1.7.5. Принцип акцентування граней взаємно перпендикулярних стін

Взаємна перпендикулярність стін будівельних об'єктів або їх частин є найбільш розповсюдженим принципом формування основної просторової форми споруди. Незалежно від облаштування кожної стіни та багатства декоративних елементів, необхідно прагнути до створення такого освітлення, за якого прилеглі взаємно перпендикуляр площини стін відрізнялись би за рівнем яскравості. Це сприяти підсиленню об'ємно-просторової композиції об'єкта та підкреслених його граней, тоді як однакові рівні освітлення нівелюватимуть об'ємність.

Підсилити просторовий ефект взаємно перпендикулярних фасад можна навіть за допомогою одного освітлювача, встановленого таким чином, щоб утворилася суттєва різниця між кутами падіння світлового пучка на кожну із суміжних стін. Отже, розташовувати проектор у площині бісектриси кута між освітлюваними стінами буде помилкою. Прожектор слід пересунути в бік стіни, яку планується освітити яскравіше (рис. 1.7).

Р ис. 1.7 Неправильне (а) і правильне (б) розташуваня світильників при освітленні об’єктів з перпендикулярними стінами.

Р ис. 1.8 Приклад споруд зі зміщеними вертикальними площинами; підбір рівнів яскравості.

Аналізуючи співвідношення рівнів яскравості, яке необхідно забезпечити на взаємно перпендикулярних суміжних стінах для ефекту підкреслення граней, слід визнати, що різниця в яскравості повинна становити щонайменше 25-30%. Непоганого ефекту також можна досягнути, змінивши напрямок освітлення кожної стіни або колір світла на кожній з них.

1.7.6. Принцип підсилення глибини і висоти

Загальний принцип ілюмінації подібних фасадів зводиться до наступної рекомендації: площина, яка знаходиться на більшій відстані чи висоті повинна бути світлішою від ближчої або нижчої. Звернувшись рисунку 1.8, можна дійти висновку, що, згідно із принципом підсилення глибини і висоти та принципом акцентування граней стін, найбільш яскраво має бути освітлена стіна, позначена цифрою 1, дещо менше стіна під цифрою 2 і т.д. и ілюмінації зміщених площин — за однакових способів освітлення і рівня яскравості (особливо якщо оглядати їх зі значної відстані коли перспектива об'єкта наближається до його паралельної проекції), — глядач не зауважить виступів стін, не відчує об'ємності. Це означає, що об'єкт огляду сприйматиметься площинно. Безумовно, подібна "дезінформація" є небажаною. Тому кожна з площин повинна бути освітлена так, щоб рівні яскравості відрізнялися між собою навіть кількаразово (в межах рекомендованих середніх рівнів яскравості цілого об'єкта). При цьому необхідно дотримуватися наведеного принципу: вища чи більш віддалена площина має бути освітлена сильніше.

Вважається, що за високого рівня яскравості найближче розташованої площини зникає об'ємність, і навпаки, ефект об'ємності посилюється, якщо більш віддалені площини найбільше освітлені.

1.8. Об’єкти ілюмінації архітектурно-предметного середовища міста

1.8.1. Ілюмінація культових об’єктів

Костели, церкви та інші храми найчастіше є бажаними об'єктами ілюмінації. Це пояснюється і самобутньою архітектурою подібних споруд, і передусім, їх багатовіковим "стажем" адже часто вони залишаються правдивими свідками історії народу. Особливо це відчувається у невеликих поселеннях.

Розробляючи концепцію ілюмінації сакральних об'єктів, в першу чергу необхідно звернути увагу на такі аспекти:

■ особливості культової символіки екстер'єру сакральної споруди;

■ характерні риси сакрального стилю;

■ можливості огляду храму з багатьох видових напрямків, що найчастіше зумовлено його значною висотою.

Одним з головних теологічних символів зовнішнього вигляду костелів є вежі, які символізують зв'язок храму і пастви з небом, з Богом. Часто костельні вежі завершуються шпилями. Загострене вивершення шатрового покриття костельної вежі, як вістря громовідводу у випадку електричного поля, покликане притягати є енергію небес, утримувати її сталий потік і наповнювати храм енергією Божої любові.

Геометричні форми костельних веж можуть бути різними (див. додаток 8): стрункими й стрілчастими (характерні для готичної та неоготичної архітектури) або з купольними верхами (барокко); зустрічаються також вежі зі зрізаним безглавим верхом (собор Норт-Дам у Парижі).

Форма веж культової споруди — це ознака не лише архітектурного стилю, а й релігійного визнання. Своєрідними формами веж відзначаються турецькі святині, православні церкви, католицькі костели і тощо. Отже, вежі е надзвичайно важливим архітектурним елементам, пов'язаним з культовою символікою храму; і тому їх, без сумніву,треба ілюмінувати й виразно експонувати. Зазвичай бляшане покриття дахів костельних веж з часом покривається зеленкавою патиною. Вивершення веж увінчують хрестами на золочених під хрестових яблуках, часто ще й оздоблюють коронами. Всі ці символічні елементи культового об'єкта слід обов'язково підкреслювати світлом.

Р ис. 1.9 Різні форми костельних веж потребують різних концепцій освітлення та способів кріплення освітлювачів

Ілюмінація веж і бань — нелегке завдання. Слід пам'ятати про значну віддаль цих фрагментів споруди від землі, про надзвичайно складні умови кріплення та консервації освітлювальних приладів, розміщених на великій висоті (якщо ілюмінація верхів здійснюється за допомогою локальних освітлювачів), і, врешті-решт, про те, що в деяких випадках кривизну баю (сплющені куполи) можна освітити, встановивши прилади на значній відстані від об'єму костелу (див. додаток 9 та тис. 1.9).

Варто ілюмінувати і такий цікавий елемент архітектури костелу, як покритий патиною дах. Ясно зеленавий колір якої забезпечує ефект відносно високої яскравості, тим більше що дах символізує Божу любов, яка лине до всіх грішників у храмі.

Не менш істотне, хоч і дещо інакше символічне значення мають вікна у костелі. Світло а неба, що проникає крізь них у храм, символізує Одкровення, а також Марію, завдяки якій Світло небесне досягає землі.

У багатьох костелах і храмах вікна заповнені чудовими різнобарвними вітражами. В літургійній символіці вітраж, пронизаний зсередини світлом, символізує присутність Бога у святині Традиційно чарівний вплив вітражів обмежується короткотривалим часом перебування віруючих у костелі. Тому вважається доцільним збагатити ілюмінацію храму експонуванням вітражів у екстер'єрі споруди. Таке рішення потребує встановлення освітлювачів всередині костелу і забезпечення такого рівня яскравості зовнішньої поверхні вітражів, який би відчутно перевищував яскравість прилеглих до них ділянок стін. Дублювання зовні візуального ефекту вітражів, характерного для інтер’єру костелу, передбачає створення сильного контрасту — ясної поверхні вітражу і темного оточення.

Вхід до храмів, зокрема християнських, символізує таїнство святого Хрещення, таїнство єднання людини з дітьми Божими. Цей фрагмент є надзвичайно промовистим релігійним символом, тож ілюмінація входу повинна схиляти людей до відвідин святині . Тому вхід повинен бути однією з головних фокусних точок в ілюмінації сакрального об'єкта. Дуже часто фронтальний фасад костелів прикрашає розета, — обов'язковий елемент багатьох храмів, зокрема готичних і неоготичних. Розета символізує Провидіння Боже. Існує два способи ілюмінації розети. Якщо вона заповнена вітражем, - доцільно застосувати ефект, рекомендований для віконних вітражів, — освітлення зсередини. Можна також про експонувати розету особливим способом, спрямувавши на неї пучок світла знизу під малим відносно до фасаду кутом — деталі розети, які виступають із площини стіни, будуть підкреслені контрастною яскравістю.

Можливість огляду костелів з багатьох напрямків завдяки їх домінуванню над оточенням переконує у необхідності ілюмінації храмових веж. Костел, втиснений у щільну забудову старого міста, можна освітити тільки з головного фасаду, тому вежі святині повинні ясніти зі всіх боків.

Органічна відповідність ілюмінації архітектурному стилю костелу — надзвичайно важливе завдання, яке, зрештою, є суттєвим не тільки для сакральних об'єктів.

Як свідчить практика, найбільш поширеним способом ілюмінації костелів є метод заливаючого світла — рівномірне освітлення фасаду (див. додаток 10,11) Це — безпрограшний варіант, а для костелів він був і єдиним до появи техніки проектування за допомогою комп'ютерної візуалізації. Однак застосування заливаючого методу для ілюмінації костелів не дає змоги формувати нічну красу об'єкта, підкреслювати просторої ефекти, притаманні тому чи іншому стилю. В цьому методі працює лише контраст ясного, залитого світлом костелу з темним небосхилом. Фактично це — відтворення умов денного огляду із заміною контрасту вдень — об'єкт на фоні світлого оточення, вночі — на тлі темного небі.

Застосування в ілюмінації костелів (зокрема величних, домінуючих над довкіллям) методу заливаючого світла — цілком вмотивоване, оскільки зі значної відстані локальні світлові акценти майже ні сприймаються. Крім того, слід враховувати і практичний бік справи складність кріплення та експлуатації ілюмінаційного обладнання. На багато простіше монтувати освітлювачі й замінювати джерела світла якщо вони є доступними від землі і не треба підніматися на вежу чи монтувати спеціальне риштування.

Вражаючим уяву мотивом сакральної архітектури є вітражі. Загальноприйнятою вважається експозиція вітражів в інтер'єрі храму виключно за допомогою денного світла., що проникає крізь вікна. Однак вітражі можуть стати надзвичайно ефектним елементом ілюмінації (особливо при огляді культового об'єкта зблизька). Як вже зазначалося, щоб виділити вітражі в екстер'єрі споруди, необхідні освітити їх зсередини. Для цього потрібно підібрати потужнієте світлорозподіл освітлювачів таким чином, щоб яскравість з основних напрямків огляду складала щонайменше 20-30 кд/м², тобто у 2-3 разі перевищувала яскравість фасаду. Досягнути такого рівня яскравосте вітражів та забезпечити її рівномірність — доволі складне технічне завдання. Слід пам'ятати, що вітражі створюють із прозорого скла яке пропускає світло спрямовано, або з опалового (розсіюючого) скла У другому випадку набагато простіше забезпечити високу яскравість ніж у першому; освітлювачі можуть знаходитеся навіть нижче від ліні вікон. У першому випадку, коли скло пропускає світло спрямовано слід намагатися розташувати освітлювачі вище, не забуваючи, однак про принцип приховування джерел світла.

Слід наголосити, що спосіб ілюмінації фасаду з вітражами залежите від їх розмірів. Якщо вітраж великий, то скоріш за все достатньо про експонувати саме його, а стіну залишити неосвітленою. Таке рішенні диктується принципом цілісності. Якщо ж вітраж невеликий (наприклад розета з вітражним заповненням на головному фасаді), то його можна не експонувати, ілюмінуючи лише фасад, або виразно освітити цей фрагмент, створивши п'ятикратно вищий, ніж на фасаді, рівень яскравості.