МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Виконала;

Студентка групи 51 – ЕО

Новак О.О

Перевірив:

Холодюк О.В

Вінниця 2014 рік

Зміст

Вступ

1. Реферат : Правове регулювання "ноу - хау"

2. Заява на надання патенту на корисну модель

3. Опис до деклараційного патенту на корисну модель

4. Аналоги винаходу

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Біологічне очи́щення води́ — широкозастосовний на практиці метод очищення побутових і виробничих стічних вод. У його основі лежить процес біологічного окислення органічних сполук та накопичення у живих організмах неорганічних сполук, що містяться в стічних водах. Біологічне окислення здійснюється біоценозом мікроорганізмів, що включає сукупність різних бактерій, найпростіших і ряд більш високоорганізованих організмів (водоростей, грибів, вищих рослин та тварин тощо), пов'язаних між собою в єдиний комплекс складними відносинами (метабіозу, симбіозу і антагонізму).

Ефективність процесів біологічної очистки залежить від ряду факторів, одні з яких можна регулювати в широких діапазонах, а інші, наприклад склад стічних вод, практично не піддаються регулюванню.

Температура є одним з основних факторів, що забезпечує ефективність і високу продуктивність споруд біологічної очистки. Оптимальною температурою для аеробних процесів, що відбуваються в біологічних окислювачах, є 20—30°С, при цьому біоценоз при інших сприятливих умовах повинен бути представлений різноманітними і добре розвиненими організмами. Слід зазначити, що для різних видів організмів, зокрема бактерій, оптимальні температурні режими варіюють у межах від 4 до 85°С.

На розвиток організмів чинить вплив також активна реакція середовища, адже значна частина живих істот найкраще розвивається у нейтральному або слабко лужному середовищі. Оптимальним для біологічного очищення вважається середовище з рН = 6,5—7,5. Відхилення рН за межі 6 і 8,5 тягне за собою зменшення швидкості окислення внаслідок сповільнення обмінних процесів у клітині.

Таким чином, нормальний хід процесів біологічної очищення органічних забруднень стічних вод повинен забезпечуватися цілим рядом умов. Якщо ці умови не дотримуються, необхідно їх коригувати:

змінювати температурний режим за рахунок підігріву чи охолодження стічних вод;

здійснювати нейтралізацію стоків;

при недоліку біогенних елементів в стічних вод слід додавати їх штучно у вигляді суперфосфату, аміачної води, амофосу тощо.

В аеробних біологічних спорудах повинна підтримувати концентрація розчиненого кисню не менше 2 мг/л, в іншому випадку спостерігається зниження швидкості утилізації органічних сполук. Необхідна концентрація кисню в спорудах підтримується відповідною подачею повітря або технічного кисню, що забезпечується різними конструкціями аераційних систем і аераторів.

При роботі біологічних очисних споруд здійснюється постійний контроль за концентрацією токсичних компонентів, які не повинні перевищувати ГДК. У процесі біологічного очищення здійснюється подача такої кількості стічних вод, що містять певну концентрацію органічних забруднень, щоб не перевищувати величини добового навантаження по цих забруднень у перерахунку на 1 м3 очисної споруди, на 1 г сухої біомаси або на 1 г беззольної частини біомаси. Практично всі органічні речовини можуть бути окислені в аеробних умовах, хоча швидкість процесу їх окислення варіюється в широкому діапазоні.

Біологічне очищення називають повним, якщо БПК очищеної води становить менше 20 мг/л та неповнім при БПК більш ніж 20 мг/л.

Реферат

Ноу-хау (від англ. Know how - знаю як) або секрет виробництва - це відомості будь-якого характеру (винаходи, оригінальні технології, знання, уміння і т. П.), Які охороняються режимом комерційної таємниці і можуть бути предметом купівлі-продажу або використовуватися для досягнення конкурентної переваги над іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

Це певний набір інформаційних підходів, що включають формули, методи, схеми та набори інструментів, необхідних для успішного ведення справи в якійсь галузі або професії. У деяких юрисдикціях сюди включені патенти, а також будь-яка інша конфіденційна інформація, здатна забезпечити перевагу над конкурентами. Результат творчої (евристичної) діяльності. Сукупність різних знань і досвіду (наукового, технічного, виробничого, адміністративного, фінансового, комерційного або іншого характеру), які ще не стали загальним здобутком

1. Поняття "ноу - хау" в законодавстві України

Стрімкий розвиток науки і технологій у світі вимагає застосування ефективних засобів захисту об'єктів інтелектуальної власності, які є основною рушійною силою цього процесу. Державне посвідчення прав на такі об'єкти є основною гарантією їх правової охорони. Проте, такий об'єкт як «ноу-хау» по суті передбачає збереження в таємниці відповідної інформації. Саме тому на сьогодні не існує єдиної думки, щодо поняття «ноу-хау» та його місця в системі об'єктів інтелектуальної власності.

Уперше термін «know-how» з’явився у 1916 році в США у рішенні в судовій справі «Дізенд проти Брауна» і з того часу почав широко застосовуватись, як альтернатива патентній охороні результатів інтелектуальної діяльності.

Виникнувши у судовій практиці, поняття «ноу-хау» вперше в законодавстві України було визнане в п.2.5 інструкції «Про порядок заповнення звіту про продаж за кордон ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності за формою № 6-нт (ліцензії)» Міністерства статистики України від 06 липня 1995 року, як конфіденційна інформація технічного, економічного адміністративного характеру, яка є власністю продавця та не є доступною будь-якій особі при використанні патента або в результаті простого виявлення.

Проте наявність нормативного визначення даного поняття не вносило ясності у відносини, що виникали при виникненні, використанні та захисті прав на «ноу-хау». Тому, Державна податкова адміністрація України у п.2 листа «Про іноземні інвестиції» від 10 квітня 1997 року мусила констатувати, що «ноу-хау» чітко не визначено, але практично під ним розуміють сукупність технічних, комерційних та інших знань, що оформлені у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того або іншого виду виробництва, але не запатентованих.

Така невизначеність на законодавчому рівні породила наукові дискусії. Актуальною проблемою в науці інтелектуальної власності стало визначення місця «ноу-хау» серед об'єктів інтелектуальної власності і навіть можливості віднесення «ноу-хау» до об'єктів інтелектуальної власності.

У контексті гармонізації законодавства України з законодавством ЄС та вступу до СОТ проблема визначення місця «ноу-хау» мала б вирішитися, адже ці інтеграційні процеси передбачали законодавче закріплення цієї дефініції. Так, Закон України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» у ст. 1 визначав «ноу-хау» як інформацію, що отримана завдяки досвіду та випробуванням, яка:

- не є загальновідомою чи легкодоступною на день укладення договору про трансфер технологій;

- є істотною, тобто важливою та корисною для виробництва продукції та /або надання послуг;

- є визначеною, тобто описаною достатньо вичерпно, щоб можливо було перевірити її відповідність критеріям не загальновідомості та істотності.

Проте законодавство ЄС містить власне визначення «ноу-хау». У Регламенті Комісії (ЄС) № 772/2004 від 27.04.2004 про застосування ст.81 Договору ЄС «ноу-хау» визначається як сукупність незапатентованої практичної інформації, яка отримана завдяки досвіду та випробуванням, та є секретною, суттєвою та визначеною. Знову ж таке визначення вказує на незапатентованість інформації, що становить «ноу-хау».

Глава 7 ст. 39 Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності «Охорона нерозкритої інформації», яка в силу ч. 2 ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України є частиною національного цивільного законодавства, містить наступні умови, при яких інформація, яку законно контролює фізична або юридична особа, набуває статус не нерозкритої. Інформація вважається нерозкритою, якщо вона:

- є секретною у тому розумінні, що вона в цілому або в конкретному поєднанні та розташуванні її складових не є загальновідомою або легкодоступною для осіб, які належать до певного кола, що звичайно має справу з подібною інформацією;

- має комерційну цінність з огляду на її секретність;

- за конкурентних обставин стала предметом розумних дій для збереження її секретності з боку особи, яка правомірно контролює цю інформацію.

З огляду на таку особливість «ноу-хау», що характеризує її комерційну цінність, окремі науковці вказують, що термін «комерційна таємниця» об’єктивно сприймається ширше, ніж «ноу-хау», наприклад, містить інформацію стосовно контрагентів підприємства, первинну бухгалтерську документацію та інше, не пов'язане з технічним творенням. Тому, «ноу-хау» не є безпосередньо комерційною таємницею, проте може бути віднесене до цієї категорії інформації.

На підтвердження цієї думки вказують і особливості поводження з «ноу-хау». Так, виключне право на «ноу-хау» не можливо підтвердити, оскільки відсутня процедура публічного посвідчення права власника на цю інформацію (відсутність патенту, авторського свідоцтва тощо), що роблять неможливим об»активне та безумовне підтвердження права власності.

Отже, попри невизначеність у законодавстві України місця «ноу-хау» серед об'єктів права інтелектуальної власності та його застосування окремо та без будь-якої прив'язки до поняття комерційної таємниці сукупність ознак «ноу-хау», що відображена у деяких законах України та ратифікованих угодах, дає підстави віднести цю категорію до комерційної таємниці. Цим самим спростовується і думка про неможливість віднесення «ноу-хау» до об'єктів права інтелектуальної власності.