- •88. Сутність мотивації праці
- •89. Види мотивації праці
- •91. Класифікація мотиваційних теорій
- •92. Теорія мотивації а. Маслоу
- •93. Теорія к. Альдерфера («свр»)
- •94. Теорія надбаних потреб д. МакКлелланда
- •95. Мотиваційна гігієнична теорія ф. Герцберга
- •96. Процесуальні теорії мотивації
- •97. Теорія очікування в.Врума
- •98. Зміст поняття «валентність» та його застосування
- •99. Теорія справедливості с. Адамса
- •100. Модель портера - лоулера
- •101. Теорія встановлення мети е. Лока
- •102. Теорія «самоокупності» б. Шамира
- •103. Економічний зміст, визначення та принципи побудови мотиваційного мониторингу
- •104. Класифікація заробітної плати
- •105. Елементний склад заробітної плати
- •106. Сутність поняття «заробітна плата»
- •107. Відрядна форма оплати праці
- •108. Погодинна форма оплати праці
- •109. Системи оплати праці на підставі погодинної форми
- •110. Система оплати праці на підставі відрядної форми
- •111. Тарифна система оплати праці
- •112. Без тарифна система оплати праці
- •113. Сутність та шляхи застосування кту
- •114. Оплата праці в рослинництві
- •115. Оплата праці в тваринництві
- •116. Оплата праці в обслуговуючих виробництвах
- •117. Оплата праці керівників і спеціалістів
- •118. Натуральна оплата праці
- •119. Поняття рівня життя населення
- •120. Основні групи потреб населення
- •Оцінка рівня життя населення
- •Індекс людського розвитку
- •Концепція бідноти
- •Прожитковий мінімум
- •126. Мінімальна заробітна плата
- •127. Умови забезпечення якості трудового життя
- •128. Оцінка якості трудового життя
- •130. Завдання, зміст і показники плану з праці, порядок його розробки
- •131. Принципи планування продуктивності праці
- •132. Методи і методика визначення резервів зростання продуктивності праці
- •133. Класифікація чинників підвищення продуктивності праці
Індекс людського розвитку
Під рівнем життя розуміється ступінь забезпеченості населення необхідними матеріальними і нематеріальними благами і послугами, а також досягнутий рівень їх споживання. В оцінці рівня життя важливе значення має порівняння його між країнами. Для цього застосовують індекс людського розвитку (ІЛР), він поєднує три складові:
1 – очікувану тривалість життя;
2 – рівень освіти населення, визначається за % освіти населення та середньому терміні навчання населення у віці 25 років та старше;
3 – середньодушовий ВВП, розраховується в доларах за певний рік.
Індекс людського розвитку включає три індикатори:
національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП),
тривалість життя,
рівень освіти населення.
Концепція бідноти
Виокремлюють 4 рівні життя населення: достаток, нормальний рівень, біднота (споживання благ на рівні збереження працездатності на нижчій межі відтворення ресурсів для праці), скрута (мінімально можливий за біологічними критеріями набір благ і послуг, споживання яких ледь дозволяє підтримувати життєдіяльність людини).
Факторами бідності в Україні є такі:
місце розташування домогосподарств (у сільських районах рівень бідності вищий);
висока частка дітей;
досягнення пенсійного віку;
безробіття, в тому числі у прихованій формі (невиплати з/п, її затримки, вимушені відпустки без збереження утримання тощо);
висока частка утриманців у отримувача доходів.
Одним із критеріїв якості життя є показник бідноти. Рівень бідноти визначається за 3 концепціями:
І. Концепція абсолютної бідноти заснована на визначення доходу, необхідного для забезпечення мінімальних життєвих потреб індивіда та його родини;
ІІ. Концепція відносної бідноти – співвідношення добробуту людини із загальним рівнем по країні;
ІІІ. Суб’єктивна концепція бідноти – побудована на суб’єктивному визначенні ресурсів, необхідних для нормального рівня життя.
Прожитковий мінімум
Прожитковий мінімум – вартість набору споживчих товарів і послуг, що забезпечує соціально обґрунтований мінімальний рівень споживання матеріальних і духовних потреб, необхідних для розвитку особистості.
У багатьох країнах потреби працівників тісно пов'язані з концепцією прожиткового мінімуму (ПМ), який визначається як основна мета та критерій МЗП, і у такій якості закріплюється законодавчо або, якщо і не закріплюється у законодавчих актах, є одним із головних елементів обговорення під час визначення МЗП.
126. Мінімальна заробітна плата
Мінімальна з/п як нижня межа оплати простої некваліфікованої праці є вихідною величиною (соц. нормативом), під впливом якої формується мінімальна тарифна ставка (оклад) найманих працівників. Вона є основою всієї системи оплати праці. Основною метою встановлення мінімальної з/п має бути надання особам, працюючим за наймом, необхідного соціального захисту відносно мінімально припустимих рівнів заробітної плати.
Критеріями визначення мінімальної заробітної плати є: потреби працівника та його сім'ї з урахуванням загального рівня заробітної плати в країні, соціальних виплат, рівня життя різних соціальних груп; чинники економічного характеру – вимоги економічного розвитку, рівень продуктивності праці, забезпечення і підтримка високого рівня зайнятості тощо.
Відповідно до Закону України "Про оплату праці" розмір МЗП має визначатися з урахуванням таких чинників: вартісного розміру мінімального споживчого бюджету; загального рівня середньої заробітної плати; продуктивності праці, рівня зайнятості…
Обов'язковим критерієм визначення розміру МЗІІ є прийнятий в економіці розмір середньої заробітної плати (СЗП). Тільки при забезпеченні оптимальних співвідношень між МЗП і СЗП можливе виконання заробітною платою своїх основних функцій. Відповідно до висновків міжнародної комісії, утвореної у 1988 р. з ініціативи Ради Європи, справедливим вважається рівень мінімальної заробітної плати, який досягає 68 % національної СЗПЗ. В Укр. цей показник у 2001 р. становив тільки 40 %.
