Випробування еом і типових конструкцій

Якість ЕОМ і систем у значній мірі визначається конструкцією, технологією виготовлення й умовами експлуатації. У забезпеченні якості ЕОМ і систем істотне значення мають випробування. Система Державних стандартів (ЕСКД, а також ГОСТ 16504-81; 24812-81; 24813-81 й ін.) припускає одержання інформації про якість виробів за допомогою випробувань на всіх стадіях проектування (починаючи з ескізного проекту), у процесі виробництва й експлуатації.

Під випробуваннями розуміють експериментальне визначення кількісних й (або) якісних характеристик властивостей об'єкта при його функціонуванні, як результату впливів на нього, при моделюванні об'єкта й (або) впливів. Випробування за призначенням ділять на групи:

• дослідницькі,

• контрольні,

• порівняльні

• означальні.

Цілі, види й зміст випробувань.

Основна мета дослідницьких випробувань, проведених у процесі проектування - одержання емпіричних даних, необхідних для проектування апаратури (відомості про робочі характеристики й показники надійності, про вплив зовнішніх впливів на показники якості, визначення критичних компонентів, експериментальна перевірка принципово нових конструкторських і технологічних рішень і т.п. ). Ціль дослідницьких випробувань на етапах виробництва й експлуатації - виявити помилки конструювання й (або) відхилення від технології й правил експлуатації, у тому числі й обґрунтованість умов.

Завдання контрольних, порівняльних й визначальних випробувань - демонстрація відповідності виробу проектним вимогам.

Контрольні випробування проводять для контролю якості об'єкта. При порівняльних випробуваннях порівнюють характеристики властивостей аналогічних або однакових об'єктів, наприклад ЕОМ одного типу, але випущених різними підприємствами. Визначальні випробування проводять для оцінки значень характеристик об'єкта із заданими значеннями показників точності й вірогідності.

Для проведення випробувань складається програма - комплексна й (або) по кожному виду. Програма випробувань - це організаційно-методичний документ, що встановлює конкретні цілі, об'єкт й обсяг, методику, порядок, умови, місце й строки проведення, відповідальність за забезпечення й проведення випробувань, за оформлення протоколів і звітів. Програма випробувань складається із шести розділів:

1. об'єкт випробувань,

2. ціль випробувань,

3. обґрунтування необхідності проведення випробувань,

4. місце проведення й забезпечення випробувань,

5. обсяг і методика,

6. оформлення результатів випробувань.

У найменуванні випробування вказується його

призначення:

• дослідницьке,

• контрольне,

• порівняльне,

• визначальне,

рівень проведення:

• державне,

• міжвідомче,

• відомче,

• заводське,

відношення до етапів розробки:

• доводочне,

• попереднє,

• приймальне

відношення до випробувань готової продукції:

• кваліфікаційне,

• пред'явницьке,

• приймально-здавальне,

• періодичне,

• інспекційне,

• типове,

• атестаційне,

• сертифікаційне.

умови й місце проведення випробувань:

• лабораторні,

• стендові,

• полігонні,

• натурні,

• з використанням моделей,

• експлуатаційні,

тривалість:

• нормальні,

• прискорені,

• скорочені,

вид впливу:

• механічні,

• кліматичні,

• термічні,

• радіаційні,

• електричні,

• електромагнітні,

• магнітні,

• хімічні,

• біологічні,

результат впливу:

• не руйнуючі,

• руйнуючі,

• на стійкість,

• міцність,

• стійкість,

спрямованість на визначення характеристик об'єкта:

• функціональні,

• на надійність,

• транспортабельність,

• граничні,

• технологічні.

У програмі випробувань дається опис об'єкта:

1. паспортні дані;

2. параметри;

3. характеристики, що підлягають виміру або визначенню за обмірюваним значенням інших параметрів;

4. критерії придатності виробу;

5. вимоги до зовнішнього вигляду й електричних параметрів.

Програма випробувань містить у собі план, у якому вказуються роботи, необхідні для проведення випробувань (виготовлення зразків, приймання зразків відділом технічного контролю, вимір і визначення параметрів зразків, підготовка іспитового встаткування, проведення випробувань, оформлення результатів, узгодження й затвердження протоколу випробувань й ін.). Подання про зміст програми випробувань, склад документації й взаємодію підрозділу головного конструктора зі службою забезпечення якості й замовником дає карта проведення випробувань. У результаті випробувань приймається певне рішення по об'єкту - про його придатність, пред'явлення на наступні випробування, можливості серійного випуску й т.д..

Методи, засоби й умови випробувань.

Метод випробувань - це сукупність правил застосування певних принципів і засобів для проведення випробувань. Методи випробувань повинні передбачати й забезпечувати вплив на апаратуру факторів по нормах, установленим у ТЗ або іншій документації.

Під засобами випробувань розуміють технічні пристрої, речовини й матеріали, застосовувані при проведенні випробувань. До них ставляться: іспитове і вимірювальне (контролююче) устаткування, пристрої для кріплення об'єктів випробувань, реєстрації й обробки результатів. Іспитова й вимірювальна апаратура повинна забезпечувати задані режими випробувань, повноту й необхідну точність контролю й виміру параметрів, обговорених у програмі випробувань. Пристрої (пристосування) для установки й кріплення об'єкта повинні точно передавати іспитові впливи й не вносити додаткових. Виріб у пристрої повинен кріпитися тим же чином, що й при експлуатації.

Під умовами випробувань розуміють сукупність внутрішніх і зовнішніх факторів, режими функціонування апаратури, способи й місце її установки, монтажу й кріплення. При проведенні випробувань необхідно забезпечити адекватність умов випробування умовам експлуатації (зберігання, транспортування). Числові значення факторів, що впливають на ЕОМ і її типові конструкції, при випробуваннях й експлуатації можуть не збігатися. Внутрішні впливи на ЕОМ і її компоненти проявляються через електричні й механічні навантаження, обумовлені її функціонуванням.

Зовнішні впливи на ЕОМ визначаються умовами зберігання, транспортування й експлуатації. За видами факторів зовнішні впливи діляться на кліматичні, механічні й радіаційні. До кліматичного відносяться: температура, вологість, тепловий удар, тиск, впливи пилу, піску, активних речовин, сонячного опромінення, грибкових утворень, мікроорганізмів, дощу або бризів, морського тумана. Механічні фактори - це вібрація, удари, лінійне прискорення, акустичні удари, невагомість. Радіаційні фактори - це космічна і ядерна радіація, опромінення потоком гамма-фотонів, швидкими нейтронами, альфа-частинками, протонами й т.п..

За причинами виникнення зовнішні впливи діляться на впливи природних умов й умов застосування ЕОМ на об'єкті. Під природними умовами розуміють сукупність факторів, обумовленим станом навколишнього середовища в місці знаходження апаратури. У таблиці наведені припустимі значення параметрів факторів природних кліматичних умов для конкретних способів монтажу апаратури.

Умови застосування ЕОМ - це впливи на неї, пов'язані з функціонуванням об'єкта, у складі якого вона перебуває, наприклад температура, вібрації й удари, викликані роботою двигунів об'єкта і (або) його рухом.

За умовами експлуатації ЕОМ (крім установлюваних на літаках, ракетах, морських судах, штучних супутниках землі й на спецоб’єктах) діляться на групи, що включають стаціонарні, ті, що транспортуються і портативні ЕОМ:

1. стаціонарні, які працюють в опалювальних наземних і підземних приміщеннях;

2. стаціонарні, які працюють в неопалюваних приміщеннях або на відкритому повітрі;

3. ті, що транспортують, установлені на автомобілях, мотоциклах, у сільськогосподарській, дорожній і будівельній техніці й які працюють на ходу;

4. ті, що транспортують, установлені у внутрішніх приміщеннях річкових судів і які працюють на ходу;

5. ті, що транспортують, установлені в рухливих залізничних об'єктах і які працюють на ходу;

6) ті, що транспортують і портативні, призначені для тривалого перенесення людьми на відкритому повітрі або в неопалюваних приміщеннях, ті, що працюють і не працюють на ходу;

7) портативні, призначені для тривалого перенесення людьми на відкритому повітрі або в опалювальних приміщеннях, ті, що працюють на ходу.