2.2.2 Головний корпус ну «Львівська політехніка»

Гордість Львівської політехніки ‑ її головний корпус у стилі пізнього італійського ренесансу(див. додаток 18). Автор проекту будівлі ‑ Юліан Захарієвич, ректор Політехніки, знаменитий архітектор.

На початку 1873 р. було виконано й затверджено проект головного корпусу НУ «Львівська політехніка». В ньому архітектор використав риси, властиві неоренесансу.

Будівництво розпочали 1 квітня 1874 р. на земельній ділянці, в західній частині міста при вулиці Новий Світ (пізніше — Л. Сапєги, нині — С. Бандери). Це престижне передмістя тодішнього Львова, оскільки тут проходила головна магістраль, що з’єднувала Львівський залізничний вокзал із центральною частиною міста. Роботи велися швидко. У вересні 1876 р. був завершений двоповерховий будинок хімічного та фасад головного корпусу, а в жовтні 1877 р. — роботи цілком.

Головний корпус Політехніки — прямокутний, триповерховий, з двома внутрішніми замкненими подвір’ями й коридорною системою аудиторій. У ньому розташована й астрономічна обсерваторія, що діє донині.

Будівля була розрахована на 300 студентів. Її фасад відзначається спокійним пропорційним групуванням архітектурних мас, гармонійним поєднанням простих геометричних об’ємів. Урочистість входу та центр головного фасаду акцентують шість колон коринфського ордера, що міцно спираються на перший ярус центрального ризаліту, увінчаний три фігурною скульптурною композицією авторства професора Академії Леонарда Марконі. Алегоричні жіночі фігури символізують Інженерію, Архітектуру й Механіку — три факультети, що розташовувалися тоді в будівлі. На аттику великими латинськими літерами написано: LITTERIS ET ARTIBUS, що означає «Науками й Мистецтвом».

Спорудження нового будинку Технічної академії стало важливою віхою в процесі забудови міста й розвитку будівельного мистецтва, початком формування львівської архітектурної школи, виховання технічних кадрів та втіленням передової інженерної думки, першим програмним твором Ю. Захарієвича, який він виконав блискуче.

Вестибюль справляє урочисте враження і створює піднесений настрій. Якщо прямувати до парадних сходів, увагу привертає встановлене в ніші мармурове погруддя Юліана Захарієвича, а також пам'ятна стела "Борцям за волю України" з барельєфними портретами Степана Бандери і Романа Шухевича. Актовий зал головного корпусу університету прикрашений одинадцятьма написаними олією картинами, які створив у 80‑х роках позаминулого століття видатний польський художник Ян Матейко.

2.2.3 Костел Святої Марії Магдалини

Буди́нок орга́нної та ка́мерної му́зики (початково: костел і монастир святої Марії Магдалини) у Львові — заклад культури, заснований у 1960-х роках. Міститься на вулиці С. Бандери, 10(див. додаток 19).

Будинок римо-католицького костелу святої Марії Магдалени було побудовано між 1600 й 1612 роками ченцями-домініканцями за межами міських укріплень, на місці старого дерев'яного костелу. Авторами проекту: архітектори А.Келар й Я.Придатний. Будівництво закінчено в 1635 році.

Пам'ятка неодноразово зазнавала спустошень. У 1648 році монастирські зміцнення, як і прилеглий монастир Святого Лазаря, захопили війська Богдана Хмельницького, а в другій половині XVII століття костел постраждав від пожежі.

При відновленні його значно збільшили, добудувавши нефи. Наступна перебудова, виконана архіт. М. Урбаніком, була завершена в 1754 р. В її результаті змінилися фасади, були добудовані башти, з’явилися статуї різника З. Фессингера. Нарешті, в 1870 р. башти отримали сучасне завершення. В 1880 р. розчистили площу перед костьолом, побудували сходи з терасою, ведучу до головного порталу. На початку XX ст. інтер’єр був розписаний. Будівля є трьохнефною шестистовпною з витягнутим хором і гранованою апсидою, перекритою системою хрестових зведень. Прості площини бічних фасадів, ритмічно розчленовані поряд високих вікон, відтіняють насичений декоративними елементами головний фасад. Традиції ренесансу поєднуються з рисами стилю бароко. Характерне для Відродження горизонтальне розчленування розвинутими карнизами, застосування класичного поєднання доричних — в першому, іонічних — в другому і Корінфа — в третьому ярусах пілястрів ускладнюється зламаною лінією фронтонів, повторюючими її напівкругами балкона на порталі і крилами сходів, виконані динаміки фігур з боків щита. Башти, стали головним мотивом декоративного образу будівлі. В них відобразилося властиве львівській архітектурі другої половини XVII ст. В прикрашеному розписами інтер’єрі зберігся прекрасний зразок пластики першої половини XVII ст.

В 1932 році тут було встановлено виготовлений у Чехії орган фірми «Rieger-Kloss», найбільший на території України. У радянський період, від 1962, у будинку якийсь час розміщався спортивний зал. У 1960-х роках будівлю пристосовано під органний зал Львівської консерваторії ім. М.Лисенка.

З 1998 року в будинку відбуваються римо-католицькі богослужіння. Римо-католицька громада святої Марії Магдалини домагається повної передачі в їхні руки будинку.

Висновки до розділу 2

Правильне освітлення міста може відіграти дуже позитивну роль. На перший погляд ілюмінація може створювати враження не дуже потрібної забави, але уважне вивчення цього питання та досвіду європейських країн у цьому напрямку приводить нас до наступних висновків:

1. Посилення у свідомості людей значимості освітлення будівель, надто пам`яток історії та архітектури, надасть їм нові естетичні якості. Навіть затративши не дуже великі кошти на ілюмінацію, можна буде покращити сприйняття архітектури у вечірній та нічний час доби, що, без сумніву, збільшить загальну привабливість нашого міста (це дуже важливо для розвитку туризму). Існує також інший аспект: краще освітлення вулиць та площ сприятиме підвищенню рівня безпеки з огляду зменшення кількості правопорушень, а також підвищить рівень комфортності перебування у центрі міста у вечірній час.

2. Розглянуті в даній роботі об`єкти є значимими містобудівельними утвореннями. Всі вони багатозначні як для громадян міста, так і для туристів, оскільки обов`язково входять до маршруту будь-якої екскурсії.

3. Від ієрархїі об`єкту у просторі та його стильових особливостей залежить метод і масштаб прийняття проектних рішень, ілюмінації окремих об`єктів з обов`язковим урахуванням їх архітектурно-предметного оточення. Сучасний архітектор повинен бути фахівцем широкого діапазону і мати багату уяву. Завдяки цьому він зможе “бачити” об`єкт, систему освітлення якого він проектує, не тільки при денному, але й при нічному світлі, а також знати особливості, принципи та засоби штучного освітлення.

Після встановлення концепції освітлення об`єктів, розглянутих у Розділі 2, яку “диктує” містобудівельна традиція та звичний для нас образ Львова як міста, де гармонійно співіснують різні архітектурні стилі, необхідно виконати проекти ілюмінації окремих об`єктів. Проекти включають:

- історичний аспект для кращого розуміння унікальності об`єктів;

- формальний (формотворчий) та естетичний аспект для кращого сприйняття об`єктів;

- дослідження сприйняття або візуальний аналіз об`єктів з одночасним уважним вивченням їх пропорцій та деталей екстер`єру;

- варіантність систем ілюмінації.