Розділ 2. Дослідження об'єктів проектування

2.1. Стан ілюмінації вечірнього Львова

Мешканці Львова та гості нашого міста часто відзначають, що площі й вулиці погано освітлені у вечірній час. І хоча в центральній, найбільш жвавій частині міста ситуація дещо змінилася на краще, проте освітлення здобутків архітектури й надалі змушує бажати кращого. У темряві губляться чудові архітектурі ансамблі та окремі будівлі. Останнім часом у місті реалізовано кілька проектів ілюмінації пам`яток, які на нашу думку є не зовсім вдалими, оскільки під час їх здійснення не були враховані деякі чинники, про які йтиметься далі.

На перший погляд, організація електричного освітлення – це завдання виключно утилітарного порядку. Саме тому на сьогодні його вирішення знаходиться у компетенції електричної служби міського господарства. Однак, нагляд за дотриманням всіх норм освітлення, встановлення вуличних ліхтарів та світильників на тротуарах та над проїжджою частиною вулиці, а також проста заміна одних джерел світла на інші, більш сучасні, - всі ці заходи далеко не вичерпують усіх аспектів організації світлового середовища та життєдіяльності міста у вечірній час.

Перші спроби розробки концепції архітектурного освітлення центральної частини Львова були зроблені. Ідея була цікавою та амбітною: наблизити нічне візуальне середовище до системи зорового сприйняття історичного центру міста у денний період доби. На жаль, вона так і не була до кінця реалізована. Причини стандартні – брак коштів на влаштування розгалуженої системи штучного освітлення та брак ентузіазму міських чиновників.

Основою концепції освітлення має стати аналіз візуального сприйняття площі. Крім цього важливо визначити естетичні якості середовища, щоби засобами світла зберегти або покращити їх архітектурно-предметне наповнення. Деякі європейські дослідники вважають, що при цьому необхідно зробити наголос на панорамному освітленні окремих частин міста, освітленні архітектурних домінант та найбільш значимих об`єктів. Якщо в організації ілюмінації не визначати містобудівельні пріоритети, то може виникнути ситуація, коли візуальні образи цілих архітектурних ансамблів будуть “знищені” через неадекватне освітлення міського середовища.

Об’єкти, ілюмінація яких розглядається у даній роботі, є значимими містобудівельними утвореннями. Вони походять з різних епох, побудовані в різних стилях і, відповідно, вимагають різних концепцій ілюмінації. Водночас, жоден з них не повинен домінувати в архітектурному просторі. Важливе значення має також грамотна ілюмінація сучасних пам`ятників: Степану Бандері та пам`ятник Жертвам комуністичних злочинів.

2.2. Огляд основних об’єктів ілюмінації по вул. Ст. Бандери

2.2.1 Церква Єлизавети та Ольги (Костел Св. Ельжбети)

Монументальна неоготична будівля є одним з найпомітніших архітектурних акцентів північно-західного сектору міста, прилеглого до вокзалу.

Він перший вітає гостей Львова. Це гордий двошпилевий собор святої Ельжбети. Але він чомусь не заслужив уваги зі сторони істориків, про нього майже не має згадок у довідниках та книжках про Львів. Хоча він входить до оглядових екскурсій по Львову, йому найменш приділяється уваги. А все може тому, що це досить для Львова молода будівля.

Архітектором був Таловський, а почали будувати храм в 1903 році (закінчили в 1911) За стилем відноситься він до неоготики, і справді на той час старі стилі було відновлено в різних формах, в тому ж Львові є цікаві поєднання неоготики та класицизму. Ця монументальна неоготична будівля є одним з найпомітніших архітектурних акцентів північно-західного сектору міста, прилеглого до вокзалу. Займає велику ділянку в центрі площі між вулицями Городоцькою та Шептицьких. Мурована з цегли та каменю тринавна базиліка, з півциркульною апсидою, від входу фланкована двома гостроверхими вежами. Третю вежу, найвищу, зведено біля перетину трансепту з центральною навою(див. додаток 16). До вівтаря примикають блоки приміщень сакристії та ризниці. Хрещаті склепіння на стовпах. Стіни укріплені контрфорсами. Фасадна частина завершена щипцем, висунута вперед (див. додаток 17). Заглиблений профільований портал з великою розетою в центрі. Арочні віконні ніші з масверками. Вежі оформлені у верхніх партіях вимпергами і пінаклями з балдахінами. Над східним фасадом, у щипці, компонується скульптурна композиція "Розп'яття з Пристоячими" (скульп. П. Війтович, 1911). В інтер'єрі головний вівтар у виконано стилі ар-деко (1928-1932).

Саме у костелі св. Єлизавети був самий найбільший орган. За словами місцевих, його було чути аж біля Львівської політехніки. Ще в середині минулого століття можна було побачити деякі залишки органу, а з роками і їх не стало. Але на той час храм був великою руїною. В 1939 році його було пошкоджено бомбовим ударом. Але будівля встояла, хоча було пошкоджено шпилі і деякі стіни. Важливу роль у відновленні храму зіграв отець Михайло Федорів. Він проводив служби у пошкодженому храмі, який не було електрифіковано (горіли свічки) і з даху крапала вода. Отець Михайло радився з архітекторами, митцями і сам при тому виявив високу вимогливість та добрий естетичний смак. Світла колористика інтер'єру гармонійно поєдналася з предметами сакрально-культового призначення. Парох уважно добирав їх, особливо плідно позначилася у тому його співпраця із Львівським коледжем декоративного та ужиткового мистецтва ім. І. Труша, в якому о. Михайло був капеланом.

Але спроба знищити храм в 39 році була другою, перша ж спроба - під час українсько-польської війни 1918-1919. Тоді молодий храм зазнавав обстрілів, як і інші будівлі під час майже п'ятимісячної облоги Львова, яку здійснювали українці після того, як залишили місто.

Цікава легенда пов'язана з костелом. Кажуть, останній австро-угорський цісар Франц Йосиф на початку ХХ ст. закохався в простолюдинку Єлизавету зі Львова. Але зважаючи на його становище, він не міг підтримувати з нею жодних контактів. І от у розпачі він звелів збудувати костел на її честь. Причому так, щоб він заступав церкву св. Юри, якщо дивитись на неї з вокзалу... Це тільки легенда, не більше... Хоча історичні підстави вона має. За словами Леоніда Соколова, Франц Йосиф навідувався до Львова п'ять разів, при чому останній був у 1903 році (саме тоді коли було закладено храм) - 13 вересня. Цісар їхав через Львів до імператорсько-королівської кавалерії в районі Комарно, де в них проходили навчання. Все б нічого, але на той час йому виповнилося вже 73 роки. А ще цікаво те, що його жінку звали Єлизаветою, яку в Австрії, та особливо Відні називали ніжно Сіссі. Хоча все може бути.