2.2.Позитивний і негативний вплив колективу на особистість

Існує як позитивний, так і негативний вплив колективу на особистість. Розглянемо в узагальненому вигляді факти, що свідчать про позитивний і негативний вплив групи на індивіда.

Позитивний вплив групи на формування і розвиток особистості полягає в наступному (далі ці положення розкриваються докладніше):

У групі індивід зустрічається з людьми, які для нього основним джерелом духовної культури.

1. Відносини між людьми, що складаються в група несуть в собі позитивні соціальні норми і ціннісні орієнтації, які засвоюються особистістю, включеної в цю тему групових взаємин.

2. Група є таким місцем, де індивід відпрацьовуючи свої комунікативні вміння і навички.

3. Від учасників групи індивід отримує інформацію, що дозволяє йому правильно сприймати і оцінювати себе зберігати і зміцнювати все позитивне у своїй особистості позбавлятися від негативного і недоліків.

4. Група забезпечує індивіда системою позитивних емоційних підкріплень, необхідних для його розвитку.

Лише постійне спілкування індивіда з більш розвиненими, ніж він сам, особистостями, що володіють цінними знаннями, вміннями і навичками, забезпечує йому можливість залучення до відповідних духовних цінностей. Майже у кожної людини є чому навчитися в інших людей, і практично в кожній групі він зустрічає таких людей.

Якби людська дитина народилася і виросла не в суспільстві, серед інших людей, а в ізоляції від них, він ніколи психологічно і поведінково не перетворився б у людини. Про це свідчать багато описані в науковій і популярній літературі факти, коли в силу трагічно сформованих життєвих обставин людські діти виявлялися з малолітнього віку позбавленими можливості спілкуватися з розвиненими, культурними людьми, жили у фізичному або психологічної ізоляції від них, у спільнотах тварин. Майже у всіх цих випадках були відмічені серйозні затримки як в психологічному, так і в поведінковому розвитку дітей.

Тільки через пряме спілкування і особисті контакти в групах одні люди передають іншим свій життєвий досвід. Цей досвід включає практично все людське, що є в сучасну людину, від елементарних гігієнічних навичок і користування промовою до моральних цінностей і здібностей різних видів діяльності. Чим більше урізноманітнюючи груп, активним учасником яких стає індивід у процесі його життя, тим більше в нього можливостей для Розвитку, придбання різноманітних цінних людських якостей. Wе стосується вищої духовної культури, яка передається від людини до людини тільки в результаті навчання і виховання, через пряме міжособистісне групове спілкування.

Нa психологію індивіда група впливає через систему складаються в ній відносин, зокрема - через відносини іншого індивіда з іншими учасниками групи. Ми вже знаємо про те, що при різних відносинах індивіди проявляють себе з різною, позитивної чи негативної, сторони, тому для забезпечення переважно позитивного впливу групи на особистість важливо добитися того, щоб міжособистісні відносини в ній були сприятливими.

Ніде, крім групи, людина не в змозі засвоїти мову і навчитися користуватися нею. Дитина навчається розмовляти тільки завдяки тому, що всі в родині, де він народився, говорять рідною мовою. І не просто говорять, а постійно, мало не з перших днів народження звертаються до нього на мові, вимагають відповідної реакції і всіляко її заохочують. Стимулювання мовного розвитку індивіда з боку групи відбувається й надалі. Встановлено, що між рівнем володіння мовою та участю індивіда в діяльності різних груп існує пряма залежність.[10].

Важливим фактором індивідуального психологічного розвитку людини є його знання про самого себе. Інакше, як від інших людей, в процесі безпосереднього спілкування з ними, він ці знання отримати не може. Група і складові її люди є для індивіда своєрідним дзеркалом (вірніше - різними дзеркалами, кожне з яких по-своєму відображає його), в якому висловлюється людське «Я».

Точність і глибина відображення особистості в групі прямо залежать від відкритості, інтенсивності та різнобічності спілкування даної особистості з іншими членами групи.

Для розвитку у себе тих чи інших достоїнств індивіду необхідні відповідні стимули, позитивні підкріплення. Їх основним джерелом також є люди, що оточують його в групах.

Таким чином, для розвитку індивіда як особистості група представляється незамінною. Те ж саме, і навіть у ще більшому ступені, стосується високорозвиненого колективу. У житті і діяльності кожної окремо взятої людини він відіграє незамінну позитивну роль, про що багато писали і говорили такі відомі педагоги, як А. С. Макаренко, ВА.Сухомлінскій та ін Однак свою позитивну роль у розвитку особистості колектив реалізує лише тоді, коли не відбувається його і її (цієї ролі) ідеологічного спотворення, коли психологічна і педагогічна теорія колективу не виявляється перед метом політичних маніпуляцій. До цього питання ми ще повернемося спеціально у другому томі підручника при розгляді психологічних проблем виховання особистості.[10].

Якщо про позитивний вплив групи на індивіда (колективу на особистість) багато і добре написано і педагогічної, соціологічної та психологічної літератури, то про факти негативного впливу відомо небагато. У всякому разі, до недавнього часу через певну ідеологізації психологи і педагоги про ці факти воліли замовчувати. У зв'язку з цим ми приділимо розгляду та аналізу цих фактів дещо більше уваги, ніж відведено на представлення впливу групи на індивіда в позитивному світлі. Особливо багато даних про можливий негативний вплив групи на індивіда накопичено в соціальній психології малих груп, початок якої було покладено дослідженнями вітчизняних і зарубіжних вчених, проведеними ще на початку XX ст.

Спочатку психологи, зацікавлені у вирішенні даного питання, в якості об'єкта дослідження використовували великі соціальні спільності типу натовпу і неорганізованої маси людей, і лише потім увагу перемістилося на вивчення впливу малої групи на індивіда.

Французький дослідник Г. Лебон у книзі під короткою назвою «Зграя», опублікованій в 1895 р., спробував вивести загальні закони поведінки людини в неорганізованої спільності людей. Він стверджував, що середня людина в масі людей, у натовпі виявляє більш низький рівень інтелекту ніж поза нею. У натовпі він більш довірливий, агресивний, запеклий, нетерплячий, є аморальним і навіть здатний вести себе на рівні тварини. Очевидно, Г. Лебон перебільшував негативний вплив натовпу на індивіда, але тим не менш у його судженнях і висновках містилася певна частка істини. Її підтвердили подальші експериментальні дослідження. Ті специфічні зміни в психології і поведінці людини під впливом натовпу, на які одним з перших звернув увагу Лебон, уважно досліджені в соціальній психології під назвами «знеособлення» і «деіндивідуалізація». Було показано, що, коли людина відчуває на собі вплив деякої досить великої соціальної спільності, внутрішньо не організованою, в її психології і поведінці більшою мірою проявляється те загальне, що властиво даної групі, і в набагато меншому ступені те, що складає його власну індивідуальність. Людина в натовпі нерідко перестає бути особистістю, а тому цей феномен отримав назву «знеособлення».[5].

Розділ ІІІ. ДОСЛІЖДЕННЯ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН