Практичне заняття 4 Жінка як об’єкт художнього осмислення в сучасній українській прозі

1. Роман Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу» як постколоніальна провокація. Жінка-автор і жінка-персонаж.

2. Конструювання образу жінки в «Ендшпілю Адольфо або Троянді для Лізи» Тані Малярчук, «Жінках їхніх чоловіків» Софії Андрухович.

3. Жінка в еротичній літературі чоловіка-автора (проза Юрія Покальчука).

Література

1. Агєєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму / В. Агеєва. – К.: Факт, 2003. – 320 с.

2. Голобородько Я. Артеґраунд. Український літературний істеблішмент: збірка статей / Я. Голобородько. – К.: Факт, 2006. – 160 с.

3. Голобородько Я. Сексментальна траєкторія Оксани Забужко / Я. Голобородько // Слово і Час. – 2009. – № 12. – С. 74–79.

4. Гребенюк Т. Специфіка ґендерної самоідентифікації героїні в прозі Тані Малярчук / Т. Гребенюк // Вісник Запорізького національного університету. – 2009. – № 1. – С. 29–33.

5. Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека: Український літературний постмодерн / Т. Гундорова. – К.: Критика, 2005. – 264 с.

6. Дусова Ж. Некулінарні дослідження з сирого тіста / Ж. Дусова // Слово і Час. – 1996. – № 8-9. – С. 67–70.

7. Зборовська Н. Два «любовних» романи українського кінця століття, або Юрій Андрухович проти Оксани Забужко // Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих поцілунків / Н. Зборовська. – Львів: Літопис, 1999. – С. 119–126.

8. Зборовська Н. Жіноче письмо на порубіжжі віків (Леся Українка, Оксана Забужко) / Н. Зборовська // Слово і Час. – 2004. – № 2. – С. 32–38.

9. Зборовська Н. Код української літератури: проект психоісторії новітньої української літератури / Н. Зборовська. – К.: «Академвидав», 2006. – 504 с.

10. Зборовська Н. Про «безталання бути жінкою»: з приводу «Польових досліджень...» Оксани Забужко // Феміністичні роздуми. На карнавалі мертвих поцілунків / Н. Зборовська. – Львів: Літопис, 1999. – С. 108–118.

11. Корабльова О. Сексуальність як вияв самотності у прозі Оксани Забужко / О. Корабльова // Слово і Час. – 2003. – № 7. – С. 76–83.

12. Крупка М. Художні версії любовних драм у сучасному прозовому дискурсі (романи О. Забужко, І. Карпи, С. Пиркало) / М. Крупка // Слово і Час. – 2007. – № 7. – С. 73–79.

13. Таран Л. Жіноча роль: Жінка-автор у сучасній українській прозі: емансипаційний дискурс: [монографія] / Л. Таран. – К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2007. – 128 с.

14. Таран Л. Сад Артеміди [про О. Забужко] / Л. Таран // Жінка як текст: Емма Андієвська, Соломія Павличко, Оксана Забужко: фрагменти творчості і контексти. – К.: Факт, 2002. – С. 113–121.

15. Філоненко С. Новий тип героїні жіночої прози 90-х років ХХ століття: проблема самореалізації жінки через творчість: [Електронний ресурс] / С. Філоненко // Режим доступу: http://www.bdpu.org/philological_faculty/Ukr-zarub_lit/s_filonen/nov_tip.doc.

16. Харченко А. Єдина з усіх, або дівчинко, ти ще борешся зі своїм чудовиськом? (Малярчук Тетяна. Троянда Адольфо // Березіль. – 2003. – № 5-6. – С. 58–107.): [рецензія] / А. Харченко // Кальміюс. – 2005. – Ч. 1 (22). – С. 150–153.

17. Харчук Р. Сучасна українська проза: Постмодерний період: навч. посіб. / Р. Харчук. – К.: Академія, 2008. – 248 с.

Форма заняття: групова робота. Аудиторія поділена на 4 групи (за кожним із зазначених авторів).

Завдання: створити схему-проект образу героїні, оперуючи літературознавчою термінологією (на всіх рівнях художнього твору чи окремому, наприклад, рівні проблематики, композиції тощо), продемонструвати, яким чином в сучасній українській літературі піддається осмисленню й оцінці жінка як об’єкт зображення.