Урок 3 Багатоманітність органічних сполук, їхня класифікація
1. Розподіл органічних сполук на класи
За ходом лекції учні складають схему в зошитах, а вчитель — на дошці.
2. Поняття «гомологи» та «гомологічні ряди»
Сполуки, що мають подібну молекулярну будову і подібні хімічні властивості, але відрізняються між собою за складом на одну (або декілька груп CH2), називаються гомологами.
Ряд таких сполук, в якому порядковий номер вуглеводню дорівнює числу атомів. Карбону, називається гомологічним рядом.
Групу CH2
називають гомологічною різницею.
Явище гомології є дуже поширеним серед органічних сполук.
Зверніть увагу учнів, що ця класифікація не повна, оскільки у складу органічних речовин можуть міститися й інші хімічні елементи: Сульфур, Фосфор і навіть металічні елементи.
3. Циклічні та ациклічні органічні сполуки
Особливістю будови молекул кожної групи є наявність різних зв’язків. В ациклічних вуглеводнях існує три види зв’язків: одинарний, подвійний та потрійний.
4. Оксигеновмісні органічні сполуки. Поняття «функціональна група»
Органічні сполуки класифікують не тільки за будовою карбонового ланцюга і типом зв’язків між атомами Карбону, а також за наявністю в їхніх молекулах певних груп. Функціональні (характеристичні) групи — це атом, або група атомів, що зумовлюють характерні властивості органічних сполук та їх належність до певного класу сполук.
5. Нітрогеновмісні сполуки
За наявністю функціональних груп —NH2 і —NO2 нітрогеновмісні органічні речовини поділяють на аміни й нітросполуки.
Завдання «Розподіли на групи»
а)
;
б) 
;
в) 
;
г) 
;
д) 
;
е) 
;
є) 
;
ж) 
;
з) 
;
Урок 4 Органічні речовини в живій природі. Рівні структурної організації органічних речовин
План пояснення нового матеріалу
1. Основні органічні речовини, що містяться у складі живих організмів: білки, жири, вуглеводи, нуклеїнові кислоти
2. Функції цих органічних речовин у живих організмах
3. Структурна організація білків (первинна, вторинна, третинна й четвертинна структури).
4. Гідроліз і денатурація білків.
5. Структурна організація вуглеводів (моно-, оліго- і полісахариди).
6. Жири й жироподібні речовини, їхні хімічні особливості.
7. Нуклеїнові кислоти: склад і будова ДНК і РНК. АТФ
8. Перехід від молекулярного рівня організації до рівня органел, клітини й організму в цілому.
1. Основні органічні речовини, що містяться у складі живих організмів
Білки
За елементним складом білки відрізняються від жирів і вуглеводів тим, що, крім Карбону, Гідрогену й Оксигену, їх молекули містять Нітроген. Крім того, усі рослинні та більшість тваринних білків містять у своєму складі Сульфур (0,3–2,5 %). Деякі фізіологічно важливі білки містять Фосфор (0,5–0,6 %).
Білки — високомолекулярні сполуки. Визначена різними методами молекулярна маса може коливатися від кількох тисяч до 10 і більше мільйонів (наприклад, у вірусів сказу, віспи).
За формулою молекул розрізняють білки фібрилярні (нитчасті) і глобулярні (кулясті). До першої групи належать білки волосся, вовни, мускульної тканини, до другої — більшість білків рослинних і тваринних організмів.
Деякі білки розчиняються у воді, інші в слабких розчинах нейтральних солей або в 70 %-му спирті, деякі — у розбавлених розчинах кислот або лугів. Є й такі білки, що в названих рідинах на розчиняються.
Жири
Жири — органічні речовини, що є сполукою естерів (складних ефірів) трьохатомного спирту (гліцеролу) і жирних кислот.
У рослинному й тваринному світі налічується близько 1300 видів жирів, але їхній елементний склад відносно мало коливається й дорівнює в середньому, (%):
Карбон: 76–79; Гідроген: 11–13 і Оксиген: 10–12.
Жири тваринного походження мають при кімнатній температурі, зазвичай, тверду консистенцію. Риб’ячий жир та більшість рослинних жирів — рідку. З рослинних жирів твердими є какаова олія та пальмова олія.
Шляхом гідролізу (омилення) жири легко розщеплюються на гліцерол і жирні кислоти, причому різні кислоти виявляють неоднакову стійкість до дії високих температур і мікроорганізмів.