Вінницьке вище професійне училище цивільного захисту

Роздатковий матеріал на тему: «Відцентрові пожежні насоси»

Розробив

викладач циклу ПТ та АРО

капітан служби

цивільного захисту

Чорномаз Іван Костянтинович

м. Вiнниця 2009

Основні величини, які характеризують роботу відцентрових насосів.

В Росії перші парові пожежні насоси почали випускати в 1863 році на машинобудівному заводі "Густав Ліст".

В 1882 році було виготовлено насос з подачею 400 відер води за хвилину.

Членом Російської АН Леонардом Ейлером (1707-1783) була розроблена струменева теорія відцентрового насосу, але значного впливу на розвиток відцентрових насосів вона не завдала.

У 1840 році інженер Саблуков переобладнав вентилятор для використання його при перекачуванні води.

З динамічних насосів найбільше поширення мають інерційні насоси, наприклад лопасні. У пожежній техніці найбільше часто використовують один із видів лопастного насоса - відцентровий. Основною частиною відцентрового насоса є робоче колесо, сполучене з валом. Всередині робочого колеса є лопатки, зігнуті у бік обертання. Корпус насоса виконаний у виді спіральної камери , що переходить у напірний патрубок. Принцип роботи відцентрового насоса заснований на дії відцентрових сил, що виникають в потоці рідини, що проходить через робоче колесо.

Відцентрові насоси відрізняються один від одного:

• кількістю робочих коліс: одно-, двох- та багатосупеневі;

• розташуванням валу: горизонтальні, вертикальні, похилі;

• напором: нормального -до 100м, високого - 300 і більше, комбіновані насоси подають воду одночасно під високим і нормальним тиском;

• по розмірам: насос мікро, дрібний, малий, середній, крупний;

• потужністю: від 0.4 до 400 кВт;

• конструкцією робочого колеса: з відкритим чи закритим, з одно- чи двохстороннім входом.

Необхідно мати на увазі, що термін «пожежний насос» застосовують частіше усього для насосів, що призначені для подачі вогнегасних (в основному води) при гасінні пожеж. Такі насоси встановлюють не тільки на пожежних автомобілях і інший техніці, але й у будинках (насоси-підвищувачі), на судах, насосних станціях тощо.

Атмосферний тиск

Повітряна оболонка навколо землю називається атмосферою.

Ідеальна вага повітря

= 1,29 кг/м³

Тиск повітря на земну поверхню – називається атмосферним тиском.

Величину атмосферного тиску вперше визначив італійський вчений Е. Торічеллі в 1643 р.

Р_а – атмосферний тиск;

Н – напір, утворюваний атмосферним тискомН= 760 мм = 76 см = 0,76 м

G= Н^.А^. , – вага ртуті в стовпі, де:

Н – висота ртуті в стовпі;

А – площа розрізу трубки, А= 1см²

- ідеальна вага ртуті, =13,6 гс/см³, тоді:

Р_а = 13,6 ^. 76 = 1053 гс/см² = 1,033 кгс/см² = 1 атм.

1 Па =1 Н/м² = 0,102 мм вод.ст. = 1,02^.10^-4м в.ст. = 1,02^.10^-5 кгс/см²

1 кгс/см² = 9,81^.10⁴ Па = 10⁴ мм вод.ст. = 10 м вод.ст. = 7,35^.10² мм рт.ст.

Насос – це машина, яка призначена для переміщення рідини та збільшення її енергії.

Гідроелеватор – машина, яка перетворює енергію потоку рідини в механічну енергію.

Гідропередача – конструктивна комбінація, яка служить для передачі механічної енергії з валу двигуна на вал приводимої машини гідравлічним способом.

Гідродвигуни, насоси та гідропередачі складають клас гідравлічних машин.

Усі насоси по способу передачі енергії діляться на:

• динамічні [під впливом масових сил (інерції) сил рідинного тертя (в’язкості)];

• об’ємні (під впливом сил поверхневого тиску).

Робота будь-якого насосу ділять на 2 етапи:

І етап – всмоктування (забір води);

ІІ етап – нагнітання (подача води).