7. Перелом кісток стопи

Перелом кісток стопи складає біля 11%, він зустрічається у 29% випадків по відношенню до закритих переломів. Розрізняють переломи таранної, п’яткової, човноподібної, клиноподібних, плюсневих кісток і фаланг пальців.

Перелом таранної кістки зустрічається не часто і відноситься до групи тяжких. Він складає 2,9%. Виникають вони при падінні з висоти і при навантаженні на п’ятки чи черезмірному згинанні стопи в тильному чи подошвеному напрямку. В першому випадку відмічається компресійний перелом тіла таранної кістки, в другому – перелом її шийки, який може бути ускладнений вивихом тіла таранної кістки дозаду [26].

Диагностика перелома теранної кістки ускладнена, тому що супроводжується він такими ж симптомами (гемартроз, болючисть, обмеження функції, неможливість навантажувати стопу), як і інші пошкодження. Тому перелом таранної кістки часто трактують як забій, розтяг (розрив) зв’язок гомілковостопного суглоба, перелом гомілки. В неясних для диагностики випадках важливо уважно обстежити хворого. При клінічному обстеженні вдається виявити деякі симптоми, які є ознаками пошкодження таранної кістки [14, 18].

Крововилив і набряк більш спостерігаються з внутрішньої сторони гомілковостопного суглоба, часто росповсюджуються на нижню частину гомілки.

Кінцевий діагноз перелома таранної кістки ставлять тільки після рентгенівського обстеження [18, 26].

Лікування: при переломі таранної кістки без зміщення фрагментів стопу фіксують під прямим кутом до гомілки циркулярною гипсовою пов’язкою до колінного суглоба протягом 2 тижнів. Подальша фіксація стопи циркулярною гипсовою пов’язкою ще протягом 3-4 тижнів недоцільна, бо може призвести до формування тугорухомості гомілковостопного суглобу та розвитку асептичного некроза тіла таранної кістки чи нейродистрофічних змін. Працездатність відновлюється через 2,5-3 місяці [25].

1.7.1 Перелом п’яткової кістки

Виникає в момент опору на п’ятки при падінні з висоти і складає 3% по відношенню до всіх переломів. З всіх переломів кісток предплюсни перелом п’яткової кістки зустрічається більш часто – 3-4% від загальної кількості переломів. Часто він поєднується з переломами інших кісток стопи, гомілки, стегна, таза, хребта.

Розрізняють переломи переднього виростка п’яткової кістки, її тіла і п’яткового бугра. Частіше відмічається перелом заднього відділу п’яткової кістки, який розташований між місцем прикріплення п’яткового сухожилка і задньої суглобової поверхні п’яткової кістки.

Перелом п’яткової кістки частіше буває повздовжнім і поперечним. Горизонтальний перелом заднього відділа п’яткової кістки може виникати при поєднанні травми з різким скороченням лидкового м’язу [14, 18, 26].

Клінічними ознаками перелома п’яткової кістки є набряк, крововилив в підгомілкові області, зглаженість контурів п’яткового сухожилка, болючисть при пальпації п’ятки. П’ятка збільшується у розмірах, що є особливо помітно при порівняльному огляді області прикріплення п’яткового сухожилка і п’яток ззаду. Навантаження на п’яткову кістку неможливе, бо є різка болючисть. Діагноз підлягає рентгенографічному уточненню [22].

Лікування:

При переломі п’яткової кістки без зміщення кінцівку фіксують циркулярною гипсовою пов’язкою до колінного суглоба в положенні легкої подошвеної флексії стопи. В такому положенні стопи запобігається можливість вторинного зміщення фрагментів.

Через 3-4 тижні дозволяють ходити на милицях і дозоване навантаження на стопу (на її передній відділ). Через 1-1,5 місяці гіпсову пов’язку знімають, призначають масаж, лікувальну фізичну культуру, теплові процедури. Повне навантаження можливе через 2-3 місяці [23, 24, 26, 27].

1.7.2 Перелом човноподібної, кубоподібної і клиноподібних кісток стопи

Ці переломи зустрічаються рідко. Човноподібна кістка частіше пошкоджується внаслідок непрямої травми, стискання між клиноподібними кістками і голівкою таранної кістки.

Перелом човноподібної кістки часто супроводжується вивихом фрагмента до тилу або до тилу і до середини. Іноді при деякому різкому скороченні заднього великогомілкового м’язу трапляється відрив надвиростка човноподібної кістки з місцем прикріплення згаданого м’язу [18, 26].

Кубоподібна і клиноподібна кістки пошкоджуються внаслідок забою тильної поверхні стопи тяжким предметом, стискання колесом. Великого зміщення фрагментів при переломі кубоподібної кістки чи одної з клиноподібних кісток зазвичай не трапляється.

Діагностика перелома вказаних кісток тяжка, бо немає специфічних симптомів. На підставі таких проявів, як крововилив, локальна болючисть, обмеження функції, особливо навантаження, зумовлюють перелом одної із кісток, а для уточнення діагноза виконують рентгенограми [18, 26].

Лікування:

При переломі човноподібної, кубоподібної і клиноподібних кісток стопи без зміщення фрагментів фіксують стопу циркулярною гипсовою пов’язкою до колінного суглоба на протязі 4-6 тижнів.

Особливу увагу звертають на моделювання повздовжнього склепіння стопи. Потім призначають масаж, лікувальну фізкультуру, теплові процедури. Працездатність відновлюється через 2-2,5 місяців [24, 27].