Тема 13. Філософське розуміння суспільства та його будова План лекцій

1. Онтологія соціального.

2. Спрямованість та форми суспільного розвитку.

3. Соціальна структура суспільства.

4. Теорії суспільств: аграрного, індустріального, постіндустріального.

У широкому сенсі суспільство, яке вивчається соціальною філософією, визначають як соціальність взагалі, як соціум. У цьому аспекті поняття «суспільство» і «соціальне» тотожні.

Поняття «соціум», «соціальне» − це сфера спільного, взаємного буття людей. Суспільство,це раціонально організована спільнота людей, об’єднаних спільною спрямованістю інтересів, взаємною угодою в розумінні принципів колективного існування. Цим суспільство відрізняється від спільності – органічного об’єднання людей пов’язаних єдиним походженням, родинними зв’язками, єдністю долі (сім’я, рід, плем’я, народ) та від держави – раціонально організованого апарату управління суспільством. В цілому суспільство – це соціальна система, що охоплює сукупність соціальних об’єктів та суб’єктів, їхніх властивостей і відносин, що утворюють цілісний соціальний організм. Основними струтурними підрозділами суспільства є: суб’єкти суспільних відносин: люди і групи людей; суспільні відносини; соціальні інститути; соціальна діяльність. Суспільство задовольняє потреби у збереженні та відновленні життя його членів; підтримує стабільність функціонування соціальної організації життя; культивує вищі духовні потреби своїх членів. Суспільство існує лише там де є значна група людей; відбуваються процеси інституалізації соціальної сфери; існує співпраця, взаємодія між людьми; існують спільні ментальні, духовні, ціннісні принципи, які об’єднують спільноту. Поняття «суспільство» включає соціально організовану спільноту людей; певний конкретний тип соціальної оганізації людей (ліберальне суспільство, розвинене суспільство, цивілізоване суспільство); сукупність історично здійснених спільнот (античне, феодальне, буржуазне, соціалістичне). Суспільство є поєднанням мінливих та сталих елементів. Останні є суттєвими характеристиками суспільства. Для суспільства характерні: системна організація, особливий механізм передачі інформації, єдність матеріальних та духовних процесів. Основними сферами життєдіяльності суспільства є: матеріально-виробнича та економічна діяльність (виробництво, обмін та розподіл матеріальних благ, продуктивні сили та виробничі відносини, НТП, сільське господарство, фінанси, економіка, банківська діяльність), побуту та сімейних стосунків (сім’я, побут), соціально-гуманітарних відносин (закони та правові норми, медицина, засоби масової інформації, суспільні організації та об’єднання, спорт), політико-управлінська (політичні партії, органи влади, державні інституції), духовного життя (наука, освіта, церква, література, мистецтво). Лише в єдності цих сфер забеспечується цілісний характер суспільних відносин та задоволення життєвих потреб людини (матеріальних, соціальних, життєвих, творчих, духовних).

Соціальна (лат. socialis — товариський, громадський) філософія — розділ теорії філософії, предметом дослідження якого є суспільство (складна система форм організації спільної життєдіяльності людей).

Головним у соціальній філософії є поняття «соціаль­не», що характеризує специфіку життя людей як суспіль­них істот, визначає особливість законів, які зумовлюють їх співіснування, логіку суспільних процесів, природу со­ціальних інститутів тощо. Соціальне — сукупність ознак і особливостей суспільних відносин, що виявляється у стосунках індивідів і спільнот, їх ставленні до свого місця в суспільстві, а також до явищ і процесів суспільного.

Соціальна філософія тісно взаємодіє із соціальними і соціогуманітарними дисциплінами — історією, політоло­гією, політичною економікою, культурологією, суспіль­ною психологією та ін. Соціальна філософія пов'язана із філософією історії, яка осмислює історич­ний досвід людства, аналізує методологічні проблеми істо­ричного пізнання, перспективи історичного поступу тощо.

Особливо тісними є міждисциплінарні зв'язки соціаль­ної філософії із соціологією, адже вони вивчають один і той самий об'єкт — суспільство. Соціологія досліджує найзагальніші ознаки сус­пільства в його буттєвому (онтологічному) сенсі, з'ясовує його глибинну сутність, уникаючи надто конкретного аналізу суспільства, а соціальна філософія, характеризуючи свій предмет, використовує такі широкі, універсальні за обсягом поняття, як «формація», «цивілізація», «культура».

Головне завдання соціальної філософії — виявити в розмаїтті суспільних процесів, фактів, явищ, подій світо­глядні, смислоутворювальні («софійні») чинники і мотиви людської діяльності, з'ясувати, як суспільство породжує людські інтереси, формує соціальні ідеали, утворює різноманітні системи соціаль­них цінностей і взаємодії.