3. Усне представлення результатів роботи

Оповіщення про результати досліджень широких аудиторій відбувається у формі доповідей і повідомлень. Даний етап є обов’язковим при виконанні науково-дослідних робіт на будь-якому рівні.

Доповідь або повідомлення містять короткий виклад основних наукових положень автора, їх практичне значення, висновки і пропозиції.

Доповідь забезпечує можливість апробування результатів наукового дослідження в думках інших осіб, перевірки зроблених висновків через різні оцінки фахівців, подолання сумнівів і розбіжностей.

Публічні виступи з доповідями виховують звичку не боятися аудиторії, уміння швидко концентрувати увагу при відповідях на питання, вести наукову дискусію. Виступ з доповіддю - це самоперевірка, самоконтроль автора через звертання до допомоги колективного розуму. При цьому дуже корисні поради та зауваження, зроблені по доповіді.

Емоційність, переконаність доповідача, його уміння полемізувати забезпечує контакт з аудиторією, увагу слухачів. Головним у науковій доповіді є зміст і наукова аргументація.

Виразність і дохідливість мови при викладі доповіді у великій мірі залежить від темпу, голосності й інтонації. Спокійна, некваплива манера викладу завжди імпонує слухачам. Доповідачу необхідно стежити за правильністю літературної вимови, вживати слова відповідно до їх змісту.

Відповідати на питання слід коротко, по суті, виявляти скромність в оцінці своїх наукових результатів, витриманість і тактовність навіть у випадку різких виступів опонентів. Самокритичність і поважне відношення до ділової товариської критики - важлива умова усунення недоліків у дослідженні.

У тексті доповіді спочатку коротко повідомляють основні питання, що будуть викладені. Учасників обговорення, по можливості, завчасно треба ознайомити з робочим планом, висновками і пропозиціями, а також з найбільш важливими результатами роботи. На обговорення виносять тільки принципові питання роботи, що можуть бути предметом дискусії. При невірних акцентах доповіді починається обговорення дріб’язків. Приватні зауваження до доповіді рекомендується обговорювати з доповідачем у робочому порядку.

Таким чином, гарна доповідь повинна відповідати наступним критеріям:

- однозначність формування отриманих результатів наукового дослідження;

- стислість, небагатослівність, що означає, що думки слід розвивати, виключаючи зайві слова без значеннєвого навантаження, щоб не розпорошувати увагу слухачів;

- доречність, що припускає, що текст доповіді і презентаційний матеріал повинні розкривати тему;

- доступність, зрозумілість, що припускає точність мови, відповідність між словами та їх значенням;

- виразність, що досягається інтонацією, дикцією, психологічними паузами;

- своєрідність, оригінальність, пов’язана з виробленням власного індивідуального стилю викладу;

- краса мови, що передбачає чистоту мови.

Не слід перевантажувати повідомлення великою кількістю цифр, цитат, формул й іншою інформацією, що важко сприймається на слух.

Дуже важливо ефектно та змістовно почати повідомлення, а також аргументовано його закінчити, тому що звичайно слухачами найбільше запам’ятовується початок і кінець доповіді. Доповідь завжди виграє, коли автор сам розглядає не тільки переваги роботи, але і її недоліки, а також намічає план роботи на майбутнє.

В процесі доповіді варто використовувати демонстраційний матеріал і техніку, за допомогою яких удається управляти увагою аудиторії.

Отже, науковець повинен уміти виступати з короткою і чіткою доповіддю, вести наукову дискусію, переконливо аргументувати свої наукові положення. Це уміння виробляється систематичною наполегливою роботою над рефератами, доповідями і виступами перед науковими колективами.