1.8.3. Ілюмінація об’єктів природи

Мабуть, найскладнішим, хоч і найбільш вдячним та неповторним завданням вважається ілюмінація об'єктів природи: зелених насаджень, парків, садів, нескельних композицій чи окремих дерев.

Складність реалізації ілюмінації таких об'єктів пояснюються багатьма факторами, як-от:

< живі об'єкти природу постійно розвиваються — їх розміри збільшуються в процесі росту;

< більшість об’єктів природи зазнає циклічних змін (наприклад, листя

дерев зелену, жовкну стає брунатним, опадає);

< форми об'єктів природи змінюються в процесі розвитку;

< об’єкти природи навіть однієї породи і в тій самій місцевості можуть

виглядати по-різному, - залежно від освітлення, вологості тощо.

Вибір способу ілюмінації об'єктів природи значною мірою залежить від географічної широти, кліматичної зони. Дерево по-різному виглядає на початку весни, влітку, в зимовий час. Від напівпрозорої весняної зелені, через домінування зелені, насиченої в літню пору, — і золотисте осіннє сяйво аж до суворого зимового вигляду голих стовбурів і гілок... Дуже ефектні зміни образу...

Головним завданням ілюмінації зелених насаджень є правильний вибір об'єктів. Безперечно, потрібно вибирати доглянуті об'єкти природи. Недоцільно освітлювати дерева в парку, який закривається о дев’ятій годині вечора, натомість бажано ілюмінувати гарні дерева на "жвавій" вулиці, туристичному маршруті чи прогулянковій трасі. Можна ілюмінувати окремі дерева цікавої форми як фрагмент ефектного середовища, або ж навпаки, — ті, що ростуть на узбіччі, але формують одне оточення, створюють фон для інших об'єктів ілюмінації, наприклад пам'ятників.

При освітленні об'єктів природи складно визначити конкретні рівні яскравості та її рівномірність. Тут не обійтися без "натурних" випробувань, завдяки яким можна визначити необхідні місця кріплення освітлювача, його потужність, світлову характеристику і напрямок світлового пучка.

Передбачити можна лише колір світла. Для експозиції зелених рослин найбільш придатні джерела з високою колірною температурою (ртутні й металогалогенні лампи), їх доцільно застосовувати для освітлення білого стовбура і гілок берези. Шпилькові дерева з теплим до кольором стовбура і гілок, особливо сосни, бажано ілюмінувати металогалогенними джерелами з низькою колірною температурою(див. додаток 4).

Спосіб ілюмінації дерев значною мірою залежить від відстані огляду. Крони групи дерев, наприклад на острівці посеред озера, слід освітлювати насамперед зовні з напрямку огляду (див. додаток 13). Якщо ж об’єкт природи "має шанс" бути оглянутим ретельно, якщо помітними будуть рисунок гілок, товщина стовбура, форма окремих листків, тобто якщо відстань для огляду незначна, — доцільно освітити дерево знизу — від стовбура. Завдяки цьому світло проникатиме всередину крони, а оскільки при стовбурі зазвичай мало листя, то воно досягатиме верхівки дерева (див. додаток 13).

Низькі рослини, повзучі форми шпилькових, квіткові групи однозначно належить освітлювати тільки зовні.

Як вже зазначалося, проект ілюмінації об'єктів природи створюється індивідуально для кожного конкретного випадку. Зустрічаються дерева з товстим непрозорим листям, дерева, листя яких забарвлене по-різному з різних боків крони, і, нарешті, дерева з тоненьким напівпрозорим листям. Сильне освітлення рослини знизу, інтенсивне настільки, що просвічує листя, створює так званий "ефект весни" (див. додаток 13). Використання жовтого або червоного світла, спрямованого на крону дерева зовні, викликає "ефект осені" (рис. 1.10), — листя виглядатиме багряним, брунатним.

Для ілюмінації об'єктів природи, особливо дерев, рекомендується використовувати ртутні джерела світла, оскільки їх спектр містить багато зеленого кольору. Експоновані вночі квіткові рабатки бажано освітлювати лампами денного світла або лампами розжарювання. Плануючи ілюмінацію зелених насаджень, потрібно пам'ятати про певні обмеження щодо відстані між окремими об'єктами. Як і для класичних об'єктів ілюмінації — палаців, костели тощо, — кращого ефекту можна досягнути, освітлюючи одне оригінальне або просто гарне дерево, ніж створювати загальну ілюмінацію, наприклад кожного дерева на алеї.

Рис. 1.10 Приклад відбиття кольору природного озеленення за допомогою метало галогенних джерел світла. Реалізація «ефекту осені».

При освітленні зелених рослин не слід також забувати про те, чим власне вражає спостерігачів ілюмінація, що становить її естетичну вартість, а саме — про контрастність об'єктів на тлі нічного неба. Тому вибір освітлювачів необхідно продумати особливо ретельно. Світильники з надто широким діапазоном дії, крім окремого дерева, освітлюватимуть ще декілька сусідніх, в результаті чого контраст з фоном стане менш виразним.

Дуже цікаву експозицію ілюмінованих об'єктів природи можна отримати, створивши контраст за принципом негативу: темний контур дерева на фоні світлої поверхні. Таким способом можна експонувати невеликі дерева й кущі, підкреслити рисунок розгалужень, з акцентувати увагу на товщині стовбура.

1.8.4. Ілюмінація фасадів з колонами і підсіннями

Поширеним конструктивним і декоративним елементом фасадів монументальних споруд є колони. Достатньо згадати величну колонаду навколо площі св. Петра у Римі чи храми Акрополя в Афінах. У подібному стилі виконаний фасад центральної частини палацу Корацці на Банковій площі у Варшаві.

Існує дві основні концепції ілюмінації фасадів з колонами:

>- світлі колони на темному фоні стіни;

>- темні колони на світлому фоні стіни.

Р ис. 1.11 Ілюмінація фасаду з колонами: а) темний фон – світлі колони; б) світлий фон – темні колони.

Ці способи схематично відображено на рисунку 1.11. Варіантом першої концепції (особливо якщо колона товста і її вінчає багато декорований елемент) є додаткове підсилене освітлення сегменту вздовж центральної колони й орнаменту вінця. Це можна забезпечити плоским освітленням чола колони, що активно підкреслить капітель завдяки яскраво освітленому рельєфному орнаментові.

Дехто вважає, що вибір концепції ілюмінації фасаду з колонами може бути довільним. Однак це не так, — рішення повинно бути конкретним для кожного об'єкта.

Якщо просвіт між колонами великий (сусідні колони значно віддалені одна від одної), то світлом належить експонувати тло, щоб через велику площину "провалля" — темного фону — не втратилась цілісність об'єму споруди. Якщо ж колони "посаджені" густо або є товстими, — бажано експонувати їх за допомогою більшої відносно до фону яскравості. Коли бажано отримати ефект струнких колон, то, крім сильнішого освітлення тла, треба створити подібну яскравість на бокових поверхнях колон. Якщо ж потрібен ефект потовщення колон, — фон слід залишити темним і лише легко освітити лицьову поверхню колон, — з втратою чіткості контуру складається враження більшої товщини колон.

Стіни з пілястрами або приставними пів колонами надають фасадові більшої виразності, створюють ефект глибини й ритму. Для таких споруд, як і для фасадів з колонами, існує два принципових способи ілюмінації: експонування простінків між пілястрами чи пів колонами за допомогою вищого рівня яскравості або ж експонування безпосередньо пілястри чи пів колони (див. додаток 14).

Щоби підкреслити ритм пілястр на фоні темнішої стіни, для них необхідно створити дуже плоске освітлення, майже паралельне до лицьової стіни. Однак поверхня пілястр повинна бути ідеально рівною. Найменша нерівність за такого кута освітлення буде безжалісно демаскована і навіть виглядатиме перебільшеною. Ризик "висвітлення мулярських недоробок" завжди є там, де стіна освітлюється під малим кутом, отже й коли експонується поверхня між пілястрами, а самі вони є темнішими.

Щоби отримати оптимальну яскравість стіни, необхідно пілястри освітити сильніше, ніж при експонуванні поверхні між ними. Поширеним варіантом виконання першого поверху історичних будівель є підсіння. Принципи їх освітлення аналогічні принципам ілюмінації об'єктів з колонами. Однак слід зважати на те, що підсіння зазвичай більш масивні, інколи темні, оскільки зазвичай арки відокремлені одна від одної досить широкими несучими простінками-стовпами.

Існує дві принципово різні концепції ілюмінації підсінь:

> освітлення вхідних арок за допомогою вищого рівня яскравості в підсінні (див. додаток 14);

> експозиція шляхом сильнішого освітлення зовнішніх простінків між арками підсіння.

На практиці другу концепцію застосовують вкрай рідко, — не можна залишати підсіння у повній темряві, хоча б з огляду на безпеку перехожих.

В арках не повинні проглядатися підвісні світильники (а так дуже часто трапляється), якими б декоративними й ефектними вони не були. Через їх надмірну яскравість зір спостерігача адаптується до вищого рівня яскравості, і освітлений фасад здаватиметься темнішим. Крім того, світильники будуть занадто привертати увагу, заважати належному сприйняттю ілюмінованого об'єкта. До певної міри виходом із ситуації може бути облаштування світильників джерелами світла мінімальної потужності та додатковим освітленням простору підсінь — бажано інтенсивним непрямим світлом.