3.2. Тваринництво

Африка займає перше місце серед континентів за площею пасовищ (880 млн. га), але якість їх низька. Як правило, це сезонні пасовища зони саван. На континенті зосереджено 1/6 світового поголів'я великої рогатої худоби, овець і мулів, 1/3 поголів'я віслюків і кіз та 2/3 поголів'я верблюдів. Тобто частка Африки в світовому поголів'ї худоби вища від її частки в населенні. Але тваринництво на континенті відзначається екстенсивним характером, низькими продуктивністю й товарністю.  Дуже розповсюджені кочові методи з сезонними («великими») і неперіодичними («малими») міграціями тварин і людей в пошуках пасовищ і води. В Сахарі кочівники-бедуїни (їх більше 10 млн) випасають верблюдів, кіз та овець. В зоні саван (особливо в посушливих районах поблизу Сахари і на плато Східної Африки) такі народи, як фульбе, туареги, дінка, масаї та інші рухаються з пасовища на пасовище зі своїми стадами великої рогатої худоби, овець та кіз. Вони не займаються землеробством і худоба є їх головним багатством. Екваторіальна зона з її жарким і вологим кліматом та шкідливими комахами несприятлива для тваринництва. Місцеве населення розводить тільки птицю. На континенті практично відсутнє свинарство. Більш чи менш продуктивне тваринництво можна зустріти в країнах Магрибу і на півдні континенту. І в Північній Африці, і на південь від Сахари основу харчування населення становлять продукти рослинництва. М'ясо споживається тільки в якихось особливих випадках. Їжа кочівників-скотарів складається з молочних продуктів. На континенті звичним явищем є білкове голодування. Тривалі посухи в Сахелі призводять до загального голоду і масової загибелі людей.