
- •1. Методи досліджень механічних проявів життєдіяльності
- •Механокардіографія (мкг)
- •Апекскардіографія (акг)
- •Балістокардіографія (бкг)
- •Д инамокардіографія (дкг)
- •Сфігмографія (сфг)
- •Механічна плетизмографія (мпг)
- •Методи вимірювання кров’яного тиску
- •Пряме (інвазійне) вимірювання
- •Непряме (неінвазійне) вимірювання
- •Непрямі вимірювання артеріального тиску
- •Непрямі вимірювання венозного тиску
- •Література:
- •Стор. 15 з 15
Д инамокардіографія (дкг)
ДКГ
– метод реєстрації переміщень центра
тяжіння грудної клітки, які виникають
внаслідок серцевої кінематики і руху
крові у крупних судинах. Для реєстрації
використовують прилад – динамокардіограф,
який складається з приймального пристрою
(пристрій знімання інформації) та
реєструвально-підсилювального блока.
Приймальний пристрій вмонтовано у
спеціальний стіл, на який вкладають
пацієнта (рис. 1.21). Динамічні зусилля,
що діють збоку грудної клітини пацієнта
на приймальний пристрій, за допомогою
тензометрів перетворюються в електричні
сигнали, які після підсилення записуються
у вигляді кривої – динамокардіограми.
З позицій механіки ДКГ є кривою, що
характеризує зміну моменту
вертикально спрямованих сил
,
а ДКГ – методикою, що здійснює
мометно-силовий аналіз механічних
процесів, які супроводжують серцеві
скорочення. Запис моменту сил
,
спрямованого вздовж тіла пацієнта,
називається повздовжньою,
або стандартною
ДКГ. Відповідно запис моменту сил, що
діють у поперечному напрямку, називається
поперечною
ДКГ.
Т
ипова
ДКГ – періодична крива, яка має сім
характерних інтервалів із зубцями,
позначеними літерами латинського
алфавіту (рис. 1.22). При аналізі ДКГ
визначають амплітуду коливань та
тривалість інтервалів. Математична
обробка ДКГ дозволяє оцінити швидкість
(перша похідна за часом від кривої) та
прискорення (друга похідна) процесів,
що реєструються.
Суттєвим для оцінки стану функціонального с тану міокарду (м’язовий середній шар серця, складає основну частину його маси – рис. 1.23) є часовий аналіз інтервалів ДКГ. Така оцінка виконується шляхом співставлення тривалості того чи іншого інтервалу ДКГ пацієнта з нормованим значенням, наприклад (рис. 1.22):
,
,
,
де
- тривалість серцевого циклу в секундах.
На
практиці також використовують
внутрисистолічний
показник ДКГ
(ВСПД), виражений у відсотках: ВСПД
,
значення
і
беруть з ДКГ. Норма ВСПД для здорової
людини складає 75% і залишається практично
незмінною при фізіологічних коливаннх
серцевого ритму.
Діагностичні можливості ДКГ розширюються використанням вектор-кардіограми, отриманої з сигналів повздовжньої і поперечної ДКГ. При цьому на реєструючому пристрої формується траєкторія переміщення центра тяжіння грудної клітки.
ДКГ також використовується для запису та дослідження дихальних рухів.
Сфігмографія (сфг)
СФГ – (sphygmos – грец. пульс) – графічна реєстрація пульсових коливань стінки кровоносної судини. При механічній СФГ пульсацію знімають з поверхні шкіри над судиною, що досліджується, за допомогою датчиків, які накладаються на область пульсації. В якості датчиків застосовують:
пневматичні,
п’єзоелектричні,
ємнісні,
індуктивні,
тензометричні.
С
ФГ
використовується як самостійний метод
дослідження для оцінки стану системи
кровообігу та діагностування деяких
захворювань (порок серця). Вона також
застосовується як складова інших методик
в якості одного з каналів полікардіографії.
На практиці широко застосовується артеріальна СФГ. Відображає коливання стінок ділянки артерії в результаті зміни тиску у судині. Характерні елементи нормальної СФГ сонної артерії показано на рис. 1.25, де:
а – передсердна хвиля,
i – преданакротичний зубець,
b-c – анакрота (підйом основної хвилі),
c-f – катакрота (спадаюча частина основної хвилі) (ката + грец. krotos удар),
d – пізня систолічна хвиля,
e-f-g – інцізура (від лат. incisura — виїмка, надріз),
g – дикротична хвиля.
Аналіз СФГ артерій в основному складається з:
визначення частоти пульсу,
оцінки форми кривої,
амплітудних та часових співвідношень окремих компонент.
Синхронно записані СФГ центрального та периферичного пульсів використовують для визначення швидкості розповсюдження пульсової хвилі по артеріях:
, (1.34)
де
- відстань між точками знімання інформації,
- часовий зсув однотипних фрагментів
запису. Швидкість розповсюдження
пульсової хвилі залежить від модуля
пружності артеріальної стінки, змінюється
з віком від 4 м/с (для дітей) до 10 м/с (в
літніх людей понад 65 років) і є діагностичною
ознакою артеріосклерозу.
Флебосфігмографія, або венна пульсографія, за малої пружності стінок судин вен в більшому ступені відображає коливання кровонаповнення судин, ніж тиск крові в них. Тому механічні перетворювачі в цьому виді СФГ практично не використовуються. В цьому методі вимірюють такі величини, як електричний опір, діелектрична проникність, оптична густина. Флебосфігмограми зазвичай записують з яремної або стегенної вен.