1. 1.3. Запитання для самоконтролю знань

1. Дайте визначення предмета макроекономіки.

2. Які основні проблеми досліджує макроекономіка?

3. Назвіть суб`єкти макроекономічного аналізу.

4. Наведіть приклади екзогенних та ендогенних параметрів макромоделей.

5. Назвіть основні критерії класифікації макроекономічних моделей.

6. Покажіть специфіку об’єкта макроекономіки.

7. Які методи аналізу макроекономічних процесів ви знаєте?

8. Покажіть основні етапи розвитку макроекономіки.

9. Які школи та напрями сучасної макроекономічної науки ви знаєте?

10. Поясніть найважливіші відмінності між мікро- та макропідходом до економічного аналізу.

1.4. Тестові завдання

1. Макроекономіка вивчає економічні процеси на рівні:

1. Галузі;

2. окремого ринку;

3. національної економіки;

4. підприємства.

2. Об’єктом макроекономічних досліджень є:

1. економічні інтереси;

2. економічні закони;

3. економічна система;

4. економічні категорії.

3. Який з перелічених секторів не відноситься до макроекономічних суб’єктів:

1. Сектор домашніх господарств;

2. підприємницький сектор;

3. державний сектор;

4. сектор підсобних господарств

4. Основним методом макроекономічних досліджень є:

1. Експеримент;

2. групування;

3. статистичний;

4. моделювання.

1.5. Рекомендована література

Основна: 1, 2, 4, 5, 6

Додаткова: 1, 5, 8, 9, 19

Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків

1. Методичні рекомендації до вивчення теми

Під час вивчення зазначеної теми необхідно в першу чергу збагнути, що формування нової економічної моделі, яка базується на ринкових відносинах, потребує широкого використання системи макроекономічних показників. Мова йде про узагальнюючі показники, котрі відображають багатозначні та взаємопов’язані процеси, що відбуваються в економіці й визначають динаміку економічного зростання. В процесі вивчення цієї теми студентам слід засвоїти: розрахунки макроекономічних показників здійснюються на основі розроблених у різних країнах або рекомендованих ООН економічних моделей, котрі відображають річний економічний обіг на макрорівні. В економічній практиці для цього використовують систему балансу народного господарства та систему національних рахунків. Саме баланс народного господарства протягом багатьох років використовувався в Україні.

Вивчаючи тему, студенти мають з’ясувати способи вимірювання та відображення в національних рахунках обсягів національного виробництва. Значну увагу слід приділити визначенню основного показника національного виробництва – валового внутрішнього продукту (ВВП), розкриттю суті ряду інших показників національного виробництва та доходу, аналізові способу вимірювання загального рівня цін, виявлення впливу інфляції та дефляції на вартісні показники ВВП і необхідності їхнього коригування для визначення реального фізичного обсягу національного виробництва.

Слід засвоїти: система національних рахунків найбільш повно відображає увесь комплекс макроекономічних взаємозв’язків, пов’язаних з виробництвом та споживанням товарів і послуг, розподілом та перерозподілом доходів, формуванням національного багатства.

Необхідно також усвідомити, що система національних рахунків ґрунтується на таких методологічних принципах:

1. В основі зазначеної системи лежить концепція госпо­дар­сько­го кругообігу, відповідно до якої виробництво, розподіл та пере­розподіл товарів та послуг розглядаються як окремі, однак взаємопов’язані аспекти процесу відтворення.

2. Ця система базується на такому трактуванні продуктивності праці, відповідно до якого продуктивною є будь-яка діяльність, пов’язана з виробництвом товарів та наданням послуг, котра приносить дохід.

3. В основі системи лежать також припущення про еквіва­лентність продукту й доходу, тобто – кількісне вираження вартості будь-якого товару складається з витрат на предмети праці та оплату факторів виробництва.

У процесі вивчення теми студенти мають усвідомити, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість, котра характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах економіки в цілому. Додана вартість, як внесок кожного окремого виробника, розглядається в системі національних рахунків стосовно не продукту, а виробника.