ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

29 березня 2015 року

Форма № Н-6.01

Дубенський коледж Рівненського державного гуманітарного університету

Предметна комісія викладачів дошкільної педагогіки, психології та окремих методик

Курсова робота

З педагогіки

на тему: «Формування часових уявлень дітей дошкільного віку»

Студентки 4 курсу, групи Д

Напряму підготовки «Дошкільна освіта»

Спеціальності 5.01010101

Шеліган Марія

Керівник:

Національна шкала

_______________

Кількість балів:

______ Оцінка ECTS

Члени комісій

___________ ________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

___________ ________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

___________ ________________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

м.Дубно 2015р.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Психолого-педагогічні засади розвитку орієнтування у часі у дітей……6

1.1. Час і фізіологічна основа тимчасових уявлень у дітей дошкільного віку….6

1.2. Особливості формування часу дітьми старшого  дошкільного віку………….9

РОЗДІЛ 2. Ознайомлення дітей з часом в різних вікових  групах……………………….11

2.1. Ознайомлення дітей з частинами доби……………………………………………………11

2.2. Ознайомлення дошкільників з календарем…………………………………………….13

2.3. Розвиток почуття часу в дітей старшого дошкільного  віку……………………..15

2.4. Розуміння відносини тимчасової послідовності дітьми дошкільного віку ………………………………………………………………………………………………………….……………16

РОЗДІЛ 3. Методичні основи розвитку почуття часу в дітей  старшого дошкільного віку…………………………………………………………………………………………………..20

3.1. Методика розвитку тимчасового подання……………………………………………….20

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Сучасні умови праці вимагають від людини уміння стежити за перебігом часу в процесі діяльності, розподіляти її в часі, реагувати на різні сигнали з певною швидкістю і через задані часові інтервали, прискорювати або уповільнювати темп своєї діяльності, раціонально використовувати час. У всіх видах діяльності людини так чи інакше потрібна орієнтація в часі, відчуття часу. В свою чергу відчуття часу спонукає людину бути організованим, зібраним, допомагає берегти час, більш раціонально його використовувати, бути точним. Час є регулятором не тільки різних видів діяльності, але і соціальних відносин людини.

Час є регулятором життя і учбової діяльності школяра починаючи з I класу. Під керівництвом Б. Г. Ананьєва була проведена серія психолого-педагогічних досліджень розумового розвитку дітей в процесі початкового навчання. Ці дослідження довели, що немає жодного виду діяльності дітей в процесі навчання в школі, в якому просторово-часове орієнтування не було б важливою умовою засвоєння знань, умінь і навичок розвитку мислення.

Багато додаткових труднощів доводиться долати тим дітям, у яких до періоду надходження в школу не розвинені часові уявлення. Буквально з перших уроків в класі діти повинні уміти працювати в одному темпі і ритмі, укладатися у відведений час, уміти управляти своїми діями в часі, берегти час. Учні I класу повинні навчитися не спізнюватися на заняття, починати вчасно приготування уроків вдома, все встигати.

До всіх цих вимог, які пред'явить дитині школа, її треба готувати ще в дошкільному віці. Для цього перш за все необхідно розвивати у дітей відчуття часу — уміння визначати і відчувати певні відрізки часу.

Дітям вже в дошкільному віці життєво необхідно навчитися самим орієнтуватися в часі: визначати, вимірювати час (правильно позначаючи в мові), відчувати його тривалість (щоб регулювати і планувати діяльність в часі), міняти темп і ритм своїх дій залежно від наявності часу. Уміння регулювати і планувати діяльність в часі створює основу для розвитку таких якостей особи, як організованість, зібраність, цілеспрямованість, точність, необхідних дитині при навчанні в школі і в повсякденному житті.

Разом з тим специфічні особливості часу як об'єктивній реальності утрудняють його сприйняття дітьми. Час завжди в русі, перебіг часу завжди здійснюється в одному напрямі — від минулого до майбутнього, воно необоротно, його не можна затримати, повернути і «показати». Тому навіть старші дошкільники іноді сумніваються в існуванні часу і просять: «Якщо час є, покажи мені його».

Тому в педагогічній практиці встає питання як дитині показати час. Час сприймається дитиною опосередковано, через конкретизацію часових одиниць і відносин в явищах життя і діяльності, що постійно повторюються. Більшою точністю відрізняються представлення дітей про такі проміжки часу, навик розрізнення яких формується на основі особистого досвіду. Тому дітей треба знайомити з такими інтервалами часу, якими можна вимірювати і визначати тривалість, послідовність, ритмічність їх дій, різноманітних видів діяльності.

У дошкільному віці діти ще не співвідносять часові відчуття з об'єктивним перебігом часу, проте йде постійний процес накопичення знань про предмети і явища навколишнього світу, організовані в часі (сезони року, освоєння таких понять, як «сьогодні», «завтра», «вчора», «спочатку», «потім» і т.п.). Цьому сприяє розвиток мови, мислення, усвідомлення свого власного життя.

На кожному етапі дошкільного дитинства завдання і зміст сенсорного виховання конкретизують його загальну мету. Останні наукові дані свідчать про можливості формування у дітей протягом перших років життя тонких диференціювань предметів різних форм, розмірів, кольорів та їх відтінків. Починаючи з семи тижнів, дитина стежить за предметами, що переміщуються, розрізняє кольори. Тримісячні діти розрізняють об'ємні форми (прямокутна призма, куб, куля та ін.). Тому сенсорне виховання слід починати якомога раніше, щоб використати природні можливості дитини.

За стихійного засвоєння сенсорного досвіду в дитини можуть скластися хибні уявлення про якості предметів, і процес їх засвоєння штучно затягнеться у часі. Тому сенсорне виховання повинно послуговуватися методом навчання.

Дитині складно дається пізнання просторових відношень. Нелегким є формування уявлень про час, який діти сприймають не конкретним аналізатором, а шляхом чергування явищ життя, що постійно повторюються: день змінюється вечором, заняття — прогулянкою, а прогулянка — обідом тощо. У формуванні часових уявлень важливо досягти розуміння часової послідовності й тривалості. Для цього слід спрямовувати пізнання дитини від розуміння короткого проміжку часу до усвідомлення частин доби, від правильного розуміння понять «учора», «сьогодні», «завтра» до засвоєння послідовності днів тижня, пір року та ін.

В процесі різноманітних видів діяльності на дітей впливає вельми складний комплекс подразників, в якому часові відносини є лише слабким і попутним компонентом. Згідно із вченням І. П. Павлова, слабкий подразник хоча і бере участь в утворенні часових зв'язків в прихованому вигляді, але, узятий окремо, не викликає подальшої реакції Тому час, чергування його певних відрізків необхідно зробити предметом спеціальної уваги дітей, для чого треба організувати відповідну діяльність, спрямовану на вимірювання часу за допомогою приладів, що демонструють ті або інші проміжки часу та їх взаємозв'язок. Така діяльність створює найсприятливіші умови для формування чітких уявлень про час. Вищесказане виділяє актуальність в майбутньому дослідженні і необхідність його як практично значущого елементу в методиках навчання дошкільників.

Об'єкт дослідження: процес формування у дітей старшого дошкільного віку тимчасових уявлень. 

Предмет дослідження: психолого-педагогічні умови формування тимчасових уявлень у дітей старшого дошкільного. 

Метою роботи є дослідження розвитку тимчасового подання у дітей старшого дошкільного віку в дитячому дошкільному закладі «Сонечко» смт.Рафалівка.

Досягненню мети сприятиме рішення наступних завдань: 

- Вивчити необхідності ознайомлення дітей з частинами доби; 

- Дослідити особливості методик розвитку тимчасового подання дошкільнят у різних вікових групах; 

- Виявлення в практичній діяльності розвитку почуття часу в дітей старшого дошкільного віку за різними методиками в рамках частини доби, днів тижня, порами року і почуттів часу. 

Практична значимість полягає в тому, що була розроблена про апробована на практиці методика розвитку тимчасового подання у дітей старшого дошкільного віку. 

При підготовці даного дослідження нами були використані наступні методи: а) теоретичні (аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення); б) емпіричні (спостереження, бесіда, анкетування). 

База дослідження: ДНЗ «Сонечко» смт.Рафалівка, старша група. 

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, висновків, списку використаної літератури, додатків. Робота представлена ​​на 51 сторінках, має 2 малюнки, 1 таблицю та 3 додатки. 

РОЗДІЛ 1. Психолого-педагогічні засади розвитку орієнтування у часі у дітей