2.6. Висновки до розділу 2:
У світі існує багато міст, де провідною галуззю економіки є рекреаційно-ігрова індустрія.
Такий принцип приваблює туристів, приносить значний прибуток у державну казну та мешканцям.
Тернопіль також може використовувати цей напрямок розвитку, оскільки місто має сприятливі для цього умови. Цей принцип перспективний та економічно вигідний.
Розділ 3 Визначення місця концентрації об’єктів рекреаційно-ігрової індустрії, що базується на історії розвитку міста та його містобудівної структури
3.1 Характеристика мустобудівної ситуації м. Тернополя
Незалежно від суспільно-економічних відносин, будь-яке місто повинно розвиватись за притаманною тільки йому містобудівною схемою, в основі якої лежить максимальне використання усіх місто утворюючих факторів. Якщо проаналізувати розвиток Тернополя, то можна впевнено констатувати, що завдяки дотриманню основних положень, закладених генпланом 1953р. і містобудівній дисципліні Тернопіль набув характеру міста з чітким планувальним вирішенням. Формування архітектурної виразності Тернополя відбувалось протягом тривалого часу. Розташування міста у мальовничій місцевості із складним рельєфом та наявністю ріки Серет визначило композицію забудови. Відбудова зруйнованого у 1941-44 рр. здійснювалась у повоєнний час згідно генерального плану 1953 р., розробленого інститутом «Дніпромісто» (Київ), який зберіг основну планувальну структуру Тернополя.
Наступні генеральні плани тільки закріпили основні напрямки розвитку міста. Його забудова проводилась, в основному, в східному напрямку. Були сформовані житлові масиви «Сонячний», «Східний». Паралельно забудовувалась і південно західна частина міста (район «Дружба»).
Поряд з позитивними рисами, виявились і негативні прояви. Насамперед це стосується віддалення розбудови від композиційної осі – долини річки Серет та перлини міста – тернопільського ставу, і все ж таки можна сказати , що реалізація генплану міста може бути прикладом грамотної містобудівельної політики. Серед новобудов, що з’явились у повоєнний період є багато зразків першорядної архітектури.
Для того щоб визначити найкраще місце для розташування розважального комплексу потрібно розглянути історично сформовані принципи забудови міста та зробити короткий огляд архітектурних пам’яток, які мають культурно-історичну цінність.
3.2 Заснування Тернополя
Ян Амор Тарновський
Перша згадка
Вперше Тернопіль згадується у 1540 році коли польський король Сигізмунд I видав краківському каштелянові, великому коронному гетьману Янові Амору Тарновському грамоту на заснування міста та володіння землею навколо нього. Будівніцтво фортеці на березі Серету в урочищі Сопільче (Топільче) тривало вісім років. Замок мав охороняти південно-східні кордони королівства від набігів татар.
Раніші поселення
Однак люди селилися тут значно раніше. Їх приваблювали родючі землі на лівому березі Серету, дрімучі ліси, в яких можна було сховатись від нападників. У Тернополі та околицях виявлено сліди стоянок первісних людей, тому припускають, що територія міста була заселена вже в Х тис. до н.е. Давньоруське укріплення Сопільче було зруйноване під година зимового 1240-1241 рр. походу Батія до Карпат.
XVI століття
У XVI столітті Тернопіль займав невелику територію. Місто охороняли Шевська, Кушнірська вежі та Кам‘янецька брама. Разом із замком, синагогою, церквою Різдва та Воздвіженським храмом смороду входили у фортифікаційну систему давнього Тернополя. Місто з трьох боків оточувало озеро та болота, а зі сходу воно було укріплене широким сухим ровом з валами, частоколом і двома вежами в кутках. Поза центральною частиною простяглися передмістя: Заруддя - на півночі, Збаразьке - на північному сході, Сміковецьке - на сході та Мікулінецьке - на півдні.