1.1 Соціальна робота з людьми, які мають функціональні обмеження.. Основні методи роботи.

Технології соціальної роботи з інвалідами істотно розрізняються за своїм змістом. Можна виділити найбільш важливі, які частіше застосовуються в практичній діяльності фахівця з соціальної роботи: технологія соціальної реабілітації, соціальної адаптації, соціальної терапії, соціальної діагностики та ін. Соціальна реабілітація інвалідів, як технологія, включає комплекс заходів, спрямованих на відновлення здібностей інваліда до життєдіяльності в соціальному середовищі. Вона складається з соціально-середовищної орієнтації, соціально-побутової адаптації, соціально-психологічної, соціально-педагогічної та соціокультурної реабілітації. Технологія соціальної адаптації інваліда спрямовані на приведення його індивідуальної та групової поведінки у відповідність з існуючою системою норм і цінностей. Технологія соціальної адаптації - це послідовність дій і способів взаємодії фахівця з соціальної роботи та інваліда за допомогою індивідуальних та групових форм соціальної роботи сприяє розвитку умінь і навичок включення в середу життєдіяльності. Соціальна адаптація включає інваліда в доступну соціально-професійну сферу і процес придбання умінь, навичок спілкування в малій групі. Соціальну адаптацію одночасно розглядають як соціальну технологію, процес і результат. Соціальна адаптація крім усього включає інваліда в малу групу і середовище життєдіяльності, сприяє засвоєнню їм сформованих норм, відносин, зразків поведінки. Результатом соціальної адаптації інваліда є поява почуття задоволеності життям, відносинами з близьким оточенням, зростання творчої активності, досягнення успіху в спілкуванні та спільній діяльності малої групи і середовищі життєдіяльності. Ознаками соціальної адаптованості інваліда є: задоволеність своїм становищем у групі, свідоме підтримання норм і традицій, прагнення і готовність збагатити зміст, форми і способи взаємодії з оточуючими в об'єднанні, толерантність.

Серед загальних технологій соціальної роботи з інвалідами особливе значення має технологія соціальної терапії. Вона являє собою сукупність прийомів і технік соціального, образотворчого, музичного творчості, забезпечують включення людини з функціональними обмеженнями в соціальне середовище.

Для отримання інформації про важкій життєвій ситуації інваліда використовується і такий метод соціальної діагностики як анкетування. Важливо, щоб в основній частині анкети питання розташовувалися в наступному порядку: від початку до середини опитувального листа - від простих запитань до складних; від середини до кінця опитувального листа - від складних до простих.

Важливу роль у формуванні та розвитку технологій соціальної роботи з інвалідами грає соціальна діагностика. Соціальна діагностика - інтегративна технологія, яка включає в себе сукупність методів, прийомів і передбачає здатність фахівця з соціальної роботи розпізнавати особистісні ресурси інваліда, резервні можливості його соціального оточення, що забезпечують досягнення успіхів у відносинах з людьми, самореалізації в різних сферах. Сім'я, виробничий або навчальний колектив громадянина з обмеженими можливостями сприяють формуванню вольових якостей, активної життєвої позиції і забезпечують соціальне визнання. Метою соціальної діагностики є встановлення фахівцем з соціальної роботи об'єктивного соціального діагнозу проблеми інваліда і оформлення висновку.

Спостереження, як метод соціальної діагностики, передбачає ознайомлення з проблемами інваліда в природних, звичних для нього умовах життя. За ознакою часу розрізняють епізодичне, систематичне, клінічне спостереження. Епізодичне спостереження може бути одноразовим. Систематичне спостереження передбачає тривале ознайомлення з проблемами інваліда в природних, звичних для нього умовах життя. Клінічне спостереження - тривале вивчення життя інваліда в процесі виконання ним будь-якої діяльності (навчальної, трудової, ігрової і т.д.) фахівець з соціальної роботи проводить за допомогою клінічного спостереження. Важливе значення для ефективної соціальної діагностики має метод обстеження житлово-побутових умов місця проживання інваліда. Він використовується фахівцем у поцессе соціального патронажу. Під час обстеження фахівець з соціальної роботи спостерігає за інвалідом в домашніх умовах, вивчає його побут, взаємини в сім'ї, знайомиться з режимом, харчуванням, дізнається про самопочуття клієнта (сон, періодичність відвідування загальноосвітнього закладу, емоційний стан, особливості спілкування). Під час відвідування сім'ї фахівець з соціальної роботи зазначає, чи є у інваліда спальне місце, місця для відпочинку і виконання навчальної, трудової діяльності. Широко використовується в соціальній діагностиці для вивчення думки інваліда, встановлення фактів щодо причин його важкій життєвій ситуації метод інтерв'ю.