Висновки

1. В результаті аналізу літературних джерел і в процесі проведення нами дослідження було виявлено, що найбільш типовою і поширеною травмою нижніх кінцівок у жінок старших вікових груп є перелом шийки стегнової кістки. Причиною цього є той факт, що у жінок після 40-ка років порушується кровопостачання голівки і шийки стегнової кістки, а також починається розвинення такої хвороби як остеопороз.

2. Результати дослідження показали, що найбільш оптимальними засобами фізичної реабілітації при переломі шийки стегнової кістки є: фізіотерапія, яка сприяє розсмоктуванню набряків, крововиливів, стимулює репаративні процеси при відлежинах і трофічних виразках, які найбільш часто можуть спостерігатися у хворих з таким супутнім захворюванням як цукровий діабет, попереджує і лікує контрактури, підвищує м’язевий тонус, діє протизапально. Лікувальна фізична культура: в заняттях ми використовували активні і пасивні вправи, велику увагу приділяли дихальній гімнастиці. Масаж, який сприятливо впливав на крово- і лімфообіг, обмін речовин, живлення ушкоджених ділянок.

3. В процесі проведення дослідження ми виділили такі найбільш типові для досліджуваного контингенту супутні захворювання: гіпертонічна хвороба (I б, II a ступінь) – у 53% хворих; ожиріння (легкого і середнього ступіню) – у 26% хворих; цукровий діабет – у 6% хворих; артрози – у 86% хворих.

4. В результаті проведеного дослідження ми дійшли висновку, що при розробці комплексу реабілітаційних мироприємств, які мали за мету відновлення функціонального стану ОРА, безпосередньо після перелому стегнової кістки у жінок старших вікових груп, необхідно звертати увагу на супутні захворювання, які, враховуючи вік, були присутні у всіх 18-ти обстежених жінок з такою травмою. Також нами була виявлена необхідність підвищення мотивації старших людей до активної участі в процесі фізичної реабілітації.

Таким чином, проведене дослідження дало можливість проаналізувати травми нижніх кінцівок у жінок старше 40 років і вибрати ефективні засоби фізичної реабілітації з врахуванням травми і видом супутніх захворювань.

Рекомендації

1. Первинна профілактика остеопорозу у людей старшого віку в першу чергу повинна торкатися впливу на екзогенні чинники ризику його розвитку (незбалансоване харчування, шкідливі звички, іммобілізація, гіподинамія).

Досить важливим є достатнє вживання кальцію з їжею. Рекомендована доза кальцію на добу в їжі становить 1200 мг. Основними постачальниками кальцію можуть бути молоко (в 1 л – 600 мг кальцію), сир, яйця, риба. Дефіцит кальцію може бути відновлений з прийомом препаратів кальцію (протипокази – схильність до тромбозів, виражений атеросклероз): кальція глюконат (0,5 г – маса одної таблетки, однак кальцію в одній таблетці є 9%; з метою профілактики потрібно призначати по 1-3 таблетці 2-3 рази в день перед вживанням їжі).

Оскільки для засвоєння кальцію необхідний вітамін D, важливим є достатнє надходження цього вітаміну з їжею. Вітамін D міститься в таких продуктах: риб’ячий жир, риб’яча печінка, яєчний жовток. Рекомендоване щоденне вживання вітаміну D становить 200 – 400 МЕ.

4. Зміни опорно-рухового апарату при старінні носять дегенеративно-дистрофічний характер. Вони з’являються досить рано у віці 40-50 років. Старіння уникнути неможливо, але сповільнити темпи його прояву, зробити активним життя в ці роки можливо. Доведено, що нестача рухової діяльності – гіподінамія – форсує інволюційні зміни в організмі. Тому ми рекомендуємо використовувати позитивний вплив м’язевої діяльності на організм осіб середнього і похилого віку. Заняття фізичними вправами повинні бути спрямовані на:

• зміцнення здоров’я, протидія темпам розвитку інволютивних процесів, збереження загальної і фізичної працездатності, подовження активного довголіття;

• стимуляція компенсаторно-пристосувальних реакцій до дії чинників зовнішнього середовища, покращення загального тонусу і загартування організму;

• профілактика захворювань або попередження їх прогресування, підтримання функцій ЦНС, серцево-судинної і дихальної систем, травної системи, стимуляція обмінних процесів;

• зміцнення м’язів, покращення і збереження рухливості суглобів і хребта, підтримання рухових якостей, умінь та навичок, правильної постави;

• формування впевненості у необхідності систематичних занять фізичними вправами.

Ці завдання рекомендуємо реалізовувати в організованих колективних заняттях у групах здоров’я. У програму занять доцільно включати вправи основної гімнастики, рухливі ігри, спортивні ігри за спрощеними правилами, ходьба, біг, плавання.

3.При проведенні реабілітаційних мироприємств з хворими старших вікових груп рекомендуємо:

• оцінювати стан психоемоціональної сфери і мотивації пацієнта перед початком реабілітації;

• приймати до уваги інволютивні зміни, враховуючи вік, повторювати декілька разів найбільш важливі інструкції;

• підвищувати мотивацію хворого до реабілітації: проводити, по можливості, заняття в груповій, а не в індивідуальній формі, оскільки заняття в групі в більшій мірі активізують хворих; активно залучати пацієнтів в обговорення цілей і програми реабілітації [46].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Трубников В. Ф. Заболевания и повреждения опорно-двигательного апарата.- К.: Здоров’я, 1984.– 328 с.

2. Франке К. Спортивная травматология (Пер. с нем. Л. Робовой) – М.: Медицина, 1991. – 352 с.

3. Дубров Я. Г. Амбулаторная травматология – 2-е изд. Перераб. и доп. – М.: Медицина, 1986. – 288 с. ил.

4. Майкель Л., Дженкинс М. Энциклопедия спортивной медицины: Как предупреждать, обнаруживать и лечить ваши спортивные травмы согласно новейшей медицинской техники – Снд.: Лань, 1997. – 400 с. ил.

5. Башкиров В. Ф. Комплексная реабилитация спортсменов после травм ОДА. – М.: Физкультура и спорт, 1984. – 240 с. ил.

6. Лікувальна фізична культура та спортивна медицина . За ред. проф. Клапчука В.В. і проф. Дзяка Г. В. – Київ.: Здоров’я, 1995. – 307 с.

7. Борилкевич В. Е. Физическая работоспособность в екстремальных услоаиях мышечной деятельности. – Л., 1982. – 97 с.

8. Рыбковский А. Г. Управление двигательной активностью человека: / Сист. // Донецк. 1998. – 297 с.

9. Нарчук Г. С. Мануальна терапия при заболеваниях опорно-двигательного апарата – К.: Здоров’я, 1994. - 113 с.

10. Романенко В. О. Двигательные способности человека. Донецк.: - Новый мир, 1999. – 366 с.

11. Дембо А. Г. Земцовский Э. В. Спортивная кардиология: Руководство для врачей. Л.: Медицина, 1989. – 464 с. ил.

12. Уилмор Дж. Х., Костилл Д.Л. Физиология спорта и двигательной активности. Киев.: Олимп. л-ра, 1997. – 504с.

13. Ішиніна Л. М. Тестова оцінка фізичного стану організму людини / Східноукр. Держ. ун-т. – Луганськ., 1999. – 30 с.

14. Физическая реабилитация: Учебник для академий и институтов физической культуры / Под общей ред. проф. С. Н. Попова. – Ростов н /Д: изд-во Феникс, 1999. – 608 с.

15. Людина. Навчальний атлас з анатомії і фізіології. Вид. Дорлінг Кіндерслі. – 2000. – 240 с.

16. Давыдовский И. В. Геронтология.- М.: Медицина, 1966.

17. Дамулин И. В., Жутенко Т. Д., Левин О. С. Нарушения равновесия и походки у пожилых / Достижения в нейро гериатрии: Ч. I. – 1995.

18. Корж А. А., Дедух Н. В., Шевченко С. Д. и др. Диагностика и консервативное лечение заболеваний и повреждений опорно-двигательной системы: Справочник.- Книга первая: Остеопороз. – Харьков: Основа, 1995.