49

Тема №10

«Спеціальні роботи при бурінні свердловин»

План:

1. Основні поняття про спеціальні роботи при бурінні свердловин на воду.

2. Закріплення свердловин трубами.

3. Тампонування міжтрубного і позатрубного простору свердловини.

1. Основні поняття про спеціальні роботи при бурінні свердловин на воду.

Спеціальні роботи виконуються як в процесі буріння свердловин, так і по їх завершенню.

До спеціальних робіт при спорудженні свердловин на воду слід віднести наступні:

• закріплення свердловин трубами;

• тампонування міжтрубного та позатрубного простору свердловини;

• влаштування фільтрів (або облаштування водоприймальної частини бесфільтрових) свердловин;

• розглинизацію свердловин споруджених обертовими промивними способами;

• облаштування оголовка, камер та павільонів насосних станцій;

• проведення відкачок води;

• облаштування зон санітарної охорони підземного джерела та водозабірних споруд;

• виконання комплексу робіт по передачі свердловин в експлуатацію.

Деякі з вищенаведених спеціальних робіт виконуються після завершення буріння свердловин (Наприклад, розглинизація водоносного горизонту, влаштування фільтру, облаштування оголовка та приміщень насосних станцій, зон санітарної охорони передача свердловин в експлуатацію та пробні відкачки), а цілий ряд спеціальних робіт починають виконувати вже під час буріння (Наприклад,закріплення стінок свердловини трубами, тампонування, будівельні відкачки тощо).

Перелік і обсяг спеціальних робіт при спорудженні свердловини визначається :

• обраним способом та технологією буріння,

• обладнанням , яке для цього застосовується,

• гідро-геологічними умовами буріння;

• обраною конструкцією свердловини.

Спеціальні роботи є відповідальним етапом у спорудженні свердловини, тому у проектній документації поряд з описом технології буріння наводять як окремий розділ перелік заходів для виконання спеціальних робіт.

1.1 Конструкця свердловини та рекомендації щодо її вибору.

Конструкцією свердловини називається схема її устрою, у якій указуються зміни діаметрів буріння по мірі заглиблення, діаметри й глибини спуску колон обсадних труб, а також місця й способи тампонування (термінологічний словник до теми № 10).

Вихідними даними для вибору конструкції свердловини служать:

• фізико-механічні властивості порід геологічного розрізу,

• мета буріння свердловини;

• спосіб буріння свердловини,

• глибина буріння;

• кінцевий діаметр свердловини

Кінцевий діаметр гідрогеологічної свердловини визначається діаметром установленого в ній фільтру й габаритами водопідйомника, які у свою чергу залежать від розрахункової продуктивності свердловини (термінологічний словник до теми № 10).

Для свердловин малої продуктивності (до 10 м³/год.) кінцевий діаметр приймається 100…150 мм, для свердловин середньої продуктивності (до 50 м³/год.) – 200…250 мм, для високопродуктивних свердловин – 250…400 мм.

Після вибору величини кінцевого діаметра намічаються інтервали, що вимагають закріплення стінок свердловини установкою колон обсадних труб, або одним з безтрубних способів, які ґрунтуються на фізико-хімічних процесах, що протікають при спеціальній обробці порід.

До безтрубних способів кріплення відносять:

• створення гідростатичного тиску промивної рідини на стінки свердловини та утворення на них щільної глинистої кірки при промиванні свердловини глинистим розчином;

• тампонування свердловини з використанням цементу, бітуму або синтетичних смол;

• електрохімічне закріплення.