Практична робота N66

Побутовий травматизм

Згідно із „Медичною енциклопедією" більшість самогубств — це наслідок психічної недуги. Спрощено можна представити таку схему причинно-наслідкових зв'язків суїциду: невдоволення життям — відчай — депресія — порушення психічного здоров'я — самогубство. Звісно, що у житті и все набагато складніше..

Психологи поділяють самогубства на такі 4 основні категорії:

Фаталістичне самогубство. Воно, як правило, викликане надміру суворим контролем суспільства над особою, що значно обмежує її свободу. Жертва живе ніби із зав’язаними очима, не бачить перед собою світлою майбутнього.

Анемічне самогубство. Самогубці не спроможні раціонально дати раду труднощам. І для того, щоб вийти зі скрутного становища, вирішують покінчити рахунки із життям. Також таке відбувається, коли звичні відносини людини із суспільством раптово і шокуюче змінюються.

Егоїстичне самогубство. Як вважають, його корені — у відчуженості. Ті, хто стає жертвами егоїстичного самогубства, є переважно „самі по собі” їх уже ніщо не пов'язує із довколишнім світом і не ставить залежність від нього. Як правило, такі люди — меланхоліки, схильні до усамітнення.

Альтруїстичне самогубство. Людина тісно пов’язана з колективом задля нього готова іти на будь-які жертви. Приклад — японські льотчики камікадзе часів другої світової війни. Також цієї категорії можна зарахувати тих, хто здійснив самоспалювання й привернути увагу до якого-небудь руху чи суспільної проблеми.

Як відомо, профілактика завжди діє краще, аніж лікування.

Утоплення

Визначальним серед причин, що призводять до утоплення є емоційний чинник — страх.

Вагоме значення мас також температура води.

Чинниками, що посилюють небезпеку при купанні є значна швидкість течії води, коловороти, підземні джерела, що різко зменшують температуру води в обмеженому просторі, великі хвилі, можливість зіштовхнутись з плаваючими засобами та напівзатонулими предметами. Значному зниженню ризику утоплення, не лише в звичайних, але й в екстремальних умовах сприяє виховання в людини вольових якостей та загартування організму. Смерть при утопленнях наступає внаслідок нестачі кисню. Розрізняють три види утоплення — істинне, сухе (асфіктичне), синкопальне. При істинному утопленні, потопаючий борючись за життя, робить судорожні дихальні рухи, втягуючи при цьому воду, яка перешкоджає потраплянню в легені повітря. В таких випадках утоплені мають шкіру синього кольору, а з рота та носа виділяється рідина. Так званому сухому утопленню передує втрата свідомості, в зв'яку з чим потопаючі відразу опускаються на дно. Через спазми голосових зв'язок вода в легені не потрапляє (звідси й назва), синюшність шкіри у таких утоплених менш виражена. Синкопальне утоплення спричинене рефлекторною зупинкою серця. Шкіра у таких утоплених має блідий колір.

Уразі нещасного випадку на воді треба якнайшвидше допомогти потопаючому.

Після надання першої допомоги потерпілого необхідно доставити до найближчого медичного закладу.

Отруєння

Гострі отруєння розвиваються внаслідок потрапляння в організм людини хімічних речовин різної природи в такій кількості, яка здатна порушити життєво важливі функції і створити небезпеку для життя. Для більшості речовин, що викликають гострі отруєння, незалежно від дози та шляху проникнення характерна вибіркова токсичність, тобто здатність впливати лише на певні органи та системи організму людини.

Відповідно до цього розрізняють:

• кров'яні отрути, що впливають на клітини крові (чадний газ, селітра);

• нервові чи нейротоксичні отрути, що уражають клітини центральної та периферійної нервової системи (алкоголь, наркотики);

• ниркові та печінкові отрути, що порушують функцію цих органів з'єднання важких металів, деякі токсини грибів);

• серцеві отрути, які порушують роботу серця (окремі рослинні трути із групи алкалоїдів);

• кишково-шлункові отрути, які уражають стравохід, шлунок (концентровані розчини кислот та лугів).

При підозрі отруєння необхідно відразу викликати лікаря, а до його прибуття надати потерпілому першу допомогу.

Харчові отруєння

Одним із найбільш поширених джерел харчових отруєнь можуть бути продукти, заражені деякими мікробами, що виділяють дуже сильні токсини (отрути білкового походження). Це, в першу чергу, паличка ботулінуса, токсин якої є найбільш сильним із природних отрут.

Досить часті випадки харчових отруєнь спричинені токсинами деяких видів стафілокока. Ці бактерії активно розмножуються при звичайній кімнатній температурі на різноманітних харчових продуктах, що не підлягають безпосередньо перед їх споживанням термічній обробці.

Значну групу харчових отруєнь становлять так звані токсикоінфекції — захворювання, спричинені деякими видами кишкових мікробів (сальмонелами).

Загальні принципи профілактики харчових отруєнь зводяться до наступного:

• будь-які сумніви щодо доброї якості харчових продуктів, готових до споживання, особливо консервованих, необхідно вирішувати на користь власного здоров'я і відмовлятися від їх споживання;

• подібно правилам дорожнього руху, правила особистої гігієни при умові їх суворого дотримання надійно зберігають життя сучасної людини від невидимої токсико-інфекційної небезпеки;

• будь-який замінник (сурогат) алкоголю — потенційна отрута, тому вживання алкогольних напоїв сумнівного походження — ризик для життя та здоров'я;

• при приготуванні харчових продуктів необхідно суворо дотримуватись правил їх кулінарної обробки.