
- •Вступ 4
- •Висновки 31 Рекомендації 33
- •Перелік умовних скорочень
- •1.3 Вивихи
- •1.4 Перелом кісток тазу
- •Внутрішні пошкодження колінного суглоба
- •1.5.1 Пошкодженя менісків
- •Перелом кісток гомілки
- •Перелом кісток стопи
- •1.7.1 Перелом п’яткової кістки
- •1.7.3 Перелом плюсневих кісток
- •1.8 Перелом стегнової кістки
- •Фізіотерапія. Механізм лікувальної дії фізичних чинників
- •Висновки
- •Рекомендації
1.4 Перелом кісток тазу
Таз людини складається з двох тазових кісток, крижів і куприку, з’єднаних між собою двома крижово-клубовими суглобами і лобковим сімфізом, які з’єднані потужним зв’язочним апаратом. Таз є єдиною анатомічною структурою у вигляді кісткового кільця. Гранична лінія поділяє таз на два відділи: великий і малий таз. Перший містить органи нижнього відділу черевної порожнини; в малому тазі розташовані пряма кишка, передміхурова железа у чоловіків, матка у жінок та сечовий міхур. Крім того, у клітківці тазу і міжм’язевих просторах знаходяться важливі судинні, лімфатичні і нервові сполучення. Це необхідно враховувати при розгляді стану здоров’я хворих з переломом кісток тазу [1, 13-15].
У відповідності до механізму травми розрізняють перелом тазу в місці приложення прямої травмуючої сили і перелом, який з’являється внаслідок передачі цієї сили на віддалені місця кісток тазу.
Існує декілька класіфікацій переломів кісток тазу.
З точки зору анатомії виділяють перелом без порушення тазового кільця і переломи з порушенням безперервності тазового кільця.
З клінічної точки зору, розрізняють нескладний перелом тазу і перелом з пошкодженням органів тазу.
Перелом тазу може бути закритим і відкритим. Хворих з переломом кісток тазу треба перевозити в положенні лежачи на спині, а, якщо є супутні пошкодження (опіки поверхні в області спини ран чи болючих забоїв) – на животі. Коли перевозимо хворого в положенні на спині нижнім кінцівкам треба придати злегка розведене чи приведене і зігнуте положення. У середньофізіологічному положенні розслабляються напружені м’язи, зменшується біль. Таке положення є мірою попередження можливого вторинного зміщення фрагментів. При підозрі на наявність перелому кісток тазу потерпілого перевозити його в положенні сидячи заборонено. При обстеженні хворого у лікарні не можна багато переносити і перекладати хворого [14].
Призначають ліжковий режим на протязі 3-4 тижнів фізиотерапевтичне лікування і лікувальну гімнастику. Після зрощення фрагментів функціональних відхилень не спостерігається. Ходити дозволяється через 4-5 тижнів .
Перелом крижі і куприка також супроводжується болем. Призначають масаж і фізио-функціональне лікування.
Перелом кісток тазу, ускладнений пошкодженням органів тазу:
Дорівнює в середньому 15% по відношенню до всих переломів тазу. Це найбільш тяжке пошкодження, нерідко ускладнюється гнійно-септичними процесами зі смертельним кінцем. При пошкодженні органів тазу у більшості хворих розвинюється шок.
При лікуванні в першу чергу необхідні дії, які будуть спрямовані на боротьбу з шоком [14].
Реабілітація: ЛФК призначається на 2-ий день після травми і поділяється на три періода, тривалість яких залежить від характеру перелому.
Перший період ЛФК триває до моменту, коли хворий сам може підняти ноги догори вище валика і перевернутися на живіт[15-17].
Під наглядом реабілітолога хворий щоденно займається лікувальною гімнастикою. Після навчання хворого спеціальним вправам рекомендується виконувати їх самостійно по 6-8 разів на протязі всього заняття, 3-4 рази в день.
Завдання ЛФК першого періоду:
сприяти підвищенню загального тонусу організму;
сприяти розслабленню м’язів тазового поясу для правильної консолідації відламків і зняття больових відчуттів;
ліквідувати крововилив і набряк.
ЛФК другого періоду сприяє укріпленню м’язів нижніх кінцівок і тазового поясу. Період починається з повороту на живіт і триває до вставанняя і ходіння.
Переходити з положення лежачи на животі в положення стоячи дозволяється через 4-8 тижнів після травми, при умові, що хворий може спокійно виконувати слідучі вправи: підняти прямі ноги догори, в повітрі зігнути їх в колінних суглобах і підтягнути їх до живота, випрямити в повітрі, розвести в сторони.
Завдання ЛФК в третьому періоді:
підготувати хворого до переходу в положення стоячи;
відновити нормальну ходу [17-19].