Висновок

Унікальність старого міського центру в житті сучасного міста визначається сьогодні зручністю транспортних зв'язків і якістю громадського простору, він незамінний для городянина у своїй головній якості – своєрідного острівця безпеки у міській метушні. Це вимагає активного реконструктивного втручання і особливого режиму функціонування. Звичайно, це не перетворення на музей-заповідник - старі центри повинні залишатися живим, повнокровним елементом сучасності.

Нове пожвавлення повинно прийти на вулиці старих центрів. Пожвавлення, а не нервова метушня; святкова насиченість, а не товкотнеча - все те, що особливо вдало вписується в ідею створення пішохідних зон. Такі зони не лише за змістом, але і по своїй архітектурній формі з повним правом можуть вважатися самими людськими, найгуманнішими місцями в усьому місті. Для того, щоб здійснити нове будівництво в таких умовах вже не підходить традиційний набір прийомів архітектури - потрібна нова стратегія, яка виходить з ідеї органічного включення архітектурної споруди в загальний просторово-часовий контекст оточення. Основним об'єктом реконструктивного втручання стає при цьому не окрема споруда або ансамбль споруд, а ділянка міського середовища, яка розглядається як цілісна і безперервна міська тканина що має унікальну історико-культурну підоснову.

Так старе стає невід'ємною частиною нового, частиною майбутнього. Потрібно знайти органічну єдність старого і нового подібності і контрасту, традиції і новаторства.

Отже, до основнх сучаних засобів дизайну, які можуть бути застосовані до розвитку архітектурного середовища міста Львова слід віднести:

1.Відновлення та покращення історичного середовища:

• Реставрацію існуючих споруд та елементів архітектурного середовища;

• необхідність забезпечення матеріального збереження пам’яток містобудівного мистецтва;

• збереження й поліпшення природно-ландшафтних складових;

• створення оптимальних умов сприйняття й огляду історичних ансамблів;

• збереження і відновлення архітектурно-художніх якостей ансамблів;

• визначення вдалого симбіозу різностильових і різночасових складових матеріально-просторового середовища, розміщених на одній території;

2.Збільшення площі міського озеленення використовуючи:

• вертикальне озеленення;

• збільшення кількості зелених насаджень

• озеленення дахів

3.Забезпечення якості громадських просторів що повинні включати:

• спортивні зони;

• дитячі майданчики;

• амфітеатри та відкриті аудиторії;

• зони вигулу тварин;

• елементи господарства;

• елементи благоустрою;

• збільшення кількості водойм;

• модернізацію благоустрою міста;

• збільшення кількості бульварів, алей,паркових зон

4.Реорганізацію транспортної інфраструктури:

• створення умов для скорочення в’їзду автомобілів у центральну частину міста та громадсько активні ділянки.

• розробку нових екологічних видів транспорту інтегрованих у існуюче архітектурне середовище;

• збільшення кількості та якісне покращення пішохідних зон та громадських просторів;

• розробка відповідних елементів дизайну середовища для популяризації та використання велосипеду у якості міського транспорту.

• створення засобів дизайну для оптимізації міського пересування та покращення пішохідної дотупності;

5.Використання екологічних аспектів проектування міського середовища:

• використання відновлюваних джерел енергії: сонячна, вітрова, геотермальна, енергія біомаси,використання дощової води

• переробка сміття;

• енергоефективне будівництво;

• зменшення викидів і забруднення навколишнього середовища;

• раціональне використання ресурсів;

• використання природних та екологічно-чистих матеріалів.

• забезпечення природного перебігу процесів у навколишньому середовищі.

6.Використання альтернативних територій для розвитку міста:

• підземний простір;

• надземний простір;

• занедбані території;

• індустріальні зони;

7.Збільшення щільностї забудови в міському центрі

• використання наявних територіальних ресурсів;

• поєднання магазинів, офісів, індивідуального житла в одному місці, та обєднання людей різного віку, рівня доходів, культур і рас.