому, що дало змогу виконати завдання восьмої п'ятирічки повніше порівняно з будь-яким іншим наступним п'ятиріччям.
Але реформа так і не позначилася на матеріальному становищі працюючих, практично не зачепила сферу управління, в якій продовжували процвітати формалізм і бюрократизм, невиправдана забарливість у вирішенні господарських питань. Консервативні керівні кола не могли погодитися з тим, щоб творчість "знизу", самостійність підприємств ставили під загрозу існування самої бюрократичної системи, яка все більше зосереджувала владу в своїх руках. Зрештою, вона реально й не намагалася запроваджувати реформи, здійснюючи їх надто поверхово і так, щоб не мінялися головні риси існуючої системи.
Внаслідок цього республіка продовжувала йти по екстенсивному (розширюючому) шляху розвитку, що зумовлювало зростання затратної економіки, вимагало залучення до виробництва додаткових робочих рук. При помітному зростанні чисельності робітників та інженерно-технічних працівників у промисловості темпи приросту загального обсягу її продукції знижувалися. За 1966—1970 рр. в Україні вони становили 50 %, а за 1981 —1985 рр.— лише 19%. Майже вдвічі зменшилися за цей період і темпи зростання продуктивності праці. Однією з головних причин цього є те, що за командою з Москви Україна вивозила більше, ніж отримувала з союзного бюджету.