88. Сутність мотивації праці

Мотив – це внутрішнє бажання людини задовольнити власні потреби.

Стимул – це можливість отримати засоби до задоволення власних потреб в об­мін на виконання певних дій.

Під системою мотивації трудової поведінки та діяльності працівників розуміють суб'єктивний аспект їх діяльності, що проявляється в діях через формування внутрішніх та зовнішніх аспектів. Вчинки працівників, як наслідок їх особистої реакції на дію внутрішніх і зовнішніх регуляторів, становлять зміст мотивації трудової поведінки та діяльності. Основними її елементами є економі­чні потреби, інтереси, стимули і мотиви, від взаємодії яких залежить дієвість мотива­ційної системи в цілому.

Відношення людини до праці, мотиваційна структура у сфе­рі праці формується під впливом як внутрішніх факторів, безпосередньо пов'язаних з трудовою діяльністю, так і зовнішніх, що діють поза механізмами праці.

Мотивація праці розглядається як суперечна єдність трьох компонентів: цінностей праці; вимог до роботи; можливості реалізації.

89. Види мотивації праці

Мотиви можна згрупувати за джерелами виникнення на 4 основні групи:

А) матеріальні - матеріальна винагорода, поліпшення життєвих умов, придбан­ня необхідних товарно-матеріальних цінностей;

Б) духовні - прояв своїх можливостей та вміння, підвищення професійної майстерності, потяг до змістовної і відповідальної роботи;

В) виробничо-побутові - сприятливі режими праці і відпочинку, мікроклімат у колективі та санітарно-гігієнічні умови, доступ до закладів соціальної інфраструктури.

Г) соціальні - участь у престижній діяльності та визначенні завдань економічного і соціального розвитку.

Матеріальні мотиви відіграють важливу роль у визначенні трудової поведінки працівників, однак і нематеріальні мотиви і стимули не є другорядними.

Адам Сміт, аналізуючи матеріальну мотивацію, указував на 5 головних умов, які компенсують малий грошовий заробіток в одних і нівелюють великий заробіток в інших: приємність чи неприємність самих занять; легкість і дешевизна або трудність і висока вартість навчання ним; постійність чи тимчасовість цих занять; більша або менша довіра, яку виявляє суспільство до осіб, що займаються ними; можливість чи неможливість досягнення успіху в них. Адам Сміт зазначав, що заробітна плата змінюється залежно від того, чи є робота легкою або тяжкою, шанованою або принизливою.

Відповідно виділяють види мотивації:

1. моральна;

2. матеріальна;

2. адміністративна.

91. Класифікація мотиваційних теорій

На підприємстві повинна існувати система стимулів, які відповідатимуть мотивам працівників та нормуватимуть їх діяльність.

Як зазначив В. М. Цвєтаєв, мотиваційні теорії поділяють на дві великі групи - змістові, вони базуються на аналізі потреб, що є головним фактором, який спонукає людину до дії, (теорії ієрархії потреб А. Маслоу, теорія СВР К. Алдерфера, теорія над­баних потреб Д. МакКлелланда та мотиваційно-гігієнічна теорія Ф. Герцбера) та процесуальні, які прагнуть враховувати аспекти поведінки мотиваційного процесу, що визна­чаються конкретною ситуацією (теорія очікування В. Врума, теорія справедливості С. Адамса, модель Портера - Лоулера, теорія планування цілей Е. Лока).

Змістові теорії мотивації аналізують фактори, що справляють вплив на поведінку людини, її трудову активність. Основну увагу в цих теоріях сконцентровано на аналізі потреб людини та на їхньому впливові на мотивацію трудової діяльності. Теорії дають опис структури потреб, їхнього змісту, ієрархії, пріоритетності.

Процесуальні теорії не заперечують впливу потреб на поведінку людей, однак вважають, що поведінка формується не тільки під впливом потреб. Поведінка людини є також функцією її сприйняття та очікувань. Ці теорії аналізують, як людина розподіляє зусилля для досягнення певних цілей і як вибирає конкретний вид поведінки.

Концепція процесуальних теорій мотивації полягає в тім, що працівник, усвідомивши завдання і можливі винагороди за їх виконання, співвідносить цю інформацію зі своїми потребами, можливостями, готовністю зробити необхідні зусилля та вибирає для себе певний вид поведінки. Після цього він прагне досягти визначених за кількісними і якісними показниками цілей.