Тема 4. Світовий ринок позичкових капіталів. Міжнародний кредит

План

1. Міжнародний кредит та його роль в міжнародній економіці. Форми міжнародного кредиту.

2. Міжнародні кредитні операції.

3. Міжнародні позиції національних банків.

4. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації.

Література:

1. Міжнародна економіка. Навч.посібн. Видання 3-тє перероб. та доп.- К.: Центр учбової літератури, 2012.- 368 с.

2. Білоцерківець В.В., Завгородня О.О., Лебєдєва В.К. та ін. Міжнародна економіка. Підручник / За ред. А.О.Задої, В.М.Тарасевича.- К.: Центр учбової літератури, 2012.- 416 с.

3. Міжнародна економіка: навч.посібн. / В.Г.Герасимчук, С.В.Войтко.- К.: Знання, 2009.- 302 с.- (Вища освіта XXI століття).

4. Міжнародна економіка: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / [Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін.]; За ред. Ю.Г.Козака, Д.Г.Лук’яненка, Ю.В.Макогона [3-тє вид.].- К.: Центр учбової літератури, 2009.- 560 с.

5. Міжнародна економіка: Навчальний посібник/ За ред. Ю. Г. Козака, Н. С. Лонгвінової, В. М. Осипова. – К.: Центр учбової літератури, 2008.- 1118 с.

6. Міжнародна економіка: Підручник / За ред. А. П. Румянцева. – К.:Знання, 2006. – 479 с. .

7. Козик В., Панкова Л., Даниленко Н. Міжнародні економічні відносини: Навч.посібник.- К.: Знання-Прес, 2008.- 409 с.

1.Міжнародний ринок позичкових капіталів — це глобальна система акумулювання вільних фінансових ресурсів та їх надання позичальникам із різних країн на принципах ринкової конкуренції. Виникнувши в 50-ті роки XX ст. і набувши значного розвитку в 60-ті роки, цей ринок до кінця 90-х років набрав величезних масштабів і такої сили, що перетворився в одне з найважливіших джерел ресурсів і визначальний фактор господарського життя.

З інституціональної точки зору ринок позичкових капіталів являє собою сукупність кредитно-фінансових установ і фондових бірж, які надають позички і кредити іноземним позичальникам. Міжнародний ринок позичкових капіталів виділився з національних ринків позичкового капіталу, однак в останні роки межа між ними стирається внаслідок лібералізації національних ринків позичково капіталу в розвинутих країнах і деяких країнах, які розвиваються, в результаті чого полегшується діяльність іноземних юридичних осіб на національних ринках позичкового капіталу.    Даний ринок капіталів поділяється на валютний і ринок капіталів. Основними видами операцій на міжнародному ринку позичкових капіталів є емісія та купівля-продаж цінних паперів переважно у вигляді облігацій, надання й одержання банківських кредитів. На світовому ринку позичкових капіталів кредиторами і позичальниками виступають великі фірми і переважно транснаціональні банки, а також фінансові, страхові та інвестиційні компанії, держави, міжнародні і регіональні валютно-кредитні організації (МВФ, МБРР та ін.). При цьому переважають позичальники і кредитори з розвинутих країн, а МВФ і МБРР виступають не лише як великі кредитори, а й як координатори міжнародного кредиту у світі.    По кредитах застосовуються фіксовані та "плаваючі" відсоткові ставки. Кошти надаються переважно в доларах США, однак в останні роки зростає роль євро, японської ієни, англійського фунта стерлінгів, як валюти кредитів на міжнародному ринку позичкових капіталів. Головним фінансовим центром світу є Нью-Йорк. Значна його роль у торгівлі цінними паперами. В Європі важливим фінансовим центром вважається Лондон. Останні роки почала зростати роль Токіо як міжнародного фінансового центру. З'являються нові міжнародні фінансові центри: Мадрид, Оттава, Багами та ін. Раніше для їх виникнення були необхідні розвинута національна банківська система, велика фондова біржа, стійка валюта. Зараз достатньо ліберального фінансового законодавства, яке передбачає свободу пересування для міжнародного капіталу, право відкривати відділи і філіали іноземного банку. Важлива також відсутність податку на доходи або низький його рівень, спрощена процедура для біржових і банківських операцій. Отже, при зростанні інтернаціоналізації виробництва, зростає інтернаціоналізація фінансової сфери.

2. Міжнародний кредит (МК) – це позика у грошовій або товарній формі, яка надається кредитором однієї країни позичальникові іншої країни на умовах терміновості, повернення, виплати відсотків.

З позиції економічної теорії сутність МК, його економічний зміст – це відносини між суб’єктами МЕВ з приводу надання, використання та повернення позики.

Головною метою МК є отримання максимального прибутку у вигляді відсоткового або підприємницького прибутку.

Принципи МК:

1. терміновість – кредити надаються на певний термін;

2. повернення – кредити, які надаються, мають бути обов’язково повернені кредиторам;

3. платність – за використання кредитів необхідно платити. На практиці це відсотки за кредит;

4. забезпеченість – одержувач кредиту повинен мати гарантії (матеріальні (майно, нерухомість) і банківські гарантії;

5. цільовий характер – МК, як првило, надається для вирішення конкретних документально обґрунтованих задач.

Суб’єкти МК:

• держава;

• фірми (підприємства);

• банки;

• страхові компанії;

• транснаціональні компанії (ТНК);

• державні установи (міністерства);

• міжнародні організації (МВФ, МБРР);

• група держав.

Основні функції МК:

1. забезпечення перерозподілу фінансових та матеріальних ресурсів між країнами;

2. сприяння більш ефективному використанню фінансових та товарних ресурсів;

3. сприяння накопиченню фінансових та матеріальних ресурсів та їх раціональному використанню;

4. прискорення процесу реалізації товарів, розширення кордонів міжнародної торгівлі;

5. сприяння вирішенню програм структурної перебудови економіки окремих країн.

Класифікація форм (чи видів) міжнародних кредитів наведено на рис. 1.

З наведеного рисунку видно, що форми МК можна класифікувати за наступними принципами:

І. За цільовим призначенням:

1. зв’язаний МК – кредит, який має чітко визначений цільовий характер, закріплений у кредитній угоді. У свою чергу зв’язаний МК ділиться на:

   • комерційний – надається для купівлі певних товарів або здійснення платежів за послуги;

• інвестиційний – для будівництва конкретних об’єктів, на прямі капіталовкладення, погашення зовнішньої заборгованості, придбання цінних паперів;

• проміжкові – для обслуговування змішаних форм вивезення капіталів, товарів та послуг, наприклад у вигляді виконання підрядних робіт.