1.3 Вивихи

Розрізняють повний вивих, коли спостерігається повне зміщення одної суглобової поверхні по відношенню до другої і підвивих, коли одна суглобова поверхня зміщується по відношенню до другої не повністю, а частково. При підвивиху зберігається доторкання суглобових поверхонь, однак положення їх по відношенню одна до одної не конгруентно.

Вивих завжди називають по зміщеному (вивихнутому) дистальному сегменту кінцівки. Наприклад, при вивиху голівки плечової кістки чи голівки стегнової кістки говорять про вивих плеча чи стегна. Виключення складає вивих хребців.

При наявності травматичного зміщення одного з них говорять про вивих не дистально, а проксимально розташованого хребця. Бувають свіжий (давність не перевищує 3 діб), несвіжий (не більше 2-3 тижнів) і застарілий (більше 3 тижнів) вивихи. Часто травматичний вивих поєднується з проникаючими в суглоб пошкодженями м’яких тканин, шкіри, магістральних судин і нервів, з внутрішньосуглобовим переломом та іншими травмами (ускладнений вивих) [1, 3, 8, ].

Вивихи зустрічаються в 18-20 разів рідше переломів і складають від 0,5 до 3% по відношенню до всіх травматичних пошкоджень. Виникають у чоловіків в 3-5 разів частіше, ніж у жінок. Вік потерпілих коливається від 20 до 50-60 років. Вивих у дітей – явище рідке. У зв’язку з тим, що зв’язковий апарат міцний і є слабкість кісткової тканини в них частіше за все виникає епіфізеоліс, остеоепіфізеоліс і білясуглобовий перелом. У дітей у віці після 10 років в рідких випадках виникає вивих передплічча [1, 9].

Частота виникнення вивиха залежить від анатомо-фізіологічних особливостей суглобів,ступіня відповідності суглобових поверхонь одна одній. Прикладом невідповідності суглобових поверхонь є шароподібний плечовий суглоб. Суглобова поверхня лопатки майже плоска, а голівка шароподібна. В результаті цього суглобова поверхня голівки плечової кістки як би прилягає до суглобової поверхні лопатки. Тому вивих в плечовому суглобі виникає дуже часто. Навпаки, вивих в кульшовому суглобі, який також є шароподібним, буває рідко, бо вертлюгова впадина охоплює 3\4 суглобової поверхні голівки стегнової кістки.

Другою анатомо-фізіологічною особливістю суглобів є міцність суглобової сумки і зв’язкового апарату, який її оточує. Капсула плечового суглоба тонка і слабо закріплена малою кількістю зв’язок, що є привидом до зміщення голівки плечової кістки. Кульшовий суглоб має міцну товсту капсулу, яка укріплена потужними зв’язками, тому верогідність виникнення вивиха в ньому є меньша ніж в плечовому суглобі. Глибина розташування суглоба і відношення до нього м’язів, які його оточують є третьою анатомо-фізіологічною особливістю. Кульшовий суглоб, наприклад, розташований глибоко і вкритий зі всіх боків товстим шаром м’язів, які надійно захищають його від різноманітних зовнішніх впливів. Тому вивих тут спостерігається рідко. Ліктьовий суглоб, навпаки, менш захищений, апофізи кісток, які його складають не вкриті м’язами, тому вивих в ліктьовому суглобі – явище доволі часте [1, 9, 10].

В виникненні вивихів певну роль відіграє співвідношення між максимально можливим об’ємом рухів в суглобі і функціональними запросами. В ліктьовому суглобі, наприклад, об’єм рухів меньший, ніж в кульшовому але функціональні запит до верхньої кінцівки, в тому числі і до ліктьового суглоба, значно більші, ніж до нижньої кінцівки. Тому ліктьовий суглоб частіше кульшового може заняти таке положення або бути в таких умовах, які сприяють виникненю вивиха [10-12].

Механізм трвми, який приводить до вивиха може бути прямим і непрямим. Вивих також може виникати при некоординованому різкому скороченні м’язів (ураження електричним током).

Вивих в суглобах верхніх кінцівок зустрічається в 6-8 разів частіше, ніж в суглобах нижніх кінцівок. Із суглобів верхньої кінцівки на першому місті стоїть вивих в плечовому (55-58 % всіх вивихів), потім вивих в ліктьовому суглобі (25-27%), в п’ястково-фалангових і міжфалангових (7-9%), а також в ключично-акроміальному (2-3%) суглобах.

Із суглобів нижньої кінцівки частіше всього виникає вивих в кульшовому, потім гомілковостопному і в колінному. Вивих в суглобах нижніх кінцівок зустрічається в середньому в 5-6 % , а в суглобах тулуба – в 3-8 % випадків по відношенню до всіх травматичних вивихів.

Патологоанатомічні зміни при травматичному вивиху не обмежуються тільки зміщенням суглобових поверхонь. Вивих, як правило, супроводжується розривом капсули суглоба, зв’язок і внутрішньосуглобовим крововиливом, який зумовлений розривом малих кровеносних судин. Нові умови, в які попадають м’язи при вивиху, приводять до рефлекторного їх скорочення, що викликає розвиток вторинної м’язевої реакції, яка сприяє утриманню вивихнутого сегмента в новому положенні. Тому, усуваючи вивих, потрібно добитися повного розслаблення м’язів [7].

Клінічними симптомами вивиха є порушення форми суглоба, примусове положення кінцівки, зміна її довжини, відсутність активних рухів в суглобі, біль при пальпації, відсутність голівки на звичайному місці, різке обмеження пасивних рухів, порушення вісі всієї кінцівки, деформація і пружинисті рухи в суглобі. Останній симптом виникає в результаті напруження м’язів і зв’язок, викликаного зміщенням суглобової поверхні.

Вивих часто супроводжується стисканням, розтягом, повним або частковим пошкодженням судинно-нервового пучка.

Лікування:

При травматичному вивиху проводять локальне знеболювання і зразу ж вправляють вивих. Короткочасно фіксують кінцівку і призначають фізіо-функціональний комплекс лікування. Обов’язковою умовою при усуненні вивихів є розслаблення м’язів.

Після усунення свіжого травматичного вивиху призначають короткочасну, в середньому в межах 10-14 діб (для кульшового суглоба 3-4 тижні, а для колінного – приблизно 1,5 місяці) фіксація кінцівки в полузігнутому положенні.

В залежності від локалізації пошкодження фіксацію виконують задньою гипсовою шиною, циркулярною гипсовою пов’язкою, клейовим витягом. За час фіксації кінцівки проходить загоєння розірваної капсули суглоба і зв’язок. Потім призначають розробку рухів в суглобі. Об’єм активних і пасивних рухів збільшують повільно, застосовують масаж, теплові процедури [1, 3, 12].