3.4. Сучасний Тернопіль

Під час Другої Світової війни Тернопільський став був повністю знищений. А в 50-их роках минулого століття відбувається масштабна відбудова Тернополя. Водну перлину міста стали відновлювати у 1956 році, коли було прийнято рішення про підпорядкування всіх водних ресурсів місцевій владі. Тоді збудували нову дамбу, а рівень води став вищим, ніж було раніше. Нове водосховище зайняло значно більшу площу – понад 300 гектарів, і назвали його Комсомольським озером. У той же час проходять так звані суботники з благоустрою територій довкола озера. Між водоймою та центром міста заклали парк імені Шевченка, який протягнувся вздовж східного берега водойми. Відреставрували і Старий Замок, у якому згодом розмістився Палац спорту. Впритул до нього прибудували красивий будиночок, в якому розмістили ресторан „Хвиля”. Над рестораном була тераса, з якої відкривалась чудова панорама озера (на жаль, її вже не існує, оскільки цій будівлі надбудували другий поверх). На південно-східному березі був створений міський пляж. Потрапити до нього з міста можна було спустившись із широких сходів, що ліворуч Старого Замку, чи з вузьких, що біля альтанки праворуч нього. Уся набережна вздовж парку була оформлена в неокласичному стилі, який у ті часи був досить поширеним. Були споруджені альтанка та інші декоративні об’єкти. В цей же період був споруджений славнозвісний острів Кохання. Щоправда, це тепер його так називають. Тоді він був названий на честь тодішнього міського голови Сидоренка. Подейкують, що тоді за спорудження острівця міське керівництво отримало сувору догану. Однак зодчі у його проектуванні не вигадували чогось незвичайного. Просто під час планового поглиблення Комсомольського озера бульдозерами нагребли мул з дна водойми. Потім тут посадили дерева та збудували дерев’яну альтанку, що стоїть і досі.

Будується Тернопільський Гідропарк. Видно Тернопільський став.У 60-их роках пляж біля Старого замку ліквідували. Натомість створили стоянку для катерів, яхт і моторних човнів. Біля Старого замку збудували і центральну пристань. Широкі сходи, що ведуть до неї, розділив каскад штучних водоспадів, який назвали „Сльози Гронського”. Пан Гронський у той час був головним архітектором міста, але через якийсь прокол його посадили у в’язницю. Поруч, на частині території колишнього Підзамче за типовим проектом збудували готель „Тернопіль”. Однак у той час він значно прикрасив місто, а з боку набережної створили мальовничі схили. На протилежній стороні, на схилах Кутковецької гори, заклали лісопарк „Лісопарк”. На березі новоствореної зеленої зони збудували ресторан „Поплавок”, з тераси якого відкривався чудовий краєвид на центральну частину міста. Біля ресторану створили новий пляж. Згодом його назвали Ближнім, оскільки неподалік села Пронятин створили ще один пляж, який став Дальнім. У сімдесятих роках двадцятого століття стоянку човнів перенесли на протилежний берег міста. Там же був створений Морський клуб.

4 грудня 1939 року Тернопіль став центром області.

Більшовицький режим, згодом фашистська окупація завдали Тернополю найбільше непоправимих втрат за всю історію. За 20 місяців радянської влади енкаведисти репресували 9 тис. жителів міста, понад 600 тернополян розстріляли у місцевій тюрмі. Гітлерівські фашисти знищили майже 15 тис. чол., сотні юнаків і дівчат вивезли до Німеччини. Страшних матеріальних втрат зазнав і сам Тернопіль : підприємства, школи, житлові будинки були повністю зруйновані. І в післявоєнні роки сталінська репресивна машина не зменшувала своїх обертів - сотні українських патріотів були вивезені у Сибір, розстріляні...

Внаслідок двох війн Тернопіль був знищений на понад 90 відсотків. Тому за радянського періоду місто відбудовувалось і як наслідок на місцях старих памяток будувались будівлі нового типу, характерного на той період.

Залізничний вокзал також зазнав змін, зокрема його головний та задній фасади були змінені.

За радянсько періоду було знищено багато памяток сакральної архітектури. Найбільшою втратою для Тернополя стало знищення Парафіяльного костелу.

На його місці збудовано універмаг „ЦУМ”.

На даній фотографії зображено мікрорайон „Дружба” , архітектура забудови стандартна для будівництва того періоду.

Незважаючи на великі втрати історичного архітектурного фонду, у місті збереглось немало забудови, що репрезентує стильову архітектуру різних епох.

Практична робота з забудови міста полягає перш за все у пошуку резервних територій, розробці окремих груп, нових формах співпраці інвесторів, забудовників, міської влади.