- •88. Сутність мотивації праці
- •89. Види мотивації праці
- •91. Класифікація мотиваційних теорій
- •92. Теорія мотивації а. Маслоу
- •93. Теорія к. Альдерфера («свр»)
- •94. Теорія надбаних потреб д. МакКлелланда
- •95. Мотиваційна гігієнична теорія ф. Герцберга
- •96. Процесуальні теорії мотивації
- •97. Теорія очікування в.Врума
- •98. Зміст поняття «валентність» та його застосування
- •99. Теорія справедливості с. Адамса
- •100. Модель портера - лоулера
- •101. Теорія встановлення мети е. Лока
- •102. Теорія «самоокупності» б. Шамира
- •103. Економічний зміст, визначення та принципи побудови мотиваційного мониторингу
- •104. Класифікація заробітної плати
- •105. Елементний склад заробітної плати
- •106. Сутність поняття «заробітна плата»
- •107. Відрядна форма оплати праці
- •108. Погодинна форма оплати праці
- •109. Системи оплати праці на підставі погодинної форми
- •110. Система оплати праці на підставі відрядної форми
- •111. Тарифна система оплати праці
- •112. Без тарифна система оплати праці
- •113. Сутність та шляхи застосування кту
- •114. Оплата праці в рослинництві
- •115. Оплата праці в тваринництві
- •116. Оплата праці в обслуговуючих виробництвах
- •117. Оплата праці керівників і спеціалістів
- •118. Натуральна оплата праці
- •119. Поняття рівня життя населення
- •120. Основні групи потреб населення
- •Оцінка рівня життя населення
- •Індекс людського розвитку
- •Концепція бідноти
- •Прожитковий мінімум
- •126. Мінімальна заробітна плата
- •127. Умови забезпечення якості трудового життя
- •128. Оцінка якості трудового життя
- •130. Завдання, зміст і показники плану з праці, порядок його розробки
- •131. Принципи планування продуктивності праці
- •132. Методи і методика визначення резервів зростання продуктивності праці
- •133. Класифікація чинників підвищення продуктивності праці
119. Поняття рівня життя населення
Кожна людина має право на життєвий рівень (їжа, одяг, житло, медичний догляд, соц. обслуговування), який необхідний для підтримання здоров’я і добробуту її самої та її сім’ї, а також право на забезпечення у разі безробіття, інвалідності тощо.
Якість життя характеризується рівнем споживання товарів і послуг і включає показники: середня тривалість життя, рівень захворюваності, умови й охорона праці, соціальна захищеність населення, поліпшення соціального середовища, забезпечення прав людини.
Рівень життя населення – найважливіший критерій оцінки соціально-економічної політики держави. Під рівнем життя розуміється ступінь забезпеченості населення необхідними матеріальними і нематеріальними благами і послугами, а також досягнутий рівень їх споживання.
120. Основні групи потреб населення
Розрізняють 3 групи потреб:
фізичні необхідні для виживання організму, їх людина має задовольнити, щоб підтримувати організм у життєдіяльному стані, оскільки вони породжені фізіологією людини (їжа, вода, одяг, повітря тощо).
духовні (розвиток власної особистості – освіта, професійний ріст тощо)
соціальні (потреби в соц. зв’язках) Людина прагне до участі у спільних з іншими діях, входження в певні об’єднання людей (належність до певного колективу, налагодження дружніх стосунків з колегами, знайомими).
Оцінка рівня життя населення
Під рівнем життя розуміється ступінь забезпеченості населення необхідними матеріальними і нематеріальними благами і послугами, а також досягнутий рівень їх споживання. В оцінці рівня життя важливе значення має порівняння його між країнами. Для цього застосовують індекс людського розвитку (ІЛР), він поєднує три складові:
1 – очікувану тривалість життя;
2 – рівень освіти населення, визначається за % освіти населення та середньому терміні навчання населення у віці 25 років та старше;
3 – середньодушовий ВВП, розраховується в доларах за певний рік.
Індекс людського розвитку включає три індикатори:
національний або валовий внутрішній продукт на душу населення (ВВП),
тривалість життя,
рівень освіти населення.
Для обчислення інтегрального індексу рівня життя необхідно визначити індекси таких його компонентів у розрахунку на душу населення: харчування, фонду домашнього майна, житла, здоров’я й охорони здоров’я (за тривалістю життя, рівнем смертності, витратами на охорону здоров’я), освіти і культури (за кількістю місць навчання і витратами на освіту і культуру), послуг населенню. Головним показником поліпшення рівня життя є збільшення тривалості життя.
Виокремлюють 4 рівні життя населення:
Достаток – застосування благ, що забезпечують всебічний розвиток людини;
Нормальний рівень – раціональне споживання за науково-обґрунтованими нормами для повноцінного відтворення людини;
Біднота – споживання благ на рівні збереження працездатності на нижчій межі відтворення ресурсів для праці;
Скрута – мінімально можливий за біологічними критеріями набір благ і послуг, споживання яких ледь дозволяє підтримувати життєдіяльність людини.
