15

Лекція № 2

Основи правового статусу суб'єктів господарювання

ПЛАН

1. Загальна характеристика суб’єктів господарювання.

2. Правовий статус унітарних підприємств.

3. Правовий статус корпоративних підприємств.

4. Правове становище громадянина – підприємця.

5. Порядок утворення суб’єктів господарювання.

Література:

1. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. - № 11. – Ст. 462 (із змін. та допов.).

2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України.-2003.- №№40,41,42,43,44. - Ст.356 (із змін. та доп.).

3. Про акціонерні товариства: Закон України  // Відомості Верховної Ради.- 2008.- №№ 50-51.- Ст.384.

4. Про господарські товариства: Закон України // Відомості Верховної ради України -1991. - N 49. - Ст.682.

5. Про кооперацію: Закон України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 33. – ст. 1774.

6. Вінник О.М. Господарське право: навчальний посібник [для студ. вищ. Навч.закл.] / [О.М.Вінник].- [2-ге вид.,змін. та доп.].– К.:Правова єдність,2009.-766 с.

7. Гайворонський В.М. Господарське право України: підручник [для студ. юр. спец ВЗО] / В.М.Гайворонський, В.П.Жушман та ін. – Х.: Право, 2005.-384 с.

8. Мамутов В.К. Хозяйственное право: учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, К.С. Хахулин. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 912 с.

9. Господарське право:підручник /В.С.Щербина.-6-те вид.,перерорб. і допов. - К.: Юрінком Інтер,2013.- 640с.

10. Васильев А.С. Хозяйственное право Украины: учебник / А.С. Васильев, О.П. Подцерковный. – [4-е изд., с изм. и доп.].-Х.: ООО «Одиссей», 2011.- 488 с.

11. Господарське право: підручник / Д.В.Задихайло, В.М.Пашков, Р.П. Бойчук та ін..; за заг ред. Д.В. Задихайла, В.М.Пашкова. - Х.: Право, 2012. – 696 с.

1. Загальна характеристика суб’єктів господарювання

Поняття суб’єкта господарського права обґрунтоване теорією господарського права, яка виходить з того, що суб’єктами господарського права є учасники відносин у сфері господа­рювання (згідно ст. 2 ГК України), асаме:

а) суб'єкти господарювання;

б) споживачі;

в) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією;

г) громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійсню­ють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Найбільшу і найважливішу для господарської діяль­ності групу суб'єктів складають суб'єкти господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учас­ники господарських відносин, які здійснюють господарсь­ку діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відок­ремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'я­заннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, ко­мунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в ус­тановленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадян­ства, які здійснюють господарську діяльність та зареєст­ровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно ч. 2 ст. 55 ГК України суб’єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів малого підприємництва, у тому числі до суб’єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.

Суб’єктами мікропідприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами малого підприємництва є:

фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб’єкти господарювання належать до суб’єктів середнього підприємництва.

Домінуюче місце серед суб’єктів господарювання належить господарським організаціям, а серед них підприємствам. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

Поняття «підприємство» є узагальнюючим, або збірним. Воно, по-перше, визначає підприємства як суб'єкти господарського права стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, це поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та інші підприємства¹.

Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт і суб'єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих ч. 1 ст. 62 ГК України, уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 62 ГК України підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним орга­ном державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення ви­робничої, науково-дослідної, торговельної, іншої госпо­дарської діяльності в порядку, передбаченому ГК України та інши­ми законами.

Законодавство України про підприємства оперує таки­ми поняттями, як види, організаційні форми і категорії підприємств. Кожне з них вживається для класифікації підприємств за певними ознаками.

Вид передбачає класифікацію підприємств залежно від форм власності, визначених Конституцією України та ГК України, і від способів розмежування в підприємствах окремих форм власності і управління май­ном. Залежно від форм власності ч. 1 ст. 63 ГК України виділяє такі види підприємств:

– приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридич­ної особи);

– підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

– комунальне підприємство, що діє на основі комуналь­ної власності територіальної громади;

– державне (в тому числі казенне) підприємство, що діє на основі державної власності;

• підприємство, засновані на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

У разі якщо в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному капіталі іноземна інвес­тиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та форму­вання статутного капіталу ч. 3 ст. 63 ГК України поділяє підприєм­ства на унітарні і корпоративні.